Криза пального: що відбувається з пасажирськими перевезеннями в регіонах

Як наслідок — б’є і по карманах споживачів — ціни на квитки злетіли захмарно. УНІАН поцікавився, що зараз відбувається з пальним у регіонах та як це впливає на транспортні перевезення.

Складна ситуація на ринку пального виникла в Україні наприкінці квітня. Росія, з початку повномасштабної агресії 24 лютого, разом з військовими об’єктами та будинками й життями цивільних, знищувала ще й запаси пального та переробні можливості нашої країни.

Щоб вирішити проблему з дефіцитом пального, 29 квітня уряд підвищив граничні ціни на бензин і дизельне пальне на 40-43%. Найбільші мережі АЗС запровадили обмеження на продаж пального в обсязі 10-15 літрів для власників карт лояльності цих мереж, інші споживачі могли заправляти автомобіль не більше ніж на 5-10 літрів.

Крім цього, влада намагається завозити пальне з Європи, змінюючи логістичні шляхи, які були раніше. Днями в Офісі президента запевнили, що обсяги імпорту пального вже збільшені й відповідають темпам щоденного споживання бензину та дизеля на заправках. Також на Банковій пообіцяли, що ситуація з забезпеченням пальним покращуватиметься щодня. Проте, на думку експертів, дефіцит нафтопродуктів існуватиме, доки триває війна та жорстке цінове регулювання.

УНІАН поцікавився, як складається ситуація в регіонах.

Дорожчі квитки та змінені маршрути

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну робота громадського транспорту на Чернігівщині була тимчасово зупинена. Чернігів понад місяць перебував в облозі ворожих військ, більше половини містян виїхало, тому й через місяць після припинення бойових дій автобуси й тролейбуси в місті не їздять. Найбільш популярним транспортом серед мешканців міста є велосипед.

Ті, хто ризикує використовувати приватний транспорт, мають проблеми — ціни та черги. В місті працюють не всі АЗС, адже частина з них були зруйновані та пошкоджені під час обстрілів. Наразі відпускають по 20 літрів пального, а ціни дуже “кусаються” — зросли ледь не вдвічі за довоєнні показники. Станом на 13 квітня бензин в Чернігові коштував 54-55 грн за літр, газ — 36-37 грн за літр. Дизпальне ще дорожче — 55 грн за літр, хоча трапляється і по 60 грн.

Місцева влада рекомендує автовласникам зачекати стабілізації цін на пальне на всеукраїнському рівні й користуватися громадським транспортом. Проте, як повідомляють в прес-службі Чернігівської міської ради, відновлення роботи громадського транспорту у місті відбудеться, швидше за все, лише наприкінці травня. Наразі в місті лишилося тільки 65 автобусів, які можуть розпочати роботу (до війни автобусів було 230). Та й наявні машини перевізники не поспішають випускати на лінії.

По-перше, вони наперед просять близько 7 млн грн з міського бюджету на ремонт техніки, заправку та інше. А грошей у міському бюджеті немає.

По-друге, у місті бракує не лише пального, а й водіїв.

За таких умов вартість квитка за разову поїздку має зрости з 8 до 10-12 грн. А серед містян вже є розмови про зростання ціни на проїзд в громадському транспорті до 15 грн.

“По-розумному, зараз хоча б квартал або два, а краще до кінця року, зробити транспорт безкоштовним. Однак ми не можемо цього зробити і платити за кілометр так, як ми закладали у програму, коли будуть нові автобуси”, — говорить міський голова Владислав Атрошенко.

Раніше в місті планували реформувати транспортну сферу й запровадити систему оплати перевізникам за кілометр. Тому зараз міська рада не хоче поспішати у розв’язанні питання з запуском громадського транспорту в місті. Нині ще тривають консультації з перевізниками.

Що стосується міжміських перевезень, то, як розповів УНІАН чернігівський підприємець Володимир Коваленко, робота пасажирських перевізників, зокрема до Києва, відновлена частково. Насамперед, через зміну маршрутів руху. Зараз до столиці дорога проходить через селище Гончарівське, а це додатково — до 60 км шляху. Коли буде відкрито звичний для всіх шлях Київ — Чернігів — Нові Яриловичі — наразі невідомо. Через довгий маршрут та здорожчання пального, вартість квитків зросла у понад два рази: зі 130 грн до 300 грн.

За словами Коваленка, перевізники не отримують талонів на пальне і шукають, де заправитися, самостійно.

