Збити шахед за 500 гривень. Світова гонка озброєнь переходить до бойових лазерів

Усе частіше на полі бою з’являється смертоносна зброя ураження — плануючі авіабомби, гіперзвукові ракети чи дешеві безпілотники-камікадзе, які можна одночасно запускати десятками штук разом з хибними цілями. Ці засоби стрімко еволюціонують, і мова не тільки про Україну, а і про весь світ. Закривати небо стає все складніше та дорожче: часто збиття літального апарата коштує в рази більше за вартість його виробництва.

Наприклад, американські військові зараз успішно відбивають атаки єменських хуситів у Червоному морі, але за шість місяців бойових дій їхній флот випустив боєприпасів на 1 млрд дол. Вартість безпілотників хуситів вимірюється десятками тисяч доларів, а американських ракет-перехоплювачів — мільйонами.

У випадку великої війни на виснаження ракети та безпілотники можуть отримати суттєву перевагу перед більш складними та дорогими засобами ППО. Одним з можливих технологічних рішень цієї проблеми є лазерна зброя — потужний направлений промінь світла, який випалює небезпечний об’єкт у небі. Такі системи не вимагають високих витрат на збиття цілей — лише кілька доларів на електрику.

Лазери вже давно не є фантастикою: у світі існують десятки проєктів з розробки такої зброї. Деякі зразки вже пройшли успішні випробування і навіть бойове хрещення.

Як працює лазерна зброя

Усі знають про мініатюрні червоні лазерні указки, якими школярі світили на дошку, а в гіршому випадку — в очі однокласникам. Вони генерують світло і за допомогою лінз направляють його на вузьку ділянку.

Використовуючи закони фізики та низку допоміжних матеріалів, можна зробити лазер у десятки і сотні мільйонів разів потужніший. Тоді він зможе пропалювати метал на відносно великій відстані.

Бойові лазери концентрують велику кількість світла і спрямовують його на техніку противника. Концепція лазерних систем ППО полягає в тому, щоб за лічені секунди пропалити корпус ворожого літального апарата, пошкодити його або викликати вибух.

Ідея військових лазерів не нова. Ще у 1970-х роках радянські конструктори створили лазерний пістолет для космонавтів, а у 1980-х встановили лазерну установку на літак Ил-76 потужністю 1 мВт. Обидві розробки не зайшли далі дослідних зразків.

У 2000-х роках щось схоже намагалася реалізувати американська компанія Boeing. Літак із лазером на борту навіть збивав балістичні ракети на випробуваннях. Однак армія вирішила, що в бойових умовах така зброя не буде практичною, тож розробку зупинили, витративши на неї понад 5 млрд дол.

Ішов час, дослідження тривали, а технології еволюціонували. Конструктори поступово перейшли від газових та хімічних до твердотільних лазерів, тобто більш компактних та зав’язаних на використанні електроенергії.

Сучасні прототипи лазерних систем здатні збивати безпілотники, а окремі з них успішно випробували проти артилерійських снарядів. При цьому вартість одного пострілу становить лише кілька доларів, які потрібні для генерації електроенергії.

Міноборони Великої Британії, яке випробовує власні системи DragonFire, оцінює вартість десятисекундного спалаху лазера 13-ма дол. Цього часу цілком достатньо, щоб знищити ціль. Потужність бойових лазерів, які перебувають на різних етапах розробки та випробувань, відрізняється в десятки разів: від 10 кВт до 500 кВт. Для порівняння: потужність деяких генераторів біля українських ресторанів може досягати 12 кВт.

Хоча цікавість військових до такої зброї доволі велика, світові оборонні компанії досі не створили великосерійних зразків. Проблема не в тому, щоб розробити потужний лазер, а в тому, щоб зробити з нього зброю, наближену до реальних бойових умов.

Системи ППО повинні бути передбачуваними і точними, однак є низка факторів, які можуть заважати лазеру. Наприклад, туман, дощ або пісок у повітрі можуть розсіювати промінь та зменшувати його ефективність.

Потужні моделі лазерів перегріваються і потребують якісної системи охолодження, яка б дозволяла не зупинятися під час відбиття ворожих атак. Водночас обладнання не має бути надто важким, щоб його можна було встановити на платформу.

У розробці також варто враховувати потенційну протидію з боку ворога, яка може мінімізувати вплив лазера. Наприклад, використання матеріалу, який відбиває світло або розсіює тепло.

До того ж обслуговування таких складних систем у віддалених районах може бути доволі важким, на що вказали американські військові під час випробувань лазерів в Африці. Для очищення оптики від забруднення може знадобитися ізольоване приміщення, так звана чиста кімната.

Найпопулярнішими зараз є проєкти з встановлення лазерної зброї на бойові кораблі. У порівнянні з наземними платформами, на них більше місця, присутні потужні генератори електроенергії та системи охолодження. Однак, за словами американського контрадмірала Фреда Пайла, який відповідає за нові розробки на флоті США, інтеграція лазерної зброї з бойовими кораблями йде повільніше, ніж очікувалося.

До першого масового застосування лазерів на полі бою можуть пройти роки, але геополітична напруга  пришвидшує процеси. Наприклад, британці змістили терміни встановлення лазерів на свої кораблі з 2032 на 2027 рік. Ізраїль планує взяти на озброєння власні лазерні системи до 2025 року.

США тестують низку лазерних розробок у різних частинах світу. Їхнє Міноборони щороку виділяє на це 1 млрд дол. У 2023 році в американському Агентстві з протиракетної оборони оголосили про “реальний прогрес” у розробці протиракетної лазерної зброї.

Хто має лазерну зброю

За підрахунками дослідницької компанії MarketsandMarkets, світовий ринок лазерного озброєння наразі становить 5 млрд дол і зростатиме із середньорічним темпом 8,7% до 2028 року.

Лідером на цьому ринку є Сполучені Штати, які ведуть кілька великих проєктів. Один з них — LWSD, встановлений на судно USS Portland. 150-кіловатний лазер випробували в Тихому океані у 2020 році. Успішне знищення безпілотника зафіксували на відео.

Найбільша оборонна компанія світу, американська Lockheed Martin, у 2018 році уклала контракт на постачання двох систем HELIOS потужністю понад 60 кВт. Обидві, встановлені на есмінець USS Prebble, коштували флоту 150 млн дол.

Свою найпотужнішу лазерну систему компанія поставила для випробувань у 2022 році. Новітня розробка має потужність 300 кВт і призначена для збиття великих повітряних цілей. У 2023 році технологію вирішили масштабувати до 500 кВт.

Напрацювання має і компанія Raytheon, яка встановила свої 50-кіловатні лазери на американську бронемашину Stryker. Вартість чотирьох дослідних зразків — 133 млн дол. На полігоні вони впоралися із збиттям безпілотників. Зараз вони проходять випробування в Іраку. І це далеко не всі американські розробки.

Велика Британія успішно випробувала 50-кіловатну систему DragonFire. Найближчими роками її планують доопрацювати і встановити на кораблі. Міноборони країни переконує, що комплекс може влучити в монету з кілометрової відстані.

Фото MEDIA.CNN.COM

Лазерні розробки мають і країни Євросоюзу. Франко-німецьку систему компаній Rheinmetall та MBDA успішно випробували та встановили на німецький фрегат SACHSEN. Це не єдина розробка в цій галузі, яку веде Rheinmetall.

Китайські лазери Silent Hunter, що мають потужність 30-100 кВт, уже показали себе в реальному бою. Оператором цих систем є Саудівська Аравія. У 2022 році країна заявила, що змогла за одну атаку збити ним 13 іранських шахедів, які запускали єменські хусити по нафтових об'єктах.

Випробування в бойових умовах проходитиме й ізраїльська Iron Beam. Система потужністю 100 кВт здатна перехоплювати цілі на відстані до 7 км. До 2025 року її розгорнуть на кордоні із Сектором Гази для боротьби з ракетами ХАМАСу.

Власні зразки лазерної зброї має Росія. Один з них — комплекс “Задира”. За словами окупантів, його вже використали на війні проти України. Щоправда, жодних доказів не надали, тому ці заяви слід сприймати скептично. Незрозуміла доля і комплексу “Пересвет”, який розроблявся для знищення обладнання на ворожих розвідувальних супутниках.

Про розробку лазерної зброї в Україні нічого невідомо. Це закономірно, адже грошей на це не має жодна вітчизняна компанія, а державні ресурси здебільшого зосереджені на більш реалістичних зразках озброєння.

Однак це не означає, що в Силах оборони лазерна зброя не з’явиться. Військові по всьому світу тільки починають опановувати бойові лазери, тож збройні корпорації прагнуть перевірити системи в реальному бою. Це дозволить визначити їхні вразливі місця та підвищити конкурентоздатність на світовому ринку.

Оскільки в Україні чи не щодня доводиться збивати ракети та шахеди, вона може стати майданчиком для випробувань західних наземних лазерних систем. Уперше таку перспективу окреслив міністр оборони Великої Британії, висловивши готовність випробувати в Україні Dragon Fire.

Коли це станеться — невідомо. У будь-якому випадку масове застосування лазерної зброї залишається питанням середньострокового майбутнього для всього світу, тож Україні доведеться почекати і тимчасом шукати інші способи боротьби з ворожими безпілотниками. 

Богдан МІРОШНИЧЕНКО