Як росіяни воюють за український паспорт

Але юридично Галина — росіянка. У дитинстві вона переїхала в Росію, де згодом отримала громадянство.

Це означає, що вона — як і тисячі інших росіян в Україні — зараз перебуває у правовій безвиході.

“Коли ти потрапляєш у місто зі своїми документами, на тебе дивляться як на щось дивне”, — каже вона мені на своїй кухні, де шиє футболки для поранених українських бійців.

Державна міграційна служба України наполягає на тому, що всі іноземці в Україні мають рівні права й жодна національність не дискримінується.

Але дехто стверджує, що це не так. Юристи, які працюють з росіянами в Україні, розповіли BBC, що їхні клієнти, наприклад, стикаються з заморожуванням рахунків.

Після того, як Росія почала повномасштабне вторгнення, Національний банк України обмежив фінансові послуги для всіх громадян Росії та Білорусі, хоча стверджує, що це не стосується тих, хто має посвідку на проживання.

Галина це заперечує. Вона каже, що через свій паспорт не може влаштуватися на роботу й боїться, що її банківський рахунок можуть заблокувати.

Зараз вона на сьомому місяці вагітності, але оскільки вона не є українкою юридично, то не може отримувати безкоштовні державні медичні послуги.

Також Галина переживає, що не зможе зареєструвати народження дитини: після того, як вони з чоловіком-українцем Максимом вінчалася в церкві, чиновники відмовилися зареєструвати їхній шлюб через її неврегульований статус, каже вона.

“Нам кажуть: “Коли буде паспорт, тоді приходьте”, — пояснює Галина. — Вони не можуть розібратися, хто я взагалі”.

За українським законодавством подвійне громадянство заборонене, хоча деякі люди його мають.

Фото з домашнього архіву Галини

Вінчання Галини та Максима

Вона почала процедуру отримання українського громадянства, але не змогла завершити процес через повномасштабне вторгнення Росії. Зараз у Галини закінчився термін дії тимчасового українського паспорта, й вона каже, що почувається “заручницею Росії”.

“Змінити паспорт було важко навіть до війни. А зараз це взагалі неможливо”, — каже вона.

На Повітрофлотському проспекті в центрі Києва стоїть триповерховий білий будинок, оточений високим парканом із колючого дроту, із закритими віконницями.

Їх закрили 23 лютого минулого року, коли співробітники російського посольства евакуювалися з “міркувань безпеки”. Наступного дня Москва почала повномасштабне вторгнення, і те, що залишилося від дипломатичних відносин між Києвом і Москвою, остаточно зникло.

Це означає, що тисячі людей в Україні, як і Галина, живуть у невизначеності.

Зараз в Україні проживає понад 150 тисяч росіян, які мають посвідку на постійне проживання. Близько 17 тисяч мають тимчасові посвідки.

Щоб успішно подати документи на українське громадянство і отримати паспорт, їм спочатку потрібно фізично відмовитися від російського громадянства. Москва ускладнила цей процес: для цього їм потрібно здати документи або в російському консульстві за кордоном, або в самій Росії.

Немає жодних гарантій, що Галину при цьому не заарештують, або вона зможе потрапити назад в Україну.

Коли діти Галини повертаються зі школи, в її очах видно тугу, яку вона намагається від них приховати.

Але вона не звинувачує українську владу.

Вона покладає усю провину за свою ситуацію на Росію, а також на своїх російських родичів, які підтримали так звану “спеціальну військову операцію”.

“Як я можу підтримувати грабіжника, ґвалтівника і вбивцю, який вривається до мене в дім?” — каже вона.

Після того, як Галина закінчує відеорозмову зі своїм чоловіком Максимом, я запитую її, що сталося б з її родиною, якби його вбили на передовій.

Вона закриває рот рукою. Думка, яку вона постійно відганяє, раптом опинилася на передньому плані.

“Це дуже страшно, — каже вона. — Навіть якщо його поранять і він потрапить в шпиталь, я не зможу його навідати, тому що офіційно в нас немає шлюбу”.

“Для решти людей ми абсолютно сторонні люди”.

“Я обрала Україну”

Коли в 2015 році росіянка Анастасія Леонова переїхала з Москви до Києва, знайомі казали їй, що там їй “не дозволять говорити російською” і що “там одні нацисти”.

Вони повторювали російський пропагандистський наратив, який її дратував, оскільки в Україні в неї живуть дядьки та двоюрідні брати.

Анастасія переїхала в Україну після того, як через критику в інтернеті російської анексії Криму в 2014 році вона втратила в Росії роботу, а також отримувала погрози вбивством.

24 лютого минулого року, коли російські війська рухалися на Київ, в її голові була лише одна думка — залишитися і воювати, каже Анастасія.

“Моя кров частково українська, — каже вона. — Я народилася частиною України”.

“Я обрала Україну своєю батьківщиною й не могла зрадити цьому вибору”.

Вона добровільно пішла бойовою медикинею в українські війська, які захищали столицю від військ її країни.

Я запитую, чи ставляться до неї інакше через те, що вона росіянка.

“Ніхто не питав мій паспорт, коли я працювала”, — каже вона з посмішкою.

“Звісно, колеги знають”.

Вона зізнається, що спочатку їй було дуже важко лікувати поранених росіян через те, що вони робили.

Але згодом вона зрозуміла, що лікувати їх — це “спосіб повернути наших людей, українців, яких полонили росіяни”.

“Відколи я приїхала сюди, з першого дня я мріяла мати український паспорт, — каже вона. — Це те, за що я борюся. Не тільки за свободу, а й за свій паспорт”.

Лише кілька сотень росіян отримали українське громадянство за 18 місяців після повномасштабного вторгнення. Роком раніше їх було 1700.

На відміну від Галини, Анастасія почувається ближчою до своєї мрії. Ймовірно, їй допомогла служба в армії.

В заявах на громадянство враховують військову службу, одруження з українцем чи українкою та тривалість проживання у країні. Як зазначає влада, для того, щоб отримати законне право залишатися в Україні, потрібно не просто змінити свою ідентичність.

Ця війна поставила тисячі росіян, таких як Галина та Анастасія, у скрутне становище в Україні.

Голова Державної міграційної служби України Наталія Науменко повідомила нам, що при отриманні громадянства не дискримінують жодну національність.

Також готують новий закон, який спростить оформлення громадянства та посвідки на проживання для тих, хто воює за Україну, а також врегулює питання правового статусу іноземців, враховуючи поточні обставини.

Але Науменко зазначає, що через повномасштабне вторгнення цей процес для росіян точно не полегшиться.

“Для тих, хто боронить Україну, спрощення вже ввели, — каже вона. — Чому повинно бути спрощення для загальної категорії громадян Російської Федерації?”