Закон України №4719-VI від 17.05.2012 “Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із Законом України “Про соціальний діалог в Україні”

Про внесення змін до деяких законів України щодо приведення їх у відповідність із Законом України “Про соціальний діалог в Україні”

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. У Законі України “Про зайнятість населення” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 14, ст. 170; Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 11-12, ст. 44):

1) статтю 17 викласти в такій редакції:

“Стаття 17. Координаційні комітети сприяння зайнятості населення

Для підготовки погоджених рішень щодо здійснення політики зайнятості населення можуть створюватися координаційні комітети сприяння зайнятості населення з однакової кількості представників сторін соціального діалогу, призначених або делегованих (обраних) відповідно до Закону України “Про соціальний діалог в Україні”.

Порядок організації роботи координаційних комітетів визначається представленими в них сторонами відповідно до законодавства”;

2) абзац перший пункту 2 статті 21 викласти в такій редакції:

“2. Повноваження професійних спілок щодо забезпечення захисту громадян від безробіття та його наслідків визначаються генеральною, галузевими (міжгалузевими), територіальними угодами та колективними договорами, що укладаються відповідно до закону”.

2. У Законі України “Про оплату праці” (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 17, ст. 121; 2004 р., № 6, ст. 38):

1) у статті 5:

абзаци третій і четвертий частини першої викласти в такій редакції:

“генеральної угоди на національному рівні;

галузевих (міжгалузевих), територіальних угод”;

у частині другій слова “власники, об’єднання власників” замінити словами “роботодавці, організації роботодавців, об’єднання організацій роботодавців”;

2) у статті 14:

частину першу викласти в такій редакції:

“Договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів”;

у частині другій слова “галузевою або регіональною угодами” замінити словами “галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами”;

3) у частині першій статті 15 слова “та галузевими (регіональними) угодами” замінити словами “галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами”;

4) у статті 18 слова “регіональною угодами” замінити словами “(міжгалузевою) і територіальною угодами”;

5) у тексті Закону слова “власник або уповноважений ним орган” в усіх відмінках і числах замінити словом “роботодавець” у відповідному відмінку і числі.

3. Підпункт 9 пункту “б” частини першої статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170) викласти в такій редакції:

“9) участь у соціальному діалозі, веденні колективних переговорів, укладенні територіальних угод, здійсненні контролю за їх виконанням, вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) щодо підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території; реєстрація колективних договорів і угод”.

4. Статтю 15 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 23, ст. 121) після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:

“Порядок призначення, обрання (делегування) представників держави та суб’єктів загальнообов’язкового державного соціального страхування до складу правлінь і наглядових рад страхових фондів визначається законами з окремих видів загальнообов’язкового державного соціального страхування”.

У зв’язку з цим частини другу — сьому вважати відповідно частинами третьою — восьмою.

5. Статтю 15 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 34, ст. 227) доповнити частинами сьомою — десятою такого змісту:

“Національна служба посередництва і примирення та її відділення проводять оцінку відповідності критеріям репрезентативності, підтвердження репрезентативності профспілок, їх організацій та об’єднань, організацій роботодавців та їх об’єднань для участі в колективних переговорах з укладення генеральної, галузевих (міжгалузевих), територіальних угод, обрання (делегування) представників до тристоронніх або двосторонніх органів соціального діалогу, участі в міжнародних заходах.

Порядок оцінки відповідності критеріям репрезентативності та підтвердження репрезентативності суб’єктів сторін профспілок та роботодавців затверджується Національною службою посередництва і примирення після погодження сторонами соціального діалогу на національному рівні.

Для виконання завдань, передбачених Законом України “Про соціальний діалог в Україні”, Національна служба посередництва і примирення та її відділення звертаються із запитами до органів юстиції, статистики, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування і безоплатно отримують необхідну інформацію в установленому законодавством порядку.

Національна служба посередництва і примирення та її відділення за результатами оцінки відповідності критеріям репрезентативності і підтвердження репрезентативності приймають відповідні рішення згідно із Законом України “Про соціальний діалог в Україні” і ведуть реєстр суб’єктів сторони профспілок та сторони роботодавців”.

6. Статтю 37 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190; 2004 р., № 6, ст. 38) викласти в такій редакції:

“Стаття 37. Відносини місцевих державних адміністрацій з об’єднаннями громадян

Місцеві державні адміністрації взаємодіють з політичними партіями, громадськими, релігійними організаціями, професійними спілками та їх об’єднаннями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями для забезпечення прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, екологічних, соціальних, економічних, культурних та інших інтересів з урахуванням загальнодержавних і місцевих інтересів, сприяють виконанню статутних завдань та забезпечують додержання законних прав таких об’єднань громадян.

