Зеленський перетворюється на “олігарха”? Чи не потрапить президент у пастку власного закону

Кожен із нас — олігарх

Олігархи з’явилися в Україні у 1990-х — це були люди, які швидко зорієнтувалися в нових реаліях, коли країна переходила до капіталізму та приватизації. Контроль над великими підприємствами вони здобули непрозоро. Відтоді олігархія вкорінилася чи не в усіх важливих сферах — політиці, фінансах, інформаційному оповіщенні — та породила корупцію. 

Не є винятком й інститут президента. Ба більше, зв’язок “президент-олігархи” є взаємовигідним. Олігархи отримують сприяння у бізнесі, президенти — у політиці. Тобто в такому симбіозі українські президенти є частиною цієї системи. Усе почалося ще з Кучми, якого можна вважати не тільки батьком олігархату, а й таким собі засновником династії, найяскравішим представником якої вже 20 років є його зять Віктор Пінчук. 

Коли президентом став Ющенко, олігархія лише зміцніла. У 2005-му Ахметов вперше потрапив до глобального рейтингу Forbes найбагатших людей планети. Рінат Ахметов — Forbes.ua

А Янукович не лише прийшов до влади за підтримки олігархів, а й сам за час свого президентства намагався перетворитися на головного олігарха країни.

Петро Порошенко став першим, хто очолив країну вже з означенням “олігарх”. І проголосив необхідність провести деолігархізацію.

Що не встиг Порошенко, взявся втілювати Зеленський. Уперше країна може не лише гіпотетично обговорювати, чи є той чи інший товстосум олігархом, а й отримати певний офіційний реєстр олігархів. Це передбачено законом про олігархів, який Верховна Рада ухвалила у вересні 2021-го.

Закон визначає, що олігархом вважається особа, яка відповідає щонайменше трьом із чотирьох ознак:

1) бере участь у політичному житті;

2) має значний вплив на засоби масової інформації;

3) є власником природних монополій або посідає монопольне місце на ринку;

4) має активи вартістю понад $83 млн у 2021-му або приблизно на $90 млн у 2022-му.

Визначати олігархів має Рада нацбезпеки та оборони. Хоч РНБО досі не пояснила, за якою процедурою обиратимуть кандидатів до реєстру олігархів.

Логічно, що спочатку має бути сформований попередній список для подальшої перевірки. До нього слід включити усіх, хто відповідає хоча б одному пункту серед зазначених у законі. А далі треба з’ясовувати, чи відповідають особи з цього попереднього списку іншим критеріям. Після відсіювання залишаться ті, хто проходить за 3-4 критеріями. Ці особи й мають потрапити до офіційного реєстру олігархів.

Так от Зеленський точно має бути у цьому попередньому списку. Закон чітко визначає, що президент за посадою відповідає першому критерію — бере участь у політичному житті.

А що з іншими трьома критеріями? Одразу можна чітко відповісти стосовно третього: монополії у президента нема. Ще два пункти належить перевірити.

“Медіаімператор” Зеленський

У середині листопада на сайті видання “Дзеркало тижня” вийшов матеріал під заголовком “Як Зеленський будує медіаімперію”. У статті йдеться, що Банкова фактично вибудовує для себе лояльну мережу телерадіокомпаній, тобто “медіаімперію”. Нібито Зеленський вирішив “вибудовувати власну телемережу для впливу на тих понад 50% українців, які головним джерелом інформації все ще вважають телебачення”.

Про які медіа йдеться, можна ознайомитися в матеріалі “Дзеркала тижня”. Ми ж зупинимося на двох телеканалах — “Дом” і “Рада”.

Так, Зеленський не є власником цих телеканалів. Але закон цього і не вимагає. Достатньо бути “контролером ЗМІ”, щоби відповідати другому критерію олігарха. Таким контролером закон визначає особу, яка може здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність ЗМІ безпосередньо або через інших осіб — через бенефіціара або в будь-який інший спосіб, зокрема фінансуванням. 

Для кращого розуміння варто згадати історію з Петром Порошенком. У листопаді він передав акції своїх телеканалів (“Прямий” та “5 канал”) журналістам та однопартійцям. Тобто формально припинив бути власником цих медіа.

У команді Порошенка такі дії трактували як відповідь на ухвалення закону про олігархів. Ніби таким чином він намагався обійти критерій значного впливу на медіа і не потрапити до реєстру олігархів.

Проте в команді Зеленського переконували: такий фінт Порошенку не допоможе. Бо він залишив за собою вплив на діяльність телеканалів через інших осіб. І цю норму спеціально прописали в законі, аби потенційні олігархи не уникали реєстру, переписуючи ЗМІ “на кота”.

Але, за такою логікою, і Зеленський через інших осіб впливає на діяльність телеканалів “Дом” і “Рада”. Так, принаймні куратором парламентського телеканалу джерела hromadske називають заступника керівника Офісу президента Кирила Тимошенка.

Щодо наявності контролю олігархом того чи іншого медіа або впливу на редакційну політику, то кожен українець може оцінити це сам. Олігархи використовують підвладні їм медіа, щоби просувати свої інтереси, самого себе або наближених політиків. Елементарна ознака — як часто ті чи інші люди з’являються в кадрі — може показати, хто контролює та впливає на те чи інше медіа.

