Чим загрожує “добровільно-примусове” об'єднання громад

По усіх селах проводяться сходи щодо об'єднання, відбуваються засідання обласних та районних рад, керівники ОДА та РДА пишуть плани і малюють карти.

Наміри влади радикальні, і вони стосуватимуться кожного українця.

Законом “Про добровільне об'єднання територіальних громад”, розробленим урядом та прийнятим Верховною Радою 2 лютого 2015 року, передбачене кардинальне реформування системи місцевого самоврядування в Україні.

Мабуть, це слушна ідея. Вона повинна була б вирішити чисельні проблеми. Проте зустрічі з виборцями і сільськими головами свідчать про інше.

Перше — проблема добровільності. Якщо це добровільне об'єднання, то воно мусить бути добровільним. Натомість сільські голови по всій країні відчувають щоденний тиск з боку виконавчої влади, адже закон прописує: не будете об'єднуватися — не отримаєте фінансування.

Пропозиції щодо об'єднання територіальних громад, розроблені обласними адміністраціями, не сприймаються більшістю місцевого населення.

Візьмімо Полтавщину. Попівську сільраду Миргородського району намагаються приєднати до Комишнянської селищної ради. Люди ж хочуть приєднатися до Миргородської громади: і до Миргорода ближче, та й інфраструктура там краща. Однак влада виявилася не готовою до компромісів та дискусій.

Подібні історії — в усіх областях, але ніхто плани змінювати не збирається. То де ж тут добровільність, про яку так багато говорять в уряді?

Друга проблема — невизначеність стосовно майбутнього. Зміни до Податкового та Бюджетного кодексів щодо підтримки реформи не внесені і навіть не розроблені. Закон “Про добровільне об'єднання територіальних громад” не дає відповідей.

Що буде з надходженнями до місцевих бюджетів? Як їх ділити? Які будуть видатки? Що буде з комунальною власністю? Як вона буде переоформлюватися? Що буде з аграрними землями за межами населених пунктів? Чи будуть громади ними розпоряджатися? Є лише обіцянки, але чому б не прописати все відразу?

Є лише загальні нариси. За планами, після об'єднання громад у найбільшому населеному пункті будуть сформовані місцеві ради, а замість сільрад у малих селах будуть обрані сільські старости.

Нескладно спрогнозувати, що навантаження на ради збільшиться — їх просто завалять зверненнями збільшені громади. Старости ж не будуть мати жодних повноважень та можливості приймати рішення.

У школі одного полтавського села не вистачає грошей на дитячий літній табір. Сільрада оперативно зібралася і виділила кошти. Всі рішення підконтрольні місцевому населенню. Що буде завтра? Старості з маленького села доведеться їхати до центру громади і передавати звернення у раду. Там воно і згине.

Я спілкуюся з людьми у своєму окрузі. Майже всі вони впевнені, що це лише віддалить владу від громадян. Одна бабуся каже: “Мабуть, це спеціально зроблено, щоб ми їх більше не турбували — не приїжджали по довідки”.

Багато хто не готовий об'єднуватися з іншими. Люди з маленьких сіл побоюються, що їх більші сусіди після об'єднання залишать собі всі гроші. Цілком можливо, що в результаті відсотків 20 малих сіл будуть забуті і знищені. Там, де нема сільради, там нема села. Своєю чергою, багаті громади не хочуть поєднуватися з бідними.

Люди побоюються, що стане ще гірше. У кожного є життєві справи: довідки, лікарні, дитсадки. Для людей існуюча адміністративно-територіальна система хоч і не надто комфортна, але проста і зрозуміла: село — сільрада — район — область. Мабуть, для України нині це розкіш — мати просту і незмінну систему.

Прем'єр Арсеній Яценюк та один з авторів реформи спікер Верховної Ради Володимир Гройсман, реагуючи на критику, говорять про “перекоси на місцях”. Проте слід подивитися правді в очі: багато регуляторних актів поки не прийнято, у влади нема відповідей на конкретні питання, які турбують людей.

Подивімося, приміром, на те, які питання ставлять українці на сайті, зробленому під патронатом Мінрегіонбуду, та які відповіді вони отримують.

Як бачимо, автори реформи поки самі не знайшли відповіді на багато питань, не кажучи про те, щоб оформити їх у конкретні прості та зрозумілі документи.

Третя проблема — стислі строки. Закон “Про добровільне об'єднання територіальних громад” передбачає, що люди на місцях вже зараз повинні приймати доленосні для себе рішення. Об'єднуватися, не об'єднуватися, з ким, як?

Є райони, у яких запропоноване владою об'єднання сприймається, але абсолютна більшість людей нічого не розуміє. Простим людям не пояснюють, що конкретно принесе їм реформа. При цьому до 15 липня нові громади повинні подати заявки на фінансування у наступному році.

Україна могла би краще вивчити досвід таких реформ. “Європейська правда”, до речі, недавно писала, як у Латвії в рамках адмінреформи також ліквідували райони радянського періоду через політичні мотиви, а сьогодні щиро шкодують про це.

Часто чуємо про досвід Польщі, але там п'ять років готувалися: зробили нормально працюючі електронні сервіси, якісні дороги, щоб можна було швидко дістатися до центрів, а вже після того об'єднали громади. А що у нас?

Людина похилого віку буде змушена їхати 30 кілометрів за довідкою на автобусі, який ходить два рази на тиждень. А скільки часу, нервів і коштів забере внесення змін у документи фізичних та юридичних осіб чи оформлення довідок?

Виходить, що виконання закону “Про добровільне об'єднання територіальних громад” суперечить одному з постулатів цього ж закону: якість та доступність адміністративних послуг не може бути нижчою, ніж до об'єднання.

Влада, на жаль, не розуміє, що для прийняття людьми цих змін не достатньо лише на них тиснути. Необхідно дати їм стимули, показати на прикладах, які вигоди вони отримають, створити хоча б нормальну систему надання електронних послуг.

Як можна врятувати ситуацію? Я би запропонував наступний план дій.

1. Призупинити процес “добровільно-примусового” об'єднання громад.

2. Доробити законодавство та відповідні підзаконні акти.

3. Обрати пілотні райони у кожній області або взяти пілотну область та провести там об'єднання.

4. Відремонтувати дороги, забезпечити доступність та якість послуг, реалізувати все, що пропонується досягти цією реформою.

5. Якщо експеримент матиме успіх, залучати інші громади.

Інакше на нас чекає повний колапс місцевого самоврядування.

Олег КУЛІНІЧ, народний депутат