Політичні партії, громадські, релігійні організації, професійні спілки та їх об’єднання, організації роботодавців та їх об’єднання можуть вносити пропозиції з питань їх діяльності на розгляд місцевих державних адміністрацій, мають право брати участь у розгляді внесених ними пропозицій шляхом надання необхідних пояснень та обгрунтувань.

Місцеві державні адміністрації є стороною соціального діалогу на територіальному рівні, сприяють розвитку соціального діалогу, відповідно до закону проводять консультації з іншими сторонами соціального діалогу”.

7. У Законі України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 45, ст. 397; 2002 р., № 11, ст. 79):

1) у статті 20:

частину першу викласти в такій редакції:

“Профспілки, їх організації та об’єднання ведуть колективні переговори, укладають колективні договори, генеральну, галузеві (міжгалузеві), територіальні угоди від імені працівників у порядку, встановленому законом”;

після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту:

“Участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому, територіальному рівні беруть репрезентативні на відповідному рівні профспілки, їх організації та об’єднання.

Професійні спілки, їх організації та об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України “Про соціальний діалог в Україні”, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження репрезентативним організаціям та об’єднанням відповідного рівня (за згодою) для представлення своїх інтересів під час укладення угод. Надання повноважень оформлюється письмово”.

У зв’язку з цим частини другу — п’яту вважати відповідно частинами четвертою — сьомою;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Кількість представників репрезентативних профспілок, їх організацій, об’єднань для ведення колективних переговорів з укладення угод від імені працівників на національному, галузевому і територіальному рівні визначається пропорційно до кількості членів профспілок, яких вони об’єднують та інтереси яких представляють згідно з повноваженнями, наданими їм профспілками, їх організаціями, об’єднаннями, що не відповідають критеріям репрезентативності”;

2) у статті 21:

у частині другій слова “які стосуються соціально-економічних відносин” замінити словами “з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин”;

у частині третій слова “які стосуються трудових відносин або соціального захисту громадян” замінити словами “які стосуються регулювання трудових, соціальних, економічних відносин”;

у частині четвертій слова “які стосуються соціально-трудової сфери” замінити словами “з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин”;

частину шосту викласти в такій редакції:

“Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються в колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) або територіальними угодами. Якщо колективний договір не укладено, роботодавець зобов’язаний погодити зазначені питання з профспілковим органом”;

3) статтю 24 доповнити частиною другою такого змісту:

“До складу правлінь та наглядових рад фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на відповідному рівні професійними спілками та їх об’єднаннями”.

8. У Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 46-47, ст. 403):

1) частину другу статті 17 викласти в такій редакції:

“Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, а представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”;

2) частину шосту статті 26 викласти в такій редакції:

“Представники застрахованих осіб до наглядової ради обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”.

9. У Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171):

1) абзац другий частини другої статті 10 викласти в такій редакції:

“Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб і роботодавців обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”;

2) абзац третій частини другої статті 13 викласти в такій редакції:

“Представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”.

10. У Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 14, ст. 71; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78; 2010 р., № 37, ст. 496):

1) у статті 10:

абзац другий частини другої викласти в такій редакції:

“Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”;

абзац перший частини четвертої викласти в такій редакції:

“4. Правління відділення Фонду створюється на паритетних засадах з представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. Представники держави призначаються місцевими органами виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на територіальному рівні профспілками та їх об’єднаннями, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а представники роботодавців — репрезентативними на територіальному рівні організаціями роботодавців та їх об’єднаннями, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно. Кількісний склад правління відділення визначається правлінням Фонду”;

2) абзац другий частини другої статті 14 викласти в такій редакції:

“Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів України, представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”.

11. У Законі України “Про організації роботодавців” (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 32, ст. 171; 2010 р., № 37, ст. 496):

1) у частині другій статті 5:

в абзаці шостому слова “регіональних і галузевих угод” замінити словами “галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод”;

в абзаці сьомому слова “регіональними чи галузевими угодами” замінити словами “галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами”;

в абзаці восьмому слова “регіональними та галузевими угодами” замінити словами “галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами”;

2) у статті 15:

у частині першій слова “у сфері регулювання соціально-трудових та економічних відносин” замінити словами “з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин”;

частину третю викласти в такій редакції:

“Проекти законів з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин подаються відповідними центральними органами виконавчої влади з урахуванням пропозицій всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців”;

3) у статті 16:

після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:

“У колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому і територіальному рівні беруть участь організації роботодавців та/або об’єднання організацій роботодавців, що діють на відповідному рівні, які відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України “Про соціальний діалог в Україні”.