Так, у ЗМІ Медведчука можна постійно побачити Медведчука. На каналах Порошенка — його самого або представників його партії. Медіа Ахметова щодня розповідають про діяльність його благодійного фонду та надають інформаційний майданчик для піару політиків із “блоку Ахметова”.

Подібне відбувається й на каналах “Дом” і “Рада” з Зеленським.

Рух “Чесно” провів моніторинг новин телеканалу “Дом” за вересень-жовтень 2021 року — загалом 61 програму. Лідером за згадками став Володимир Зеленський — 56 разів. Автори дослідження підсумовують: телеканал близький до того, щоб перетворитися на піарний проєкт влади та “Слуги народу”. Також у матеріалі цитується головний редактор видання “Детектор медіа” Отар Довженко. Він каже, що Зеленський намагається тихенько перетворити іномовлення на засіб внутрішньої пропаганди.

За телеканал “Рада” Банкова взялася значно пізніше. У команді Зеленського це пояснюють тим, що раніше на заваді стояв спікер Дмитро Разумков. У грудні “Рада” таки оновилася. І тепер телеканал також є інформаційним супроводом президента. У прямому ефірі показують навіть те, як Зеленський відкривав ялинку на ґанку Офісу президента.

Отже, якщо Зеленського перевірять на відповідність другому критерію визначення олігарха щодо значного впливу на ЗМІ, рішення має бути таким самим, як і щодо Порошенка. Це якщо правила одні для всіх.

Скільки мільйонів у Зеленського?

Якщо участь Зеленського у політиці та вплив на медіа підтвердиться, то президент опиниться за крок до потрапляння в реєстр олігархів. Справа постане за останнім, четвертим критерієм: які він має статки? 

Тут ніби все просто: відкриваємо е-декларацію Зеленського. Для відповідності четвертому критерію у наступному, 2022 році статки президента мають бути приблизно на рівні $90 млн.

В останній річній декларації Зеленський вказав, що має нерухомість загальною вартістю $2,5 млн (частина її — у спільній власності), нематеріальні активи — на $2,5 млн, понад $1 млн на рахунках і річний дохід $700 тисяч; дружина за рік заробила $130 тисяч.

Щодо інших активів, є оціночна вартість. Як з’ясувало hromadske, статки Зеленського підраховували в редакції “Форбс”, коли формували список найбагатших українців.

“У Зеленського не бачимо активів, які можна було б оцінити на великі суми. Найбільший — це “Квартал 95”. До того ж офіційно права на час президентства, я так розумію, пан Зеленський передав Шефіру. Але навіть якщо вважати, що це залишається його стовідсотковою власністю (хоча це навряд чи так), цього недостатньо, щоб увійти до списку найбагатших”, — розповів hromadske заступник головного редактора журналу “Форбс” Володимир Ланда.

Виторги компанії “Квартал 95” у 2020-му “Форбс” оцінив у 380 млн грн (приблизно $13,5 млн). Проте ця цифра — це не вартість активу. Вартість визначають оцінкою та кон'юнктурою ринку.

Щоб потрапити до сотні найбагатших українців, потрібно було мати статків близько $125 млн. Проте, за словами Володимира Ланди, Зеленський не потрапив навіть до топ-200, а там достатньо було мати активів на близько $40 млн.

Саме таку суму офшори Зеленського та його партнерів за “Кварталом 95” отримали у 2012-му році від структур Ігоря Коломойського. Цей платіж називали платою за перехід шоу на телеканал “1+1”.

Зеленський — не олігарх. Поки що?

Отже, з чотирьох критеріїв, які закон визначає для статусу олігарха, Зеленський точно відповідає лише одному — це участь у політичному житті. Залежно від того, як оцінювати вплив на медіа, Зеленський може відповідати й другому критерію. Щодо активів, то хоч вони й налічують мільйони або десятки мільйонів доларів, але до необхідної межі не дотягують. І за наявністю монополії Зеленський точно не підпадає.

Отож, наразі Зеленський може потрапити лише в попередній список для перевірки на відповідність критеріям олігарха. А от до реєстру — точно ні. Проте це лише наразі.

Проголошуючи деолігархізацію, Зеленський запевнив, що буде незалежним від олігархів. У травні 2020-го він обіцяв рівні правила гри для олігархів.

Проте нині — у фазі гострого конфлікту з Ахметовим та на тлі кримінальних справ проти Порошенка та Медведчука — слова про рівні правила гри виглядають дещо інакше. Здається, що у боротьбі з олігархами Банкова бачить такі правила гри в тому, щоб на рівних грати з олігархами. Саме для досягнення цієї мети зосереджують політичні та інформаційні ресурси. І, можливо, фінансові.

Зрештою, це може призвести до того, що сформується нова фінансово-політична група на чолі з Зеленським. І, як у прислів’ї “Клин клином вибивають”, вона проводитиме деолігархізацію країни руками нового олігарха. Нехай він і не зватиметься так формально.