Битва за нафту

 Попри санкції, Москві досьогодні не бракує коштів: ембарго на російську нафту для ЄС запрацює не раніше грудня. Тимчасом Євросоюз щодня переказує Москві приблизно €900 мільйонів за експорт нафти та газу. Проте якщо газове ембарго зобов’язує до складної логістики, — термінали для скрапленого газу за тиждень не збудуєш, — з нафтою все гнучкіше. Тут можна грати на кількох регістрах, чим пропонують скористатися західні економісти. Зокрема, під час останнього саміту G7 в Баварії американці запропонували партнерам новий концепт: встановити такі нові обмеження на ціни на російську нафту, котрі не дозволять РФ фінансувати війну.

Про що йдеться? Для досягнення своїх цілей Вашингтон планує використовувати страхові компанії. Станом на сьогодні, для виходу в море кожне судно та його вантаж мусять бути застраховані. Нині європейське ембарго забороняє страховим компаніям страхувати судна, що перевозять російську нафту. Відтак США пропонують узаконити виняток: судна можуть бути застраховані для транспортування цієї нафти, якщо і тільки якщо вона була придбана за ціною, нижчою від максимальної. Наприклад, за $50, тоді як барель марки Brent на ринку зараз коштує $108.

“Пропозиція США — хороша ідея, — зазначив на підсумковій прес-конференції саміту Емманюель Макрон. — Але технічно вона складна. Не можна натиснути кнопку і запровадити нову систему”. Члени G7 домовилися шукати механізм обмеження закупівельної ціни. Франція хоче поширити його також на всі країни-виробники та хотіла б залучити подібну систему й до цін на газ. Але існує кілька проблем. Як пояснив французький економіст Борис Нажман на конференції “Україна та її роль у європейській економіці”, що відбулася в Тулузі, “найбільша складність нового концепту полягає в тому, що РФ може не погодитися на нові правила”, бо Путін вже перекрив європейцям газовий кран, а ціни на викопні джерела енергії так і залишаються високими. Страхувальникам також складно буде відрізнити, які кораблі перевозять російську нафту вартістю $50, а які — преміальну. Нарешті, такі споживачі як Китай та Індія, щоб не дозволити постати новій системі, можуть створити власний механізм страхування...

Американці пропонують партнерам по G7 знайти спосіб завадити Росії користатись з наслідків кризи, що вона й спричинила, та дорого продавати свою нафту. “Йдеться також про контроль над інфляцією, що виникає через зріст цін на енергоносії, — уточнює французький щоденний часопис La Croix. — Ціни ростуть, бо за нафту та газ доводиться платити більше й більше... Американська пропозиція полягає у встановленні верхньої межі закупівельної ціни (або “price cap”). На папері ідея проста. Але як переконати, наприклад, індійців більше не купувати російську нафту, коли сьогодні вони мають з цього велику вигоду? Фактично Індія має від Росії знижки близько 20%, бо тій важко продавати свою продукцію”.

Задум фіксованих цін на російську нафту фігурує в підсумкових документах G7, але в розширеному вигляді. Йдеться про завдання міністрам “терміново працювати над розробкою обмеження цін на нафту, консультуючись із третіми країнами та приватним сектором”. Франція, зокрема, пропонує розпочати переговори з країнами-виробниками, щоб обмежити зростання загального ринку нафти, а також збільшення ціни на газ. Іншими словами — запровадити нову систему координації. “Це складно, але реально, якщо знайдеться політична воля, — наголосила в розмові з Тижнем французька економістка Жюлі Монфор. — Європейці мусять повністю відмовитися від російського вугілля десь до кінця серпня, до кінця року — позбутися залежності від російської нафти, а від газу — впродовж 2023 року. Але якщо спроектувати ситуацію на війну в Україні, треба визнати, що час поки що працює проти нас. Росія має щодня сотні мільйонів євро за свої викопні джерела й застосовує їх не на те, щоб будувати лікарні та дороги, а щоб нищити українські міста й села та вбивати людей. Путін знає, що сьогодні він ще у стані заохочувати інфляцію, дезорганізовувати економіки демократичних країн та створювати умови рецесії”.

Прем’єр-міністр Італії Маріо Драгі висунув іншу ідею. Він хоче створити картель покупців газу, щоб нав'язати максимальну закупівельну ціну для всіх виробників. Драго пропонує зосередитись на газі, бо продавець з покупцем пов'язані трубою, і це, на його думку, сприяє довготривалим взаєминам. Зі свого боку, Емманюель Макрон дав завдання міністрові економіки та фінансів Бруно Ле Мер знайти час та навідатись до до Вашингтона в липні або на початку навчального року, обговорити всі ці нові механізми зі своєю колегою Джанет Єллен. А також відвідати з візитами країни-експортери нафти: прозондувати можливість видобувати більше.

Згідно з інформацією французького часопису La Croix, Емманюель Макрон вже спробував зв'язатися зі своїм колегою Мохаммедом бін Заїд Аль Нах’яном — президентом Об’єднаних Арабських Еміратів. Але той не дав йому багато надії на втілення нових задумів західних лідерів. “Він зазначив, що його країна — на межі своїх виробничих потужностей, — повідомляє медіа. — Франція пропонує подумати над зняттям ембарго з Ірану та Венесуели, щоб збільшити кількість нафти на світовому ринку та припинити спекуляції”.

Наслідуючи приклад ЄС, Швейцарія також забороняє в себе використання сирої нафти з Росії, починаючи з липня. Важче — з країнами “третього світу”, які навпаки, користають з російських проблем на ринках і не поспішають долучатися до санкцій. “Росіяни намагатимуться продати свою нафту на третіх ринках, — поділився міркуваннями в інтерв’ю RFI французький фахівець з питань енергетики Тьєррі Бро. — Китай та Індія вже здобули цікаві знижки та, очевидно, будуть за них триматися. Єдине, що сьогодні можуть собі дозволити європейці — то це сказати, що ми відмовляємося від російського продукту в середній та довгостроковій перспективі. Що не купуватимемо ані газ, ані вугілля, ані нафту. Ми зрозуміли, що для фізичної перемоги у війні нам знадобиться не менше, а більше енергії. Це та реальність, з якою треба навчитись жити”.

У сухому залишку — багато переговорів, пропозцій, ідей, але поки що мало практичних наслідків. Москва продовжує користуватись високими цінами на нафтопродукти та газ, а Україна — відбиватися від загарбника усіма силами. На думку більшості експертів, з якими вдалось поспілкуватись Тижню, ситуація на енергетичному ринку дозволяє Кремлю не зупиняти військові дії проти Києва щонайменше до кінця року.

Алла ЛАЗАРЕВА