Ціни на нафту зростають: чому і що це означає для війни в Україні

Геополітичні нафтові шахи — світовий турнір триває. ОПЕК+ зробив несподіваний для багатьох крок і знижує видобуток нафти. Втім, цей крок, явно стимульований з боку Росії, може призвести до цілком зворотних наслідків. Як у природному газі американські та арабські виробники вже практично повністю зайняли місце на преміальному європейському ринку, так і в нафті “вікно можливостей” для її збуту відкривається для компаній із Сполучених Штатів. Це якщо вони зможуть оперативно зреагувати на скорочення пропозиції з боку традиційних ОПЕКівських постачальників.

Квітень на світовому ринку нафти розпочався з несподіваного рішення низки учасників ОПЕК+ збільшити обсяги скорочення видобутку нафти. Про це було оголошено 2 квітня, а вже наступного дня під час біржових торгів вартість європейського еталонного сорту Brent підвищилася майже на 7% і надалі поступово зростає.

Анонсоване скорочення виробництва нафти вже у травні — приблизно на 1,16 млн барелів на добу. Загальне зниження видобутку становитиме близько 1,66 млн барелів на добу, адже Росія ще в лютому оголосила про зменшення видобутку з березня у відповідь на запровадження стелі цін на російську нафту. Скорочення видобутку підтримали дев’ять країн. На 500 тис. барелів менше планують виробляти РФ і Саудівська Аравія, на 144 тис. — ОАЕ, на 128 тис. — Кувейт, на 211 тис. — Ірак, на 48 тис. — Алжир і на 8 тис. барелів — Габон. Із країн, що не входять до ОПЕК, збираються знизити видобуток Казахстан та Оман.

Таке рішення ОПЕК+ прогнозовано викликало зростання цін на нафтовому ринку: 3 квітня вартість нафти Brent збільшилася з 79,7 до 84,9 дол. за барель, а 12 квітня вже перевищила 87 дол. Незважаючи на різке підвищення, наразі зростання цін не можна вважати критичним, вони відновилися до рівня січня — середини березня 2023 року, отже, світова економіка до таких цін адаптована. Але більшість аналітиків уже прогнозують до кінця року ціни на нафту марки Brent на рівні 95—100 дол. за барель.

Угоди щодо зміни обсягів видобутку учасниками картелю найбільших нафтовиробників є традиційним інструментом регулювання нафтового ринку, проте дедалі частіше виникають питання щодо геополітичної складової таких домовленостей.

Ще напередодні оприлюднення угоди представники ОПЕК+ запевняли, що, попри зростаючу невизначеність на нафтовому ринку, обсяги видобутку доцільно зберігати стабільними принаймні до кінця 2023 року. Тим більше що значне скорочення вже відбулось у жовтні 2022-го. А вже через кілька днів в офіційному повідомленні за підсумками наради ОПЕК+ було наголошено, що зменшення видобутку є запобіжним заходом, спрямованим на підтримку стабільності ринку нафти.

 

У другій половині березня ціни на нафту дійсно знизилися під впливом банківської кризи в США та країнах Європи, вартість бареля марки Brent становила від 73 до 79 дол. Але це зниження важко назвати таким, що дестабілізує ринок.

Натомість наслідки рішення ОПЕК+ очікуються більш суттєві — зростання цін на нафту може посилити інфляційний тиск і призвести до підвищення відсоткових ставок у багатьох країнах, зокрема у США та країнах Європи. Крім того, високі ціни на пальне можуть стати причиною соціальної напруженості та ускладнити політичну ситуацію.

Ціна на пальне в США — одна з гострих соціальних тем. Через великі відстані, чималу частку транспортних витрат у вартості товарів і значну кількість приватних автомобілів вартість пального суттєво впливає на добробут американців. А зростання цін на паливо напередодні виборів знижує підтримку демократів як діючої влади на користь республіканців. Іншими словами, в такий спосіб арабські країни та Росія “дружать проти” Байдена на підтримку Трампа.

До речі, минулої осені, за місяць до проміжних виборів у Сполучених Штатах, на яких інфляція була однією з основних тем, ОПЕК+ під керівництвом Саудівської Аравії також оголосив про істотне зниження видобутку, що спричинило хвилі зростання нафтових котирувань.

Не можна також виключати і бажання окремих країн ОПЕК+ підтримати Росію після запровадження цінової стелі на російську нафту. Обійти санкції Росії це не допоможе, але в умовах високих цін російська нафта продаватиметься за ціною, максимально наближеною до 60 дол. за барель, тоді як у березні вартість бареля марки Urals не перевищувала 47—49 дол.

Українська економіка суттєвих наслідків від рішення ОПЕК+, швидше за все, не відчуватиме. Вартість палива на українських АЗС у квітні залишалася практично на рівні березня. Більш того, військова підтримка України з боку США навряд чи зменшиться через економічні труднощі Сполучених Штатів, поки президентом залишається Джо Байден.

Набагато більше непокоїть те, що завдяки підтримці окремих учасників ОПЕК зростатимуть нафтогазові доходи Росії, а це підтримає її ослаблену санкціями економіку та збільшить витрати на війну в Україні. Але завдяки запровадженню цінової стелі про надприбутки від маніпуляцій з цінами на нафту Росії можна забути: в цілому доходи РФ від нафти падають. А санкції не так швидко, як хотілося б, але поступово спрацьовують. Отже, рішення ОПЕК+ суттєво не вплине на стан російської економіки.

Більш того, чергове скорочення видобутку нафти учасниками ОПЕК+ може призвести до того ж ефекту, що й минулорічна відмова Росії від постачання газу до низки країн ЄС, — зростання частки американської нафти на ринку Європи. Збільшуючи власний видобуток нафти та її експорт, США матимуть можливість стримувати зростання цін на нафту та в такий спосіб уповільнювати інфляцію.

Наразі американська нафтовидобувна промисловість, що тривалий час обслуговувала переважно внутрішній ринок, стрімко збільшує експорт і в результаті стає дедалі важливішим гравцем на світовому ринку, де тепер частіше почали орієнтуватися на котирування американського сорту нафти WTI.

 

Водночас зловживання окремих країн на енергетичних ринках, що призводять до стрибків цін на нафту та газ, сприятимуть відмові від викопного палива та прискоренню переходу до відновлюваної енергії. Інвестиції у “зелені” джерела енергії постійно зростають і вже сьогодні обмежуються здебільшого фізичною здатністю виробників обладнання та нестачею в багатьох європейських мережах можливостей до підключення додаткових потужностей. Але ці технічні проблеми точно будуть вирішені. І “божевільна бензоколонка” таки залишиться “без каси”.

Олександр ХАРЧЕНКО, директор Центру досліджень енергетики

Марія ЯКУБ, Центр досліджень енергетики