Мало б’єте, паночку!

Як Всесвітній конгрес українців збирається разом, аби поплакати про кривди минулі й теперішні, так і російський Всесвітній конгрес співвітчизників, який розпочався вчора в Москві, збирається для того самого, от тільки сльози — крокодилячі. А найбільше, звісно ж, печуть утиски “рускоязичного насєлєнія” в Україні. Проілюструвати цю “тяжку біду”, а також просити “отєчєского отношенія”, до білокам’яної поїхав... народний депутат з “ісконно” російським прізвищем України, “регіонал” Вадим Колесніченко.

“Ми є свідками того, як під приводом захисту і зміцнення державності, української мови в Україні здійснюється планомірний наступ на російську мову і права російськомовного населення, а по суті — політика етноциду”, — заявив у своїй промові Колесніченко. Набір скарг — стандартний: “переписування історії”, “гоніння на канонічну православну церкву”, “заборона й обмеження рідної мови” тощо. “А де ж Росія? Що вона робить і як бореться за права своїх співвітчизників? Окрім розмов і гучних політичних заяв, робиться дуже мало і неефективно, — “суворо” покритикував сусідню державу український депутат. — Деякі з російських політиків говорять, що на 3 мільярди доларів Росія дотувала Україні газ, але краще б ці гроші були вкладені в просування гуманітарної політики Росії в Україні, як уже витрачаються такі гроші з бюджету”. (Очевидно, пан Колесніченко не буває в українських книгарнях, не бачить розкладок з газетами і не вмикає телевізор або ж його дратує наявність там бодай чогось українського). Наостанок Колесніченко запропонував, аби хтось із помічників Президента РФ став куратором “російського проекту” в Україні.

Такі “ніжні докори”, як і варто було сподіватися, збудили “справєдлівий гнєв” насамперед у мера Москви Юрія Лужкова: “Хвиля русофобії і витіснення російської мови захльостує Україну, — виголосив він. — Нам потрібно, державі російській потрібно, не лише констатувати це колосальне погіршення, а треба вживати своїх заходів... у різних напрямах” — і в політичних, і в економічних, і в гуманітарних”. Оскільки аршин у даному випадку мало корисний, доводиться тільки гадати, куди заведе нашого північного сусіда теперішній темп наростання антиукраїнської істерії. Натомість можна певно сказати, що, м’яко кажучи, ренегатські дії і заяви народного депутата України Вадима Колесніченка так і залишаться безкарними, чи то пак — недоторканними.

Олег СНІГУР