Носіння зброї допоможе економіці

Рецептів одужання української економіки безліч. І уряд, і парламент, і політичні партії систематично вказують доленосний та єдино правильний шлях. Не відстають і чисельні міжнародні організації на кшталт МВФ, ОБСЄ, Банку реконструкції та розвитку в намаганні окреслити шлях до процвітання.

Можна написати безліч програм, прийняти купу законів, запросити армію експертів, але все буде марно. Місце, де сховано рецепт одужання, ретельно і свідомо приховується елітою.

Економіка, як вказує дослівний переклад, — це наука правильно вести домашнє господарство. Мабуть, це найперша наука, яку засвоїла первісна людина. Власне, вона і стала людиною завдяки протоекономічній діяльності.

А от чим було перше знаряддя праці людини? Камінь або дрючок виконував функцію зброї і захисту, дозволивши людині домінувати над іншими видами. Зброя зробила людину людиною.

Потім круглий щит із двома кріпленнями для руки створив, на думку істориків, передумови для виникнення демократичного устрою у стародавній Греції. А який ще устрій міг бути у суспільстві, де кожний мав зброю і вмів її застосовувати?

Втім, не варто зупинятися на ролі зброї у середньовіччі, відкритті та підкоренні нових колоній, здобутті громадянських свобод під час революцій.

Просто наявність зброї у громадянина завжди передбачала існування вільної людини, здатної захистити не тільки своє життя та честь, але і приватну власність — фундамент економічного розвитку будь-якої держави. У цьому, власне, і полягає одна з головних причин економічного добробуту націй і народів.

Отже, наявність можливості у психічно здорового громадянина володіти вогнепальною зброєю за умови існування законодавства, що передбачає право на захист, є однією з основних передумов економічного розквіту держави. Доказом цього є список розвинутих країн, на які Україна намагається рівнятися.

Одним із загальновизнаних чинників добробуту громадян держави вважається рівень ВВП на душу населення. Для порівняння було взято перші 25 держав за цим показником плюс дві наступні — Іспанія та Італія.

Правила володіння зброєю в усіх країнах унікальні і суттєво різняться. Єдиний спільний критерій — можливість здоровому громадянину, невійськовому, отримати право на вогнепальну короткоствольну зброю.

Питання взаємозв'язку між злочинністю та дозволом громадянам на вогнепальну зброю наразі не піднімається. В інтернеті безліч статистичних даних на цю тему, які переконливо свідчать на користь надання громадянам права на вогнепальну зброю. Перш за все, мова йде про економічний ефект.

Показники таблиці свідчать про пряму залежність економічної успішності від права на володіння зброєю.

Якщо відкинути ісламські нафтові економіки, карликові держави-банки та Японію з її унікальною культурою, можна пересвідчитися: однією з передумов економічного добробуту країн стала зброя у руках громадян. Точніше, не сама зброя, а можливість захистити власність на шляху історичного та економічного розвитку.

Що було б, якби кожний пересічний українець, як принизливо називають людей можновладці, мав би універсальне джерело демократичної влади — зброю?

Чи стріляв би у такого українця Лозинський? Чи збивали б такого українця джипи у центрі столиці? Чи будували б на дитячому майданчику чи парку незаконні новобудови? Чи крали б у такого українця озера та ліси?

Чи підбивали б такого українця приковувати себе до батарей банку, щоб повернути жалюгідний банківський депозит? Чи крали б у такого українця заводи і фабрики, а його викидали, як Сірка на вулицю?

Чи дозволив би такий українець принизливе ставлення до себе з боку чиновників, міліції, суддів і навіть співробітників амбасад? Чи треба було б таким українцям збирати Майдан та дозволяти вішати собі локшину на вуха будь-якій владі?

“Наш народ не готовий до зброї, перестріляють один одного”, — кажуть опоненти. Як же так? Український народ працьовитий, толерантний, миролюбний і мудрий. Це батьківщина вчених і митців, це країна із стародавньою героїчною історією. Депутати пишаються таким народом на кожному кроці, а він “не готовий”?

Українці — не унікальний народ, він звичайний, пострадянський. Не гірший, ніж у Латвії, Литві, Естонії чи Молдові, де зброя дозволена. До речі, у Латвії третина населення — росіяни та українці. Щось не чути, щоб вони там стріляли.

У пояснювальних записках до двох зареєстрованих у Верховній раді законопроектів, присвячених зброї, написано: проект не передбачає надання громадянам права на придбання, зберігання й носіння короткоствольної нарізної вогнепальної зброї. І, здається, жоден з кандидатів у президенти ані пари з вуст.

Ми — “бидло”, “холопи”, “чорні люди”, давати нам зброю небезпечно для можновладців. Наше місце біля урни для сміття або голосування. Не більше.

Юрій ШПАК