Голова комітету ВР з питань фінансів Данило Гетманцев: Після перемоги у війні Україна відбудується навіть швидше, ніж Західна Німеччина після Другої світової

 Голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев розповів в інтерв’ю УНІАН про те, яким чином відбувається перехід української економіки на військові рейки, яка допомога надається населенню та бізнесу, та якою буде післявоєнна велика податкова реформа.

На скільки вдалося нашій економіці та фінансовій системі адаптуватися до війни?

Ми досить непогано впоралися з першим шоком від повномасштабного вторгнення. Фінансова система витримала. З перших годин наступу агресора ми займаємося переведенням економіки на військові рейки, убезпеченням усіх фінансових сервісів і забезпеченням безперешкодної їх роботи.

Усі державні органи, які відповідають за фінансові відносини, продовжують злагоджено працювати.

Як наслідок, ми бачимо довіру серед людей до наших фінансових інститутів починаючи від гривні і завершуючи банківською системою, оскільки немає жодного ажіотажу, жодної паніки, ослаблення гривні є незначним. Воно є, але в межах 10-15 відсотків на відміну від російського рубля, який суттєво девальвував. Це і є результат роботи команди, яка відповідає за фінансовий напрямок.

Ми зі свого боку, як фінансовий Комітет, робимо все можливе, щоби кров нашої економіки циркулювала і дозволяла працювати бізнесу.

Які все ж таки зараз є найгостріші проблеми?

Дійсно, є певні нюанси. Проте всі недоліки фінансової системи на сьогодні пов’язані безпосередньо з військовими діями. Наприклад, дефіцит готівки там, де неможливо підвезти її в банкомати. Також є системні правопорушення, пов’язані з відмовою певних підприємців приймати банківські картки з огляду на військові дії.

Чому деякі представники бізнесу відмовляються приймати банківські картки?

По-перше, зазначу, що проблема вже не має системного характеру. Абсолютна більшість бізнесу є свідомими та патріотичними громадянами. Я, до речі, вдячний великим торговим мережам, які не тільки приймають картки, але й надають можливість знімати гроші на касах.

Однак, є частина, яка, на жаль, не довіряє банківській системі, хоча жодних підстав для цього немає. Пояснюють вони це тим, що у них щось десь зламалося. Але ж не може зламатися термінал в десятьох магазинах одночасно?

Як захистити людей, щоб вони мали змогу безготівково розраховуватися усюди, де цього бажають?

Якщо говорити відверто, то я іноді особисто дзвоню власникам і керівникам магазинів, які припускаються таких, м’яко кажучи, помилок. В різних тональностях дискусії ми доходимо згоди з ними. Це ж саме вчиняють колеги. Питання розрахунку картками було доручено Державній податковій службі, якій вдалося вже на сьогодні вирішити цю проблему.

Відмова у використанні банківських карток в магазинах контролюється фактичними перевірками. Встановлений штраф за таке правопорушення у розмірі 8500 гривень.

До того ж, є спеціальна гаряча лінія, куди можна звертатися у випадку відмови розрахуватися безготівково: 0 800 501 007

Для підтримки бізнесу та населення в умовах війни було ухвалено ряд законодавчих ініціатив, які суттєво спростили ведення бізнесу та зменшили податкове навантаження. Проте це тимчасові речі. Чи є у вас зараз розуміння, якою має бути податкова система України, коли ми повернемося до нормального мирного життя?

Я багато, що для себе переосмислив за ці три тижні. І, можливо, зараз скажу шокуючі речі. Я вважаю, що незламний народ, який виходить з голими руками на танки, здатний визначати самостійно своє фінансове майбутнє. Ми є достатньо зрілі та достатньо свідомі.

Держава має відмовитись від звичної патерналістської моделі. Не нав’язувати людям навіть найправильніше рішення згори. Ми маємо за прикладом Швейцарії ухвалювати рішення в тому числі і щодо системи оподаткування і будь-яких інших питань життєдіяльності.

Ви зараз натякаєте на проведення референдуму з питання нової податкової системи?

Я навіть не натякаю. Я говорю прямим текстом. Я виступаю за референдум щодо фінансових питань в тому числі і щодо системи оподаткування, як це є у Швейцарії.

Проте для цього, ймовірно, треба буде вносити зміни до Конституції України, адже діюча редакція забороняє проведення референдумів з питань оподаткування.

Я думаю, що нічого поганого в цих змінах немає.

Після війни ми в межах широкої суспільної дискусії маємо ухвалити рішення разом, якою буде нова податкова система, а її варіанти ми, безперечно, підготуємо. І один із варіантів буде той, який діє у військові часи.

Зараз представники середнього та великого бізнесу можуть на власний вибір скористатися опцією єдиного податку, при цьому, ліміт річного доходу підвищено з 7,5 млн до 10 млрд гривень, податок встановлюється на рівні 2 відсотків. При цьому знято обмеження щодо видів діяльності (окрім підакцизних товарів, видобутку корисних копалин та грального бізнесу).

Водночас, ухвалюючи рішення щодо податків, ми маємо пам’ятати, що кожне фінансове рішення має дві сторони. Зменшення податкового навантаження буде впливати і на виконання соціальних програм. Цей взаємозв’язок люди мають розуміти.

Верховна Рада скасувала акциз та зменшила ПДВ з 20 до 7 відсотків на паливо. На скільки це допоможе зменшити ціни?

Ми розраховуємо на те, що ціна буде зменшена в залежності від виду пального від 10 до 12 гривень за літр. Це є основним завданням.

Яка зараз ситуація з бюджетними надходженнями?

