Лише за минулий тиждень так звані “Z-воєнкори” поширили відео з ураженнями цими баражуючими боєприпасами двох пускових установок С-300, а також першим відомим бойовим влучанням у Gepard (щоправда, судячи з того ж відео, зенітний танк на базі німецького Leopard 1, найімовірніше, “вижив” завдяки броні, але наскільки серйозні пошкодження він при цьому отримав — невідомо).

Тобто росіяни цілеспрямовано намагаються вибивати “ланцетами” дуже дефіцитні українські засоби протиповітряної оборони, а також артилерію та іншу техніку.

І їм це вдається, що може мати негативні наслідки для підготовки великого наступу ЗСУ.

Як же можна протистояти “ланцетам”, які в Росії називають “диво-зброєю”, а розробників пропонують нагородити званням “героїв праці”?

Виявлення і протидія розвідникам

”Ланцет-3”

Автор фото ZALA AERO

“Ланцет-3” — ударний безпілотник або “баражуючий боєприпас”, який може довго перебувати в небі в очікуванні наведення на ціль. Його характерна ознака — дві пари хрестоподібних крил

“Ланцети” фактично завжди працюють у парі з іншими дронами — розвідниками, які їх наводять. Якщо раніше такими навідниками були переважно “орлани”, то зараз цю функцію частіше виконують інші безпілотники.

“В “Орланів” досить погана оптика для наведення. Вони мають двигуни внутрішнього згоряння, а тому шумні, їм потрібно високо літати і вони “світяться” для ППО. На фронті насправді їх стає все менше. Натомість все більше літають і наводять “Ланцети” дрони з електричними двигунами — Zala, Supercam. У них краща оптика і вони менш помітні для РЕР і ППО”, - розповідає BBC Україна військовослужбовець Олександр Карпюк (Serg Marco).

І схожих безпілотників у росіян стає дедалі більше.

Саме тому першим кроком протидії “ланцетам” може бути виявлення дронів-розвідників, відзначає військовий блогер та розробник систем автоматизованого навчання бійців, відомий у Facebook як Paolo Lumiere.

“Якщо дрон-розвідник виявлений, то його треба збити, а якщо збити нічим, то слід негайно захищати можливу ціль, оскільки атака все одно відбудеться. Час між появою БПЛА-розвідника до прильоту “ланцета” — від 5-7 хвилин до кількох десятків хвилин”, — пояснює він.

Влучання “Ланцета” у Gepard

Автор фото TELEGRAM

Влучання “Ланцета” у Gepard. На відео видно, що зенітний танк не був у бойовому положенні, радар вимкнений, що викликало питання про його справність ще до атаки. Він перебував на дорозі на відкритій місцевості, що робило його дуже вразливим

Для виявлення розвідників потрібна насамперед ефективна робота РЕР — радіоелектронної розвідки, яка може бачити безпілотники на відстанях 2-5 км.

“Якщо у міноборони не вистачає “укроборонпромівських” засекречених засобів РЕР, їм слід читати відповідних спеціалістів, таких, як Сергій “Флеш” (Український військовий зв'язківець. — Ред.), і проглядати Anti-drone-групу. Та почати користуватися волонтерськими варіантами детекторів. Їх є щонайменше два на сьогоднішній момент”, — каже Paolo Lumiere.

Згаданий зв'язківець Сергій “Флеш” у себе на каналі нещодавно описав, як за допомогою антен та аналізаторів спектру, які продаються на звичайних радіоринках, можна зібрати детектор, що виявлятиме “Ланцети”.

Зв'язківець Сергій “Флеш” опублікував характерний сигнал “Ланцетів” з двома “піками” по краях, за якими їх можна ідентифікувати за допомогою засобів радіоелектронної розвідки

Автор фото СЕРГІЙ “ФЛЕШ”

Зв'язківець Сергій “Флеш” опублікував характерний сигнал “ланцетів” з двома “піками” по краях, за якими їх можна ідентифікувати за допомогою засобів радіоелектронної розвідки

“Навіть на відстані 5 км ви його точно побачите аналізатором і зненацька він вас не застане. Виділяйте бійця, нехай наглядає “за небом”, — написав військовий.

Якщо ж радіоелектронна розвідка з якихось причин не виявила дрон-розвідник чи власне “Ланцет”, то залишається шанс банально побачити їх у небі.

“Цим повинні реально займатися команди прикриття — постійно сканувати небо біноклями і тепловізорами. На практиці “Орлани” чи Zala намотують кола прямо над головами жертви. Причому оператори противника іноді так “розслабляються”, що літають досить низько, так що їх можна побачити просто очима, без бінокля. Тому це завдання організації і забезпечення підрозділів прикриття — підіймати голову в небо”, — наголошує Paolo Lumiere.