Альтернативою маршруткам до столиці зараз є залізничний транспорт. Доїхати до Києва електричкою 2-го класу можна за 100 грн.

Загалом, за даними Чернігівської ОВА, на території області відновлено понад 80 пасажирських напрямків. Проте, як ними скористатися — питання.

Так, наприклад, станом на 12 травня центральний автовокзал у Чернігові не працював. Дізнатися про розклад руху транспорту та вартість квитка дуже складно, адже маршрутки в населені пункти області відправляються з різних місць — від автовокзалу, центрального ринку, обласної лікарні тощо.

Як розповіла УНІАН жителька Сосницької громади пані Надія, якій довелося на власному досвіді дізнатися про проблеми з перевезеннями, вона з донькою витратила півдня, аби лише дізнатися, як саме відправляються маршрутки в потрібному їй напрямку.

“На центральному автовокзалі, один з водії нам пояснив, що всі їздять здебільшого за попереднім записом, тому орієнтуватися в розкладі просто неможливо. Якщо на якийсь час запишеться 2 людини, а на інший — 10, то водій поїде на той час, що більше”, — розповіла жінка.

Знайомий водій, якого вона зустріла у Чернігові, пропонував забрати її до Сосниці за 200 грн. Однак звідти до села Конятин, де проживає жінка, ще 25 км. Цю відстань сосницькі таксисти оцінили у 500-600 грн. Тобто доїхати з Чернігова до села, розташованого за 120 км від обласного центру, можна за 800 грн.

“Мені довелося залишитися ночувати у доньки і вранці вже поїхати маршруткою за 200 грн. Це вдвічі дорожче, аніж перед війною, але час такий”, — розповіла пані Надія.

Вона рекомендує шукати перевізників у соцмережах, телефонувати водіям завчасно й тільки так планувати свої поїздки. Пересуватися областю за принципом мирного життя “прийшов на автовокзал — і виїхав”, зараз не доводиться.

“Вартість поїздки у 25 грн у маршрутці розцінюватимемо як мародерство”

Схожа ситуація склалася і в Полтавській області. За словами голови Полтавської обласної військової адміністрації Дмитра Луніна, з пальним проблема є, але не критична.

“Вона викликана кількома факторами. По-перше, ажіотажний попит. По-друге, був знищений Кременчуцький НПЗ. Крім цього, заблоковані порти в Україні. Наразі логістичні шляхи, якими постачалося пальне, змінюються”, — розповів він.

“НПЗ до кінця року не запрацює. Будемо звертати увагу на Європу, яка постачатиме нам пальне. Логістичні ланцюги вже вибудувані”, — додав він.

За його словами, у першу чергу пальне йде на потреби військових, потім на критичну інфраструктуру (медичні заклади, поліцію, рятувальників й інші служби). Тому підприємцям і громадянам пального часто не вистачає. Зокрема, з 10 травня в Полтаві перестали курсувати комунальні автобуси.

“Ціни на пальне суттєво зросли, і ми були вимушені піти на цей крок, аби зберегти резерв для технологічного транспорту. Це передусім стосується роботи автомобілів поліції, карет швидкої меддопомоги та комунальної спецтехніки, зокрема сміттєвозів”, — зауважив керівник комунального підприємства “Полтаваелектроавтотранс” Євгеній Зайцев.

Аби містяни та гості Полтави могли пересуватися обласним центром, на маршрутах збільшили кількість тролейбусів до 48.

 

 

Голова Асоціації пасажирських перевізників Полтавщини Юрій Лупаєнко розповідає, що через проблеми з пошуком пального та його здорожчанням, вони теж не випускають всі автобуси на маршрути.

“Раніше необхідним нам обсягом нас забезпечував Кременчук (на 40%) і ще на 40% білоруські міста. Зокрема, 40% солярки, яку ми використовували, виробляли у білоруському Мозирі. Окрім цього, виникла ще й логістична криза. До війни основна частина пального завозилася морем. Наразі це просто неможливо. Тож, нині на заправках можна придбати не більше ніж 10 літрів в одні руки”, — пояснює він.

За словами Лупаєнка, наприклад, автобус “Богдан” за зміну використовує 60 літрів. Тобто має шість разів заїхати на різні АЗС, відстояти чергу, щоб заправитися на один робочий день.