Я не буду розповідати  якісь казки про те, що у нас все прекрасно з бюджетними надходженнями. Безумовно, не все добре. Ми бачимо зменшення надходжень у березні, незважаючи на те, що у лютому у нас було перевиконання дохідної частини бюджету попри війну.

Ми бачимо істотне зменшення надходжень від митниці. Від податків також я прогнозую зменшення надходжень, хоча завдяки, в тому числі, і зусиллям бізнесу робимо все аби вийти на довоєнний план. Але безперечно ця проблема існує.

З іншого боку, фіскальна функція держави у війну не є пріоритетною. Наше основне завдання дати економіці можливість працювати. Мають вироблятися товари першої необхідності, не скорочуватись робочі місця.

Розкажіть детальніше про урядову програму допомоги бізнесу переїхати працювати з місць, де ведуться активні бойові дії, у західні області?

Вже більше 600 підприємств у нас є в переліку, які ми вивозимо з території бойових дій у західні області. Це масштабна програма, якою я особисто опікуюся. Вона спрямована на те, щоб втримати економічну активність.

Які галузі найбільше цікавляться?

Подаються усі галузі. І ми за те, щоб перевести усіх, хто хоче. Але є і пріоритети. В першу чергу звертаємо зараз увагу на харчову промисловість, продукція якої потрібна для поповнення держрезервів, легка промисловість, переробка і, безперечно, військово-промисловий комплекс. Підприємства, що переїдуть, отримають державне замовлення, що буде необхідним для початку роботи. Ми істотно збільшуємо обсяг державного замовлення як напряму, так і через державні корпорації. Держава, втручаючись із закупівлями в продовольчий баланс, не дає утворитися дефіциту товарів. Ми втручаємося, щоб людям усього вистачало. Крім цього, держава вже запропонувала бізнесу кредити під нуль відсотків до 60 млн гривень. Скасовані практично всі ліцензії та дозволи, ну і один з наймасштабніших кроків — це податкова реформа, про яку ми вже згадували.

З початку війни продуктові мережі зобов’язані одразу розраховуватися зі своїми постачальниками за продукцію, хоча раніше це робили після продажу товарів. Це подекуди зменшило асортимент товарів в магазинах. Чому було ухвалене таке рішення?

Раніше мережі перебували у більш сильній позиції, ніж постачальники. Вони могли нав’язувати свої умови постачальнику. Непоодинокими були випадки, коли мережі не сплачували по півроку за поставлений товар. Це, на мою думку, було неправильно, але такі були ринкові умови.

Одразу після початку повномасштабного вторгнення вийшов указ президента, де розрахунок за поставки має бути здійснений в межах трьох днів. Але і позиції у взаємовідносинах мережа-постачальник змінилися кардинально. На сьогодні виробнику продати товар — не проблема, проблема — аби цей товар дістався полиці магазинів. На фоні того, що деякі банки припинили кредитувати мережі, у них дійсно інколи недостатньо грошових ресурсів.

Тому, так, асортимент товарів зменшився. Проте ми не зможемо, і це не завдання держави займатися усіма товарами. Завдання держави у цих складних умовах забезпечити людей товарами першої необхідності. Такі продукти там, де їх не вистачає, будуть розподілятися державою, і вже це робиться.

Як проходить податкова амністія в умовах військового стану?

Я, чесно скажу, був здивований цією інформацією, але з початку повномасштабного вторгнення загальна сума амністованих активів збільшилася більш ніж на півмільярда гривень. Загальна сума амністованих активів зараз становить понад 3,25 млрд гривень.

Як ви думаєте чому так відбувається?

Я не думаю, що це пов’язано з патріотизмом. Це турбота про свої кишені, бо багато людей виїжджають закордон і їм потрібні документи на ті активи, які в них є в Україні. Бо кошти і інше майно без офіційних джерел походження майже нічого не вартують там.

Чи можна вважати військові облігації Мінфіну також певною амністією, бо під час їх купівлі не треба підтверджувати погодження коштів?

Дійсно, так воно зараз і є. Бо купувати військові  облігації зараз дозволили без фінансового моніторингу походження коштів.  При цьому, я вважаю, що це зараз дуже патріотичний крок для підтримки армії власної держави.

В умовах війни для підтримки економіки та держбюджету владою здійснюються кроки, які дають позитивні результати зараз, проте згодом можуть бути негативні наслідки. Я маю на увазі купівлю Нацбанком облігацій Мінфіну, замороження офіційного курсу гривні, тримання облікової ставки на довоєнному рівні тощо.

В цілому ситуація є контрольованою. Але кроки для забезпечення стабільності — так, є безпрецедентними. Водночас сьогодні ми точно не будемо обмежувати фінансування першочергових потреб, наприклад, стримуючи інфляцію чи турбуючись про інші монетарні показники. Треба зупинити ворога і виграти війну. І ми все відіграємо і відбудуємо, навіть швидше ніж Західна Німеччина після Другої світової війни. А зараз кидаємо усі можливі ресурси на забезпечення військових і наближення перемоги.

Українці об’єдналися, як ніколи, для захисту рідної Батьківщини. Кожен один одному намагається допомогти. І це дуже надихає. Проте, на жаль, деякі горе-бізнесмени намагаються заробити на біді. Я маю на увазі космічні ціни на житло, транспорт та продукти. Як з цим боротися?

Моя особиста думка, щоб в умовах військового часу забирати у таких людей знаряддя їх заробітку на користь армії без будь-яких сентиментів. Це не бізнес, це заробляння на людському горі. І держава повинна дуже жорство відповідати на такі прояви, бо запит на справедливість є другим після запиту на перемогу. Тому я особисто запропонував таке рішення уряду.

Богдан СЛУЦЬКИЙ