Гайда “бикувати”!

Він не терпить нововведень, які можуть стривожити його спокійний дух. По усталеному за стільки років образу всі ці характеристики підходять лідеру нинішньої опозиції Віктору Януковичу. І нехай за східним календарем він зовсім не Бик, а Тигр, і наступний рік навряд чи його, Віктор Федорович ще повоює.

Але, як би там не було, у рік Бика відбуваються непрогнозовані речі. І не тільки соціальні катаклізми (як, наприклад, початок сталінських репресій у 1937 році, вибух першої радянської ядерної бомби у 1949-му чи старт економічної кризи у 1997-му). У ці роки були й особистісні зрушення, про які потім говорив увесь світ. У 1913-му (це теж був рік Бика) Адольф Гітлер перестав бути двірником на вокзалі Відня і почав топтати стежину до політичного Олімпу, а Юрій Гагарін у 1961-му полетів у космос.

У 2009-му Янукович має право бути почутим і має право на бонуси, які він вичікує з 2004 року. Але за умови, що політичні гравці з так званого демократичного табору не зупиняться у своєму взаємному “мочилові”. І дарма, що на сьогоднішній день у команді Віктора Федоровича фактично відсутній єдиний координаційний і мозковий центр. І дарма, що лідер Партії регіонів може спекулювати на усіх економічних та соціальних прорахунках влади (зрештою, він також інтегрований у цю владу і вже навіть з нею ментально злився). І навіть дарма, що, можливо, його уряд був не більше непрофесійним, ніж усі уряди, які були до нього чи після нього.

Для того, щоб стати справжнім лідером, Януковичу зазвичай не вистачає фарту, а обставини диктують відповідну поведінку. У 2007-му він позбувся посади через жінку, у 2008-му через цю ж жінку не зміг відновитися у владі, хоча зорі не один раз віщували оте фантастичне повернення. На що сподіватиметься Янукович у 2009-му зрозуміло — коли влада є сенсом життя, то й процес заради процесу певною мірою “заводить”.

Зрештою, фарт — не талант. З ним не народжуються, його можна вимолити, якщо є за що. А коли нема… Се ля ві. Та є й зворотній процес. Подивіться на українську історію, коли у тих, які вважали себе фартовими, в один прекрасний день земля йшла з-під ніг — і рейтинг “нижче плінтуса”.

Закликаючи до соціальних акцій у березні, Віктор Федорович грає “ва-банк”: адже ніяких гарантій, що його, як і тих, інших — з Кабміну, Верховної Ради і Секретаріату — людська маса (сформована з громадських, соціальних і патріотичних рухів) не винесе на вулицю. От тоді буде видно, хто по-справжньому “бикує”.

Віктор ШЛІНЧАК