У зв’язку з цим частини четверту і п’яту вважати відповідно частинами п’ятою і шостою;

частину п’яту викласти в такій редакції:

“Якщо на одному рівні діють декілька репрезентативних організацій роботодавців, їх об’єднань, для ведення колективних переговорів і укладення угод вони повинні утворити спільний представницький орган, який діє від їх імені”;

доповнити частиною сьомою такого змісту:

“Організації роботодавців та їх об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України “Про соціальний діалог в Україні”, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження з представництва своїх інтересів під час ведення колективних переговорів і укладення угод репрезентативним організаціям роботодавців або репрезентативним об’єднанням організацій роботодавців, що діють на відповідному рівні. Надання повноважень оформлюється письмово”;

4) статті 17-19 викласти в такій редакції:

“Стаття 17. Участь організацій роботодавців та їх об’єднань у соціальному діалозі

Метою участі організацій роботодавців та їх об’єднань у соціальному діалозі є досягнення домовленостей, взаєморозуміння між сторонами соціального діалогу щодо формування та реалізації державної соціальної, економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Організації роботодавців та їх об’єднання беруть участь у соціальному діалозі, роботі органів соціального діалогу в порядку і на умовах, визначених законодавством, угодами на національному, галузевому і територіальному рівні.

Організації роботодавців, їх об’єднання, що не відповідають критеріям репрезентативності, визначеним Законом України “Про соціальний діалог в Україні”, за рішенням своїх виборних органів можуть надавати повноваження з представництва своїх інтересів репрезентативним організаціям роботодавців або репрезентативним об’єднанням організацій роботодавців, що діють на відповідному рівні.

Стаття 18. Участь організацій роботодавців та їх об’єднань у формуванні та реалізації державної політики зайнятості населення

Організації роботодавців та їх об’єднання беруть участь у формуванні та реалізації державної політики зайнятості населення.

Організації роботодавців та їх об’єднання, які підтвердили свою репрезентативність на відповідному рівні, на паритетних засадах з професійними спілками, їх об’єднаннями, які підтвердили свою репрезентативність на відповідному рівні, органами державної влади та органами місцевого самоврядування беруть участь у створенні та діяльності координаційних комітетів сприяння зайнятості населення на відповідному рівні.

Стаття 19. Участь організацій роботодавців та їх об’єднань в управлінні фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та нагляді за їх діяльністю

Організації роботодавців та їх об’єднання на паритетних засадах беруть участь в управлінні фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та нагляді за їх діяльністю відповідно до закону.

До складу правлінь та наглядових рад фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування представники роботодавців обираються (делегуються) репрезентативними на відповідному рівні організаціями роботодавців та їх об’єднаннями”.

12. У Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376; 2012 р., № 12-13, ст. 82):

1) абзац другий частини другої статті 60 викласти в такій редакції:

“Представники від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) і відкликання таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”;

2) абзац другий частини другої статті 65 викласти в такій редакції:

“Представники від держави призначаються і відкликаються Кабінетом Міністрів України. Представники застрахованих осіб обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, а представники роботодавців — репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців. Порядок обрання (делегування) і відкликання таких представників визначається сторонами соціального діалогу самостійно”;

3) у статті 81:

в абзаці третьому частини другої слова “від застрахованих осіб, роботодавців” замінити словами “застрахованих осіб та роботодавців, які обираються (делегуються) відповідно репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців”;

абзац перший частини третьої після слів “у профспілкових об’єднаннях” доповнити словами “об’єднаннях організацій роботодавців”.

13. Частину першу статті 18 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 52, ст. 561) викласти в такій редакції:

“У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди, галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків”.

14. Абзац третій пункту 2 частини першої статті 20 Закону України “Про Кабінет Міністрів України” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 9, ст. 58) викласти в такій редакції:

“виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин”.

15. Частину першу статті 7 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385) доповнити пунктом 41 такого змісту:

“41) забезпечення здійснення соціального діалогу на галузевому рівні”.

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

1) протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити включення до складу правління Пенсійного фонду України не менш як по три представники застрахованих осіб, обраних (делегованих) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями профспілок, та роботодавців, обраних (делегованих) репрезентативними на національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців.

Президент України                                                                  В.ЯНУКОВИЧ

м. Київ

17 травня 2012 року

№ 4719-VI