Окопний РЕБ

Компоненти “окопного РЕБ” — фронтових засобів радіоелектронної боротьби

Автор фото СЕРГІЙ “ФЛЕШ”

Компоненти “окопного РЕБ” — фронтових засобів радіоелектронної боротьби

Інший спосіб боротьби з “ланцетами” — це так званий “окопний РЕБ”.

Під ним мають на увазі легкі переносні й часто саморобні засоби радіоелектронної боротьби, які використовуються безпосередньо на лінії фронту. Зараз чи не головним їхнім призначенням є протидія ворожим безпілотникам.

“Окопний РЕБ — це певна установка з антенами, яка “куполом” давить частоти, на яких працюють ті чи інші безпілотники. Порівняно невеликі антени можуть закрити простір навколо вас на 400-500 метрів у певних діапазонах. “Ланцети”, наприклад, передають відео по тих самих частотах, як і звичайні дрони “Мавіки”. Тобто, артилерії є сенс ставити навколо себе такий “купол” з РЕБ й перекрити навколо себе ці частоти на цій дистанції”, — каже Олександр Карпюк.

Так з'являється шанс “покласти” зв'язок, відео та телеметрію “ланцетів” при наближенні до цілі, що ускладнить йому можливість кудись влучити.

“Є російські відео, на яких пілоти “ланцетів” скаржаться на окопний РЕБ, через який у них на підльотах до цілі зникало відео і вони її не бачили”, — додає Олександр Карпюк.

Проблема, однак, у тому, що “Ланцети” можуть працювати у напівавтоматичному режимі.

“Якщо відбулося захоплення цілі камерою “Ланцета”, то він буде прямувати до неї навіть при втраті зв'язку з оператором. На цій останній ділянці його політ буде повністю автономним”, — попереджає Paolo Lumiere.

Тому важливо вчасно пустити в дію засоби РЕБ одразу після виявлення загрози, або ж тримати “купол” постійно.

“РЕБ не “завалить” ці БПЛА фізично, бо вони “розумні”, але може перервати відеопотік і керування між “Ланцетом” і оператором. У випадку, якщо “Ланцет” ще не захопив ціль, є хороші шанси, що він не влучить”, — додає Paolo Lumiere.

Іншою проблемою окопного РЕБу є те, що зараз його не вистачає.

“Цим невеликим окопним РЕБом майже не займається держава. Потроху завозять іноземні антени, які досить успішно діють. Ці пристрої не такі й складні, у нас їх починають робити волонтери. Але запит існує на сотні й тисячі штук — треба прикривати позиції, машини евакуації, артилерію, ППО”, — описує потреби Олександр Карпюк.

Ще один момент — саморобні пристрої РЕБ з китайськими антенами не проходять всіх необхідних випробувань, як це відбувається з серійними виробами для армії. А тому вони не завжди діють надійно та ефективно проти різних безпілотників.Росія системно виробляє власний окопний РЕБ, наприклад, “убивць дронів” — комплекси “Стриж”

Автор фото TELEGRAM

Росія системно виробляє власний окопний РЕБ, наприклад, “убивць дронів” — комплекси “Стриж”

“Цим має займатися держава. А таке враження, що простіше втрачати людей в окопах від “Мавіків” та дорогу техніку від баражуючих боєприпасів, ніж налагодити нормальне виробництво РЕБ”, — звертає увагу Олександр Карпюк.

Причому у російської армії є одразу кілька своїх розробок портативних пристроїв, які вони вже використовують як окопний РЕБ в Україні — “Стриж”, “Силок”, “Лесок”.

Збивати “Ланцети” і навідників

95-а бригада

Автор фото 95-А БРИГАДА

Очевидним способом протидії “ланцетам” та їхнім дронам-навідникам є їхнє фізичне знищення.

Тут є більше шансів збивати саме розвідників — вони перебувають над певним сектором значно довше і рухаються зазвичай повільніше від баражуючих боєприпасів (”Ланцети”, наприклад, летять на швидкості 110 км/год, а під час атаки розганяються до 300 км/год).

Для боротьби з навідниками ефективними засобами є ПЗРК у груп протиповітряного прикриття.

“Потрібно багато ПЗРК, які здатні працювати вдень і вночі, “чіпляти”, тобто захоплювати такі малорозмірні цілі, як “Орлан” чи Zala, і досягати їхньої висоти — в ідеалі 5-7 км, хоча в реальності переважна більшість розвідувальних БПЛА перебувають значно нижче, на висоті 1,5-2,5 км”, — каже Paolo Lumiere.

Збитий російський розвідник Zala
АВТОР ФОТО,ГЕНШТАБ
Підпис до фото,
Збитий російський розвідник Zala

“Тобто, потрібні ПЗРК з тепловізійним прицілом — штатним чи приробленим “на скотч” через безвихідь. А також з безконтактним підривачем, адже часто старі “Ігли” і “Стінгери” пролітають за метр-півтора від цілі, але не вибухають, адже мають контактний підривач”, — додає військовий блогер.

З цієї точки зору краще себе проявили новіші модифікації Stinger або ж новітні Starstreak і Martlet, а також польські Piorun.

Але кількість ПЗРК в українській армії явно недостатня для повного перекриття неба від дронів на фронті — західної допомоги не вистачає.   

Paolo Lumiere наголошує — нинішня війна яскраво показала, що і українському, і західному оборонпрому необхідно оперативно розробляти ПЗРК, адаптовані для знищення малорозмірних і порівняно повільних цілей. Важливою характеристикою при цьому має бути дешевизна таких комплексів, що дасть можливість виробляти їх масово — в іншому випадку побороти дешеві і численні російські дрони буде важко.

Але про якийсь відчутний прогрес таких розробок наразі невідомо. 

Так само “в розробці” залишаються і перспективні проєкти дронів-перехоплювачів.

“Є ще системи з таймерними пучковими боєприпасами”, — нагадує Paolo Lumiere.

Снаряди таких новітніх “зеніток” можна програмувати на детонацію у певний момент і без контакту з ціллю — за допомогою далекоміра визначається відстань до об'єкта, після чого боєприпас налаштовується на вибух на конкретній дистанції і випускає “пучок” осколків у потрібному напрямку.

Це дозволяє збивати не лише окремі баражуючі боєприпаси, на зразок “ланцетів”, а й цілі “рої” таких дронів-камікадзе.

Нещодавно стало відомо, що Україна отримала від Німеччини кілька артилерійських систем Skynex (а можливо, і схожі комплекси Skyranger), які використовують такі боєприпаси.

Новітня система ППО Skynex

Автор фото RHEINMETALL

Новітня система ППО Skynex

“У теорії вони ефективні, але в реальності їхня велика вартість і мала кількість, а також повільна швидкість виробництва, роблять цю ідею утопічною в перспективі. Важко сказати, чи на Заході це усвідомлюють. Ці системи розраховані на прикриття ближнього периметра стаціонарних важливих об'єктів, а не засобів ППО та артилерії на полях бою”, — вважає Paolo Lumiere.

Звичайними ж чи великокаліберними кулеметами дістати до висоти дронів-розвідників виходить достатньо нечасто. Однак за належної організації прикриття вони можуть спрацювати вже проти “ланцетів”, хоча і тут імовірність далека від стовідсоткової.

“Процес від моменту, коли з позиції об'єкта атаки можна помітити чи почути “Ланцет”, до ураження цілі триває не більше 5 секунд. І якщо налагоджена мережа прикриття, то бували випадки, що “Ланцети” успішно збивали “сусіди” (Бійці з сусідніх до цілі позицій. — Ред.) з автоматів та кулеметів — у процесі зниження та наближення дронів до цілі”, — описує можливості Paolo Lumiere.

“На кінцевій ділянці траєкторії “ланцетів” потрібен засіб, який протягом цих коротких 5 секунд видасть безперервне щільне поле осколків в напрямку “Ланцета”, що наближається. На Заході існують такі блоки КАЗ, комплексів активного захисту, для бронетехніки. Але їх нам не постачали”, — додає він.

Кулемет M134 Minigun

Автор фото МІНОБОРОНИ США

Кулемет M134 Minigun

“Є ще M134 Minigun (Багатоствольний скорострільний кулемет, який американці встановлюють на гелікоптерах ще з часів В'єтнамської війни. — Ред.), який міг би бути ефективнішим для знищення “Ланцетів”.

Але їх партнери також не постачають. Хоча навіть M134 Minigun — не ідеально для саме такої задачі”, — підсумовує військовий блогер засоби знищення “Ланцетів”.

Маскування та сітки

Військові

Автор фото ГЕНШТАБ ЗСУ

Останнім способом захисту від баражуючих боєприпасів є маскування і захист потенційних цілей. Особливо це актуально, якщо в небі помічені розвідники, яких не вдається збити.

Одним з варіантів дій за таких умов є використання маскувального диму.

“Щільний дим великого об'єму може допомогти, адже якщо немає візуальної видимості цілі, то нейросітка “ланцета” не може її захопити”, — радить Paolo Lumiere.

“Існують великі димові шашки “БДШ-5”, які за 20 секунд після активації вже дають багато диму і тримають хмару 15-20 хвилин. Невідомо, скільки їх ще є у наявності. А загалом давно час робити власні засоби димоутворення, в тому числі миттєвої постановки димової завіси”, — додає він.

Такі димові системи, які є аналоги радянських димових гранат “Туча”, цілком могли б увійти до пакетів західної допомоги, тим більше, що вони не є летальним озброєнням.

Нарешті, фінальний варіант захисту — обладнання укриттів для техніки і засобів ППО, у тому числі й з використанням сітки.

В ідеалі мала б бути створена мережа укриттів, куди техніка може швидко заїжджати при виявленні дронів-розвідників. Утім, наскільки реалістично їх облаштувати в умовах інтенсивної війни та рухомої лінії фронту — питання.

Сітка, яка врятувала українську САУ в січні

Автор фото TWITTER KRIEGSFORSCHER

Сітка, яка врятувала українську САУ в січні

“Насамкінець щодо захисту у вигляді сіток, які є “останньою надією”. Хоча й ефективною, поки що. Мова про сітки, каркаси для них, тенти. Сітки — це як жорстка пружна рабиця, так і м'які “риболовні”. Каркаси — від будівельних риштувань до теплиць і геокуполів. Все, що завгодно. Але ж вони повинні бути, і ними мають забезпечувати не волонтери, а міноборони”, — наголошує Paolo Lumiere.

Хоча й потрібно розуміти, що сітка — не гарантія порятунку.

“Сітки працюють досить рандомно — один раз вони зловлять “Ланцет” і його кумулятивний струмінь піде кудись у бік або просто не проб'є броню. А в інший раз — не спрацюють. Сітка означає, що вибух буде не на самій броні, а за метр чи далі. Але у “ланцетів” бойова частина — до 3 кг, що можна порівнювати з деякими протитанковими боєприпасами”, — попереджає Олександр Карпюк.

А Paolo Lumiere додає, що самі бійці, які обладнують сітки, мають усвідомлювати, що зроблене абияк укриття не врятує.

“Ланцет” достатньо динамічний об'єкт, що важить з десяток кілограмів, він не зупиниться миттєво. А от вибухає завжди. І в цьому випадку все відбувається не тек, як при пострілах з РПГ — зруйнувати кумулятивну воронку перешкодою до вибуху не вийде. Тому має бути максимальна відстань між сіткою і технікою. Ті, хто не полінувався і добре її “наплів” — врятували свою техніку”, — додає Paolo Lumiere.

Причому важливо, щоб сітка закривала техніку повністю, адже є випадки, коли “Ланцети” пролітали через незахищені ділянки, зокрема з тилу.

А згадані тенти дозволять ускладнити дронам пошук цілі.

“Якщо тент достатньо великий і значно перевищує габарити техніки, то оператор “Ланцета” не знатиме, де точно вона під ним стоїть. Як у грі “морський бій”, де треба вгадати клітинку”, — пояснює Paolo Lumiere.

Офіцер, який командує підрозділом гаубиць М777 на бахмутському напрямку, у розмові з ВВС вказував, що навіть найпростіші засоби захисту, як то сітки, дозволяли їм частково захищати техніку від “ланцетів”. Деякі з них іноді навіть застрягали у гіллі дерев.

Він вказував, що у його підрозділі “Ланцети” не знищили жодної американської гаубиці, хоча у сусідів вибили багато.

Системний підхід

Експерти вказують, що українській армії вже потрібно системно працювати над протидією “ланцетам” та аналогічним російським дронам-камікадзе. Тим більше, що росіяни випрацьовують тактику застосування одночасно кількох баражуючих боєприпасів (”роїв”).

Олександр Карпюк прогнозує: “Ланцет” — це тільки початок. Зараз все більше буде з'являтися FPV дронів (”First Person View” — “вид від першої особи”, дрони з трансляцією відео в режимі реального часу. — Ред.), які працюватимуть на інших частотах й діятимуть на дистанціях 5-7 км. Тобто, тому ж окопному РЕБ потрібні антени, які працюватимуть в діапазонах телеметрії цих безпілотників, і цим потрібно вже займатися”.

А Paolo Lumiere наголошує на тому, що важливо взагалі забезпечити “деорланізацію” неба — зон у повітрі, де гарантовано не літає нічого.

“І для цього потрібна децентралізована мережа з усіх згаданих елементів: укриття, РЕР, РЕБ, ПЗРК, групи прикриття, хибні цілі”, — каже він.

Та резюмує: “І тоді не буде звучати дурниць, ніби “важко прикрити ППО на марші”. І не буде випадків, які ми бачимо на відео з “ланцетів”, коли прилітає по покинутому в полі “Гепарду” зі складеним радаром, по “Стормеру” (Stormer, самохідна зенітна установка. — Ред.), екіпаж якого вийшов покурити серед поля, чи по М777 з жалюгідним шматочком масксітки”.