Висока ціна дешевої іранської зброї. Не тільки для України

Україна готується розірвати дипломатичні відносини з Іраном.

Цей крок — наслідок підтримки Тегераном Росії у її війні з Україною: іранці поставили росіянам сотні дронів, якими ті руйнують об’єкти цивільної інфраструктури нашої країни та вбивають мирних жителів. Ба більше, за інформацією The Washington Post, Тегеран має намір передати Москві ще й балістичні ракети середньої дальності — Fateh-110 і Zolfaghar.

Коментуючи поведінку іранців, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба наголосив, що “дії Ірану — це підлість і брехня, яку ми не терпітимемо”, “адже всі ці дії Іран зробив, паралельно розповідаючи нам, що він проти війни і не підтримуватиме зброєю жодну зі сторін. Тегеран несе повну відповідальність за руйнування відносин із Україною”.

Але іранські дрони й ракети несуть смерть і руйнування не тільки в Україну. Незважаючи на тривалі санкції, Іран виріс у геополітичного гравця. Сьогодні це вже відчувають не лише Ізраїль та Україна, а багато інших. І за передачею Росії зброї стоїть не тільки бажання Тегерану допомогти своєму союзникові, а й намір заявити про себе як впливового регіонального та глобального гравця. Однак у цьому тексті ми поки що винесемо за дужки економіку та велику геополітику і зосередимося на одному аспекті — іранській зброї, її ролі для найближчих союзників Тегерану і проблемах країн, проти яких вона застосовується.

На 44-му році ісламської революції в Ірані правляча група продовжує дотримуватися революційного пафосу аятоли Хомейні. Це позначається і на внутрішній, і на зовнішній політиці Ірану.

У зовнішній політиці Тегеран не бажає просто підтримувати баланс сил з ворогами і забезпечувати недоторканність кордонів. Своїм сусідам Іран пропонує месіанську альтернативу, як там вважають, “занепадаючій американській версії сучасності”. Військово-промисловий комплекс Ірану і Корпус вартових ісламської революції (КВІР) — найважливіші інструменти для реалізації на Близькому Сході широкого політичного проєкту з участю країн-сателітів і численних озброєних груп. Роль Корпусу фундаментальна для політики Ірану в регіоні, і саме ця структура займається ракетною програмою та розробкою широкої лінійки безпілотних платформ.

Регіональна роль КВІР включена в преамбулу конституції Ірану 1979 року, в якій на нього покладається відповідальність за “виконання ідеологічної місії джихаду в Божий спосіб, тобто поширення суверенітету Божого закону на весь світ”. Це означає, що КВІР діє в усьому регіоні і придушує повстання вдома. Саме за жорстоке придушення виступів, які зараз тривають в Ірані, ЄС наклав нові санкції на посадовців Корпусу.

З погляду Ірану, за останні 40 років США тричі зазнавали поразки: двічі — внаслідок військових дій і один раз — під час переговорів щодо ядерної угоди 2015 року, відомої як Спільний всеосяжний план дій (СВПД). У 2015 році умовою Ірану, на якій він погоджувався підписати СВПД, було виключити з угоди всі згадки про регіональну експансію. Стверджується, що міністр закордонних справ Ірану Джавад Заріф сказав держсекретарю США Джону Керрі, що він не має повноважень обговорювати нічого, крім ядерної проблеми, і якщо роль Ірану в регіоні буде порушено на переговорах, йому доведеться їх залишити. США виконали цю умову. Обама запропонував Ер-Ріяду самостійно домовлятися з Тегераном про принципи мирного співіснування. США погодилися заплющити очі на експансію Ірану в регіоні в обмін на ядерну угоду. КВІР отримав зелене світло для інтервенції в Сирії, Іраку, Лівані, Палестині та Ємені. Натомість США зосередилися на боротьбі з ІДІЛ у координації з росіянами, які теж отримали можливість бомбардувати Алеппо. Ціною всього цього стали знищення міст, мільйони біженців, дестабілізація навколишніх країн. Крім того, такий підхід знецінив короткотермінові переваги ядерної угоди

Візит Трампа до Саудівської Аравії у травні 2017-го засвідчив відмову від таких підходів, і КВІР, включно з силами “Кудс” під командуванням Касема Сулеймані, визнається як іноземна терористична організація, а Сулеймані згодом убили. У поточних переговорах однією з умов Ірану було зняття з КВІР ярлика терориста.

Тепер Іран знову використовує важливість ядерної проблеми для закріплення поступового захоплення Близького Сходу. Проте цього разу ядерна угода має мало шансів на підписання. Іранські проксі-групи, такі як “Аль-Хусі”, “Хезболла”, ХАМАС, “Палестинський ісламський джихад” і ще десяток інших збройних формувань в Іраку, не тільки намагаються захопити свої країни, — вони також співпрацюють на регіональному рівні та погрожують союзникам США в Перській затоці.

Завдяки тривалій наполегливій роботі КВІР сьогодні баланс сил у регіоні загалом рівний. Для США чи Ізраїлю почати війну проти Ірану або Лівану майже немислимо. Ліванська “Хезболла” зробила атаку Ізраїлю на Ліван непомірно дорогою. Зараз Ліван має 120—150 тис. одиниць балістичної зброї. “Іранці та ліванська “Хезболла” тепер мають справді смертоносний розвідувально-ударний комплекс. Вони можуть повністю зруйнувати інфраструктуру, спосіб життя та економіку своїх сусідів і ворогів”, — вважає військовий фахівець Вашингтонського інституту близькосхідної політики Майкл Найтс.

Звичайно, зворотне також вірно, але стратегія Ірану полягає не в самогубстві, а в розширенні спроможностей так званого Опору (альянсу держав і недержавних угруповань — Ірану, більшої частини шиїтського Іраку, Сирії та “Хезболли”), який протистоїть США на Близькому Сході. Цей альянс розглядає Ізраїль, Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати як частину дедалі більш нестабільної американської імперії, чию владу потрібно стримувати і в перспективі — витіснити з регіону.

Тегеран через союзників розміщує ракети і БПЛА на кордонах своїх регіональних суперників. Важливо, що військове стримування за рахунок іранських безпілотників і ракет — дешеве. Саудити й ізраїльтяни витрачають мільярди на тиждень на війни проти єменських хуситів і палестинських груп у Газі. Ракети Patriot вартістю 3 млн дол. Саудівська Аравія використовувала для перехоплення ракет вартістю декілька тисяч доларів.

Так само ХАМАС запустив три тисячі ракет загальною вартістю кілька мільйонів доларів під час цьогорічного конфлікту з Ізраїлем, який витратив мільярди, щоб перехопити їх “Залізним куполом”. Іран підтримує єменських бойовиків-хуситів, що воюють із Саудівською Аравією з 2015 року, створивши для них із нуля ракетний потенціал, здатний уражати саудівські міста й нафтову інфраструктуру на відстані понад 1000 кілометрів. Іран використовує війни як лабораторії для розробки та вдосконалення ракет і БПЛА для своїх союзників.

Тегеран оптимізує регіональні мережі контрабанди, навчає палестинських і єменських інженерів та інтегрує іранські технології для війни з Ізраїлем і Саудівською Аравією. Мета на даному етапі полягає в тому, щоби посіяти страх у Тель-Авіві й Ер-Ріяді та знищити їхню здатність проєктувати силу за межі власних кордонів.

Крім загрози масштабних ракетних і безпілотних ударів у разі посягань на територіальну цілісність, Тегеран використовує ракетні напади, щоб сигналізувати про свої червоні лінії. Наприклад, після вбивства Сполученими Штатами генерала Корпусу Касема Сулеймані у 2020 році Іран завдав ударів по двох військових базах США в Іраку. Внаслідок чого близько 100 військовослужбовців США у підземному бункері отримали поранення і контузії. Схожим чином Іран через Ірак двічі вдарив по нафтових об’єктах Саудівської Аравії у 2019 році після того, як США наклали санкції на всі компанії чи країни, що купують іранську нафту, намагаючись скоротити її експорт до нуля. Ці удари на тривалий час зупинили саудівський експорт нафти. “Якщо ми не зможемо експортувати нафту, то ніхто інший не зможе експортувати”, — попередив Тегеран через дипломатичні канали.

Дослідники регіону напівжартома кажуть, що Іран і “Хезболла” є “батьком” і “сином” у цьому альянсі. ХАМАС, новий член сім’ї, — далекий і незалежний двоюрідний брат, котрий приєднався до сім’ї з безвиході. На початку травня командувач військовим крилом ХАМАС Мохаммад Дейф зробив заяву, в якій попередив Ізраїль, що той заплатить “високу ціну”, якщо виселить палестинців зі Східного Єрусалиму. Ізраїль продовжив виселення. ХАМАС і “Палестинський ісламський джихад” упродовж двох тижнів запустили понад три тисячі ракет по Ізраїлю. Можливостей “Залізного купола” збивати цілі в окремі моменти було недостатньо, що викликало паніку в містах центрального та південного Ізраїлю. Незважаючи на мінімальні втрати ізраїльтян, ракети Гази, схоже, змінили військовий розрахунок.

Хоча Іран давно постачав зброю в Газу палестинським групам, ситуація докорінно змінилася після повалення 2014 року влади “братів-мусульман” у Єгипті. Саудівська Аравія й ОАЕ підтримали нову владу Єгипту і припинили підтримку ХАМАС як палестинської гілки “братів-мусульман”. Так почалася нова історія у відносинах ХАМАС та КВІР.

Як і ХАМАС, єменський рух “Аль-Хусі” приєднався до альянсу, щоб захистити себе від технологічно потужнішого супротивника. У 2015 році Саудівська Аравія втрутилася у громадянську війну в Ємені. Оглядачі стверджують, що Іран радив бійцям “Аль-Хусі” не захоплювати столицю, але, щойно Ер-Ріяд вирішив втрутитися, Тегеран приєднався до громадянської війни. Ісламська республіка почала надавати хуситам технічну підтримку як дешевий спосіб втягнути Королівство в дорогу війну, яку неможливо виграти. Місцеві оглядачі відзначають роль посла Ірану в Ємені з 2020 року Хасана Ірлу, колишнього офіцера КВІР, який раніше курирував відносини між Іраном та “Хезболла”.

Тегеран розраховує, що ракети і безпілотники продовжуватимуть захищати його союзників та клієнтів, щоби послаблювати союзників США в регіоні. Зараз Іран має технології і знання для масового виробництва дешевих ракет, які його клієнти в регіоні можуть складати самостійно. Тегеран робить ставку на передачу технологій виробництва широкої лінійки дуже дешевих ракет, тому підтримує логістику, пошук елементарної бази, навчання і розробки з модернізації. Стратегія іранців на поширення як технологій