“Поки що виходимо з ситуації, купуючи пальне у посередників, які брали великий опт. Однак в подальшому, думаю, Полтавська ОВА має якось відреагувати на це, щоб утримати на плаву критично важливу галузь пасажирських перевезень. Для початку хоча б дозволити заправляти автобуси до повного баку”, — вважає він.

Крім того, голова Асоціації пасажирських перевізників Полтавщини вважає, що в ОВА не розуміють ситуації й щодо економічної обгрунтованості вартості проїзду. За підрахунками перевізників, в Полтаві ціна на проїзд має складати 25 грн.

“До війни ми говорили владі, що економічно обґрунтований тариф має бути 16 грн. Наразі — це 25 грн. Тариф в 15 грн компенсує тільки витрати на пальне. Підкреслю — тільки на пальне, більше нічого з інших амортизаційних витрат. Допустимо, що влада зважиться підвищити тариф на 2 грн. Наразі витрати одного автобуса “Богдан” або Ataman на пальне складають 2400 грн щодня. Додані 2 грн скоротять потребу на 600 грн, а де взяти 1800 грн?”, — каже Лупаєнко.

Тож, на його переконання, бізнес за законами ринку може врятувати тільки реальний тариф, який ніхто не затвердить.

“Ми прочитали інформацію про вартість проїзду 25 грн і повідомляємо, що такого не буде. За 50 грн люди на роботу не їздитимуть. Хто буде власноруч підіймати ціну до такого рівня, ми будемо розбиратися з цими людьми, як з мародерами”, — написав у Facebook мер Полтави Олександр Мамай.

Не найкраща ситуація й у Кременчуку. З 13 травня тут запровадили обмеження на продаж пального, згідно з якими заправлятимуть автівки, які забезпечують критичну інфраструктуру та перевезення пасажирів.

За інформацією начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Олега Лєдніка, першочергово заправлятимуть пальним перевізників (міських та міжміських), аграріїв (аби завершити посівну), машини, які забезпечують завезення продуктів, оперативних служб (”швидка”, поліція, пожежні, газовики та аварійні служби), комунальну техніку. Фізичних осіб заправлятимуть лише при наявності пального.

“Якщо люди раніше скаржилися, що уряд анонсує ціни на пальне в межах 40-43 грн/літр, а продавали його на АЗС дорожче, ніж за 50, а то й 60 грн/літр, то тепер скарги автолюбителів “сиплються” через його відсутність”, — розповідає Лєднік.

Він радить містянам пересідати у тролейбуси. Доїзд до сіл влада теж обіцяє забезпечити, щоправда, скоротивши до мінімуму кількість автобусних рейсів.

 

 

“Взяв 10 літрів, зробив коло і знову у чергу…”

На Одещині, як і в інших регіонах, проблеми з пальним почалися наприкінці квітня. Певні його об’єми планувалось імпортувати через Молдову та Румунію. Проте ажіотаж це не зменшило — навіть ті комплекси, які мали певний об’єм пального, не могли забезпечити ним усіх охочих, які вишикувались у величезні черги.

Вже 1 травня в Одесі водії багатьох маршруток зійшли з рейсів за кілька годин до комендантської години. Наприклад, у Суворовському районі маса людей застрягли на зупинках, марно намагаючись доїхати додому. Альтернативою того вечора стало таксі. Але й усюдисущі одеські таксисти скаржилися на дефіцит.

“Взяв 10 літрів, зробив коло і знову у чергу…”, — жалілися вони, вистоюючи біля АЗС.

Наразі на більшості одеських автозаправок бензину немає.

“Мотався містом, поки знайшов кілька літрів… Нарешті заправився. Сьогодні (12 травня, — УНІАН) працювали лише заправки WOG і продавали тільки дизель. Бензину взагалі не було ніде. Дизель — по 44,76 грн за літр”, — розповів УНІАН власник дизельного позашляховика Nissan Віталій.

Ходять чутки, що на деяких заправках почали вимикати табло з цінниками та по факту беруть 67,9 грн та вище за літр. Проте багато АЗС дійсно закриті.

Через ажіотаж в одному з районних центрів на півдні області у якийсь момент не залишилося пального для спецтехніки та рейсових автобусів. Як з'ясувалося, через скарги місцевих жителів на території кількох громад АЗС перестали залишати резерви пального для зазначених потреб, і запаси одразу розкупили водії.

Через відсутність дизельного пального на АЗС, тимчасово зупинено рух чотирьох автобусних маршрутів, які сполучають Одесу з містом Овідіополь, інші — змінили графік руху. Також скоротилася кількість пасажирських автобусів із Одеси до Чорноморська.

Підтвердив певні труднощі з пальним і начальник Білгород-Дністровської військової адміністрації Василь Самокіш.

“Справді, останніми днями спостерігається дефіцит пального, але сьогодні (13 травня, — УНІАН) зранку воно було на деяких АЗС. Очікуємо, що найближчими днями ситуація вирівняється і воно з'явиться. Цим питанням опікується і обласна влада, і Кабінет міністрів”, — прокоментував він, додавши, що спецтранспорт комунальних служб заправлений.

Щодо обласного центру, то тут є хоч якась альтернатива автобусам — трамваї та тролейбуси. Хоча частина трамвайних маршрутів поки що не функціонує (ще до повномасштабного вторгнення РФ у місті розпочалася реконструкція колій, але роботу завершити не встигли).

 

 

Ситуація критична

Ситуація з бензином на Львівщині також є критичною. На автозаправках є лише один чи два види пального, і туди вишиковуються величезні черги. Попри те, що на табло вказана вартість в межах до 40 гривень за літр, реально ціни на бензин значно вищі.

“Якщо на табло пише 38-39 грн за А-95, це не означає, що за такою ціною ви його купите, — розповідає УНІАН львів'янин Сергій, який щодня їздить на роботу власним авто і змушений його заправляти. — Вистоявши чергу, перед розрахунком з'ясується, що літр 95-го коштує від 60-70 гривень і вище. Я навіть купив пальне через мобільний додаток, оплатив, але заправити авто ніде не можу — на АЗС мені відмовляють, мовляв немає пального”.

За словами чоловіка, за раз можна залити в автомобіль 10-20 літрів пального, не більше.

Критичною виглядає на Львівщині і ситуація з громадським транспортом. Наразі він курсує, але кількість автобусів скорочують, а перевізники заговорили про підвищення вартості проїзду.

“Проблема є, адже вартість пального висока, — розповідає УНІАН голова Асоціації перевізників Львівщини Іван Велійка. — Маршрутки заправляють дизельним пальним. Поки що вдається його купити, але на сьогодні ціна вже перевалює за 50 гривень за літр. Якщо влада не вживатиме адекватних заходів, автомобільний транспорт може зупинитися взагалі”.

За словами Велійки, наразі в області провели оптимізацію міської маршрутної мережі, аби якось впоратися з проблемою.

“На деяких маршрутах скорочена кількість автобусів, десь — лімітовані графіки роботи. На даний момент автобуси задовольняють потреби пасажирів, хоча працюють не у звичному режимі”, — сказав він.

 

 

Також голова Асоціації перевізників області зазначив, що усе йде до здорожчання вартості проїзду, адже наразі це єдиний вихід, щоб можна було утримувати автотранспортні підприємства.

“Автобуси потрібно заправляти, виплачувати зарплату, комунальні послуги, запчастини купувати і т.д. Іншого виходу з ситуації наразі немає. Ми пропонували місту кілька варіантів, але всі вони пов'язані з додатковими витратами з міського бюджету, а чиновники пояснюють, що на сьогодні на це грошей в бюджеті немає. Тому подорожчання вартості проїзду буде однозначно. В області вже з понеділка перевізники поступово будуть збільшувати вартість проїзду на приміських маршрутах. Мінімальна вартість буде 20 грн, а пасажирокілометр, орієнтовно, — 1,80 грн (було в межах 1,40 грн). Можливо, не всі одразу, але впродовж тижня вартість зросте”, — запевнив Велійка.

За його словами, це питання вже розглянули та погодили в обласній військовій адміністрації: “Місто поки що відтягує це, але я вважаю, що це неправильно, адже потрібно зберегти роботу громадського транспорту, а якщо його зупинити, то відновити потім буде дуже непросто”.

 

***

Війна викриває все нові і нові проблеми, які в Україні були й до початку широкомасштабної російської агресії, але були не такі помітні. Можливо, паливна криза змусить владу, зокрема місцеву, хоча б переформувати міські та приміські транспортні мережі, а комунальникам та перевізникам замислитися про якісно інший склад громадського транспорту й позбутися, врешті, тісних маршруток.

Ірина СИНЕЛЬНИК, Олег БУЛАШЕВ, Лариса КОЗОВА, Мирослава БЗИКАДЗЕ