Якого прогресу досяг наш ОПК за рік — з квітня по квітень

 Ми постійно чуємо, що ось-ось в Україну “зайдуть” довгоочікувані снаряди з чеської ініціативи. Або що Конгрес США виходить з чергових канікул, а відтак питання з допомогою на 60 млрд, може, буде нарешті вирішено. Тобто слів однозначно більше, ніж зброї. Водночас у РФ що не день — НП: вибухи на аеродромах, на підприємствах ВПК, на НПЗ тощо. А ще — періодично флот ворога йде на дно. Яка причина? Відповідь — український оборонно — промисловий комплекс, який таки збільшив виробництво озброєння. Звісно, про сучасні винищувачі або танки не йдеться, тут без партнерів ніяк, але різні дрони, гаубиці, міномети, боєприпаси... Все це ми уже здатні робити і робимо самотужки.

Об’єми поки не вражають, але перспективи нашої оборонки вкрай обнадійливі.

“У 2023 році українським підприємствам ОПК вдалося виготовити втричі більше зброї та техніки, ніж роком раніше. У бюджеті на 2024 рік закладені рекордні 265,4 млрд грн на закупівлю озброєння, військової техніки та боєприпасів”, — повідомили в Міноборони.

Своєю чергою у Міністерстві з питань стратегічних галузей економіки, яке відповідальне за військово-промислову політику, зазначили, що цього року, виробництво озброєння в Україні зросте в шість разів.

“Наша оборонка, по суті, тільки починається. Далі постають основні питання — це системне нарощування виробництва, дефіцитні компоненти та належне фінансування”, — наголосив очільник Мінстратегпрому Олександр Камишін.

То що змінилося за останній рік — з квітня 2023-го по квітень 2024-го — якого прогресу досягла Україна у власному виробництві зброї?

Дрони — повітряні та морські

Наприкінці жовтня 2022 року сім морських дронів українського виробництва пройшли своє перше бойове хрещення, пошкодивши у Севастопольській бухті декілька суден ВМФ РФ, зокрема морський тральник “Иван Голубец” та флагман ЧФ РФ фрегат “Адмирал Макаров”. У березні 2023 року — Севастопольську бухту вдруге було атаковано щонайменше трьома морськими апаратами.

Втім, починаючи з квітня 2023-го, кількість випадків застосування таких безпілотників істотно зросла — фактично атаки фіксувалися раз на місяць. А саме:

• 24.04.23 — третій удар по Севастопольській базі;

• 24.05.23 російський розвідувальний корабель “Иван Хурс” був атакований трьома морськими дронами;

• 11.06.23 — атака на корабель “Приазовье”;

• 17.07.23 — вибухи на автомобільній частині Кримського мосту, внаслідок чого за допомогою надводних безпілотників було зруйновано опору та проліт мосту;

• 01.08.23 — атака трьох морських дронів на кораблі проєкту 22160 “Сергей Котов” і “Василий Быков”;

• 04.08.23 — атака на Новоросійський порт. Зазнав пошкоджень ВДК “Оленегорский горняк”;

• 05.08.23 — поблизу Керченського мосту атаки морським дроном зазнав нафтоналивний танкер “Сиг”;

• 14.09.23 — ушкоджено два кораблі проєкту 22160 морськими дронами. Також цього дня було, ймовірно, уражено корабель “Самум” (пізніше з'явилось відео буксирування судна з помітним креном, — ред.);

• у жовтні 2023-го ушкоджень від атаки морськими дронами зазнали корабель проєкту 22160 “Павел Державин”, буксир “Профессор Николай Муру”, а у грудні — протимінний корабель “Владимир Козицкий”;

• 14.02.24 морські дрони потопили великий десантний корабель “Цезар Куников”;

• 05.03.24 — на дно пішов великий десантний корабель “Сергей Котов”.

Про що все це свідчить? А про те, що виробництво українських “морських безпілотних вбивць” за останній рік пішло далеко вперед. На жаль (або на щастя, хай це для ворога буде “сюрпризом”), точна кількість модифікацій та/або моделей морських дронів, що виготовляються Україною, невідома.

“Sea Baby”, “Мамай” та MAGURA V5 — це найбільш відомі українські морські дрони. За останній рік вони еволюціонували і значно поліпшили свої ТТХ — дальність застосування, бойову масу, стабільність зв’язку… Але найголовніше те, що це наші, українські дрони, які за відсутності класичного флоту фактично дозволяють нам домінувати в Чорному морі”, — коментує Укрінформу військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.

Приблизні характеристики згаданих морських дронів:

Sea Baby:

Sea Baby

 

 

• час розробки — 2022 — 2024 роки;

• корисне навантаження — 1000 кг (оновлена версія 2024 року) та 850 кг (є також варіант з 450 кг),

• керування — за допомогою супутникового зв'язку;

• бойове застосування — ракетоносії “Самум” і “Павел Державин”, великий військовий буксир “Николай Муру”, розвідувально-гідрографічний корабель “Владимир Козицкий”.

“Мамай”:

Ударний український морський дрон “Мамай”. Фото: СБУ

• максимальна швидкість — 110 км/год;

• маса бойової частини: 450 кг;

• довжина — 6 м;

• розробка — СБУ.

• бойове застосування — брав участь в атаці на великий десантний корабель “Оленегорский горняк” в акваторії Новоросійська, а також на нафтоналивний танкер “Сиг” поблизу Керченського мосту.

MAGURA V5:

MAGURA V5

• довжина — 5,5 метра;

• ширина — 1,5 метра;

• висота над ватерлінією — 50 сантиметрів;

• корисне навантаження — 320 кг;

• крейсерська швидкість — 41 км/г;

• максимальна швидкість — 78 км/г;

• запас ходу — 833 км;

• розробник — “СпецТехноЕкспорт”;

• перша згадка у ЗМІ — липень 2023 року;

• бойове застосування — 1 лютого 2024 року потопив ракетний катер “Ивановец”, 14 лютого — великий десантний корабель “Цезар Куников” поблизу Алупки, а 5 березня — великий десантний корабель “Сергей Котов” поблизу Керченської протоки.

У перспективі, як повідомив очільник ГУР МО Кирило Буданов, цей дрон матиме нові можливості. Зокрема, зможе полювати на російські цілі в повітрі. Тобто на ньому планують розмістити засоби ППО і, можливо, інші системи ураження.

Далі — апарати, які з неба несуть смерть окупанту, його ВПК та економіці. Якщо раніше фіксувалися поодинокі випадки, то з квітня 2023-го по квітень 2024-го сталося уже кілька сотень “вибухових інцидентів” на території РФ. Згадаймо лише “свіжий” приліт по підприємству з виробництва “Шахедів” у Татарстані, а це, на секундочку, за 1200 км від кордону з Україною.

Завод із виробництва “Шахедів” і російський нафтопереробний завод у Татарстані могли атакувати українські безпілотники E-300 Enterprise

А ще — трохи раніше — масовий наліт БПЛА на авіабази ворога у Морозовську, Єйську та Енгельс-2, внаслідок чого було знищено шість і пошкоджено вісім російських літаків, а також близько 20 військових убито/поранено. І це ми ще не згадали про удари по нафтопереробних заводах. Загалом Україна здійснила вже 14 успішних атак на російські НПЗ у різних регіонах РФ, які на третину скоротили експорт російських нафтопродуктів.

“Наша повітряна компонента постійно модернізується, вдосконалюється. Ми не знаємо конкретну номенклатуру, яку використовують для завдання ударів по території Російської Федерації. Можливо, це БПЛА “Бобер”. Втім, мені здається, що кожного разу, коли ми бачимо чергові досягнення, то там використовуються не просто якісь вдосконалені зразки дрона, а принципово нові вироби. Минулого року ми всі дивувалися, як наші ударні засоби летять на майже тисячу кілометрів від кордону України з Росією, а тепер вже істотно більше — понад 1200 км. Українські дрони стають чимраз загрозливішою зброєю для росіян, як такого тилу у них вже не існує”, — наголосив військовий експерт.

За інформацією міністра Мінстратегпрому Олександра Камишіна, сьогодні в Україні дрони різної модифікації виготовляють понад 200 компаній різної форми власності, розміру та спроможності.

Тим часом віцепремʼєр — міністр з інновацій, розвитку освіти, науки та технологій Михайло Федоров наприкінці 2023 року звітував про створення 43 ударних рот, навчання майже 20 тис. операторів і виготовлення понад 60 зразків нових продуктів — розвідувальних, ударних, морських безпілотників. Частина з них вже пішла в серійне виробництво. Зокрема, дрон Cobra (дальність польоту — 300 км, вантажопідйомність — 15 кг), дрон-камікадзе AQ — 400 Scythe (дальність польоту — до 750 км, швидкість — до 144 км/год). Окремі моделі військові ще тестують (розвідувальний дрон Leleka LR, дрон-ракетоносій “Джміль-90”, дрон-міношукач ST1, розвідувальний Jupiter Hunter-1 та інші).

“У нас є вже конвеєрне виробництво в тисячах одиниць такої техніки, є навіть і в десятках тисяч у певній категорії, просто про такі речі ми не можемо гучно говорити”, — заявив пан Федоров.

Артилерія та снаряди

Насамперед йдеться про САУ 2С22 “Богдана” від “Краматорського заводу важкого верстатобудування”, яка вперше була продемонстрована у 2018 році. Сьогодні ж ця машина використовується нашими військовими на полі бою, зокрема брала участь у звільненні острова Зміїний.

Скільки “Богдан” нині на фронті — невідомо. За словами експертів, може йтися про десятки машин. Втім, є набагато важливіші новини: ще у грудні минулого року повідомлялося, що темпи виробництва цієї САУ вийшли на рівень шість одиниць на місяць (або 72 на рік). А вже у квітні цього року показники зросли до восьми одиниць на місяць (або 96 на рік). Для прикладу, подібні темпи виробництва САУ Caesar (саме з цією установкою часто порівнюють “Богдану”, — ред.) має французька компанія Nexter.

САУ “Богдана”

Технічні характеристики САУ “Богдана”:

• заявлена споряджена маса “Богдани” — 28 тонн;

• екіпаж — 5 людей;

• вага — 28 тонн;

• шасі — КрАЗ-63221, МАЗ-6317, MAN, Tatra;

• швидкість руху трасою — 80 км/год;

• швидкість руху пересічною місцевістю — 30 км/год;

• двигун — 380 — 420 к.с.

• ствол — калібр 155-мм, довжина 52 калібри;

• кути підвищення — від +5 до +65 градусів;

• автомат зарядження — 6 снарядів;

• швидкострільність — 4 — 6 пострілів на хвилину;

• мінімальна дальність вогню — 780 м

• максимальна дальність вогню — 40 — 42 км (осколково-фугасний), 45 — 60 км (активно-реактивний).

“Те, як буквально за рік виробництво “Богдани” виросло спершу до 6, а тепер до 8 одиниць на місяць — це позитив. Втім, цього ще не достатньо, такою кількістю ми не зможемо повністю закрити наші потреби. Бо з урахуванням ресурсу ствола, а також з урахуванням того, щоб кожного дня одна така САУ хоча б робила до 45 — 50 пострілів... Наша ціль — як мінімум 50 “Богдан” на місяць, а ще краще — 100 одиниць. Чи реально це? Думаю, так. Проте це процес не швидкий”, — каже Олександр Коваленко.

Що стосується снарядів, то протягом останнього року “Укроборонпром” неодноразово звітував про передачу до війська боєприпасів вітчизняного виробництва.

Вітчизняні танкові та артснаряди, вироблені за кордоном

Зокрема, йдеться про:

• 122-мм артилерійські снаряди;

• 125-мм танкові снаряди, які використовують для Т-64, Т-72 і Т-80;

• 120-мм осколково-фугасні міни ОФ-843Б;

• 82-мм мінометні міни.

Звісно, що ці боєприпаси виробляються на потужностях польських (або чеських) підприємств, але за українською технологією та із залученням наших фахівців (конструкторів, технологів, токарів і ливарників), тому їх сміливо можливо називати вітчизняними.

“Ми почали виробляти 152-й і 122-й калібри для ствольної артилерії. 120-й калібр для мінометів. А також 125-мм постріли для радянських танків. Про достатню кількість наразі не йдеться, але процес запущено”, — розповідає оглядач.

А де ж снаряди калібру 155-мм для артилерії натівського зразка?

Інформації про передачу цих боєприпасів українського виробництва у військо поки що немає. Втім, Україна планує їх виробляти. Заступник міністра оборони України генерал-лейтенант Іван Гаврилюк в інтерв’ю BBC розповів, що у 2024 році підприємства України та окремих країн партнерів спільно виготовлятимуть 155-мм боєприпаси в кількості, яка значною мірою зможе покрити різницю між потребою й допомогою, наданою партнерами.

Снаряди калібру 155-мм

“У нас триває нарощування власного виробництва боєприпасів практично всієї номенклатури снарядів колишнього радянського союзу. Що стосується боєприпасів 155-мм, то про дуже велику кількість (власного виробництва, — авт.) ми говорити не можемо, але у нас є двосторонні угоди з низкою іноземних підприємств стосовно налагодження спільного виробництва в Україні снарядів цього калібру”, — зазначив пан Гаврилюк.

Щодо мінометних мін і мінометів, то їх виробництво за останні 12 місяців теж значно виросло. Зокрема, нині в Україні цим займається “Українська бронетехніка”.

Генеральний директор компанії Владислав Бельбас сказав у розмові з американським виданням ABC News, що на сьогодні “УБ” має темпи виробництва мінометних мін на рівні близько 20 тисяч на місяць і також щомісяця виробляє близько 100 мінометів різних калібрів — 60-мм, 82-мм та 120-мм. У масштабах року — це 240 тисяч мін та 1200 мінометів (раніше в “Українській бронетехніці” виготовляли по кілька сотень мінометів на рік, — ред.)

Ракети, ППО і системи РЕБ

Військовий експерт Михайло Жирохов каже, що ракетна програма — найбільш закрита в Україні, але деякі деталі час від часу з'являються у відкритому доступі.

“Судячи з інтерв’ю заступника міністра оборони України генерал-лейтенанта Івана Гаврилюка (АрміяInform у грудні минулого року, — ред.), наш ОПК зберіг можливості для виробництва протикорабельних ракет “Нептун”, а наші інженери далі працюють над варіантом цієї ракети, який призначений для ураження наземних цілей. Крім того, зараз модернізуються зенітні ракети для комплексів С-300 та “Бук-М1”, — наголошує пан Жирохов.

ПКР Р-360 “Нептун”

Що стосується останнього, то йдеться про “гібридні” системи ППО, які створили Україна та США в рамках програми FrankenSAM і які дозволять запускати сучасні зенітні ракети західного калібру із модернізованих радянських пускових установок. Наприклад, один варіант “гібридних” ППО поєднує пускові установки “Бук” та ракети Sea Sparrow, інший — радянські радари та ракети AIM-9M Sidewinder.

Пускова установка 2П25 з встановленими ТПК RIM-7 Sea Sparrow зі складу зенітно-ракетного комплексу Куб. Фото з мережі

“Також, за словами Гаврилюка, у 2024 році планується розпочати серійне виробництво вітчизняної системи ППО дальністю більш як 100 км за типом ЗРК “Корал”, — додав експерт.

Конструкторське бюро “Луч” розпочало роботу над цим проєктом ще 2016 року. Вперше макет зазначеного ЗРК продемонстрували вже у 2021 році. Особливістю “Корала”, як розповідав раніше генеральний директор ДККБ “Луч” Олег Коростельов, є те, що під час розробки використовуються відпрацьовані та вивірені компоненти (імовірно, йдеться про ПКР “Нептун”). Під час виставки “Зброя та Безпека-21” очільник КБ “Луч” заявляв, що готовність комплексу середньої дальності “Корал” становить приблизно 70%.

“Корал” на виставці “Зброя та Безпека-21”

Також за останній рік часто з’являлися повідомлення, що Україна могла посилити старі радянські ракети С-200.

“В Україні ці комплекси були зняті з озброєння 2013 року за сприяння злочинного режиму Віктора Януковича, який роками послаблював обороноздатність України. Але зняття з озброєння не означає утилізацію. Ракети до цих комплексів намагалися модернізувати і довести їхній ККД до доречного у сучасних умовах”, — нагадує Олександр Коваленко.

С-200

За його словами, у 2023 році з'явилася інформація, що Україна адаптувала ці ракети для завдання ударів по поверхні, збільшивши їхню дальність ураження.

“У разі повної заміни внутрішньої “начинки” можливе не тільки поліпшення ТТХ ракети, а й розширення функціонала. Варто зазначити, що ще 2011 року було презентовано характеристики ракети С-200М Вега-M — це модернізований варіант ракети 5В28 з осколково-фугасною бойовою частиною. Ці ракети могли вражати повітряні об'єкти, що баражують, на відстанях до 255 км і висотах від 300 метрів до 40 км”, — підкреслив військовий експерт.

А ще за останній рік ми значно посилилися за рахунок власних зразків систем радіоелектронної боротьби.

Український комплекс радіоелектронної боротьби Буковель-AD. Фото: Укрспецекспорт

“У нас з'явились декілька нових продуктів, які виробляються. Це переважно невеликі, компактні системи на рівні “Буковелю”, наприклад. Також ми просунулися в питання окопних РЕБів, які дуже потрібні хлопцям на фронті. Звісно, назви цих систем ми рідко чуємо. І це добре. Проте скажу, що є дуже цікаві зразки й вони вже пішли в серію”, — розповів пан Коваленко.

Нещодавно Михайло Федоров заявив, що Україна планує перевести виробництво засобів РЕБ на ринкові рейки, як це було з дронами.

Легка бронетехніка та інше озброєння

Виросло й виробництво бронетехніки.

За інформацією Міноборони, порівняно із весною 2023 року в листопаді було виготовлено вп’ятеро більше БТР, бронеавтомобілів склали в 3,4 раза більше, ніж у 2022 році. Відомство планує замовити у вітчизняних виробників понад 750 бойових броньованих машин різних типів.

Крім того, збільшилось учетверо виробництво протитанкових ракетних комплексів (ПТРК) “Стугна-П”, розроблених КБ “Луч”. Це достойний конкурент славнозвісних “джавелінів”. Однією з його переваг є те, що оператор може керувати цим ПТРК дистанційно з пульта на відстані до 50 м. Комплекс розроблений для ураження танків та інших статичних броньованих цілей, але українським військовим вдається поцілити з нього і у маневрені повітряні цілі — ворожі гвинтокрили.

“Стугна-П”

На початку грудня минулого року в уряді також оголосили про запуск в Україні виробництва бронетехніки спільно з німецьким концерном Rheinmetall у 2024 році. Нині партнери налагодили на одному з українських заводів ремонт західних систем озброєння. У подальшому мають намір розпочати і їхнє виробництво.

За словами Олександра Камишіна, тривають переговори ще з однією великою компанією, щоб організувати ремонт всієї західної техніки на українських потужностях.

“Ця компанія є партнером збройних сил США. У багатьох країнах, де присутня американська армія, вони працюють. І ми сьогодні шукаємо можливості налагодити партнерські відносини з ними в Україні”, — додав міністр.

Отже, підсумовуючи результати роботи нашої оборонної промисловості за останні 12 місяців, варто зазначити, що, незважаючи на повномасштабну війну, українським інженерам вдається не тільки серійно виробляти певні зразки озброєння (цього, звісно, недостатньо для повного забезпечення ЗСУ, але цього не було й до 2022 року), а й працювати над новими зразками, які, маємо надію, дуже швидко з’являться на фронті.

Мирослав ЛІСКОВИЧ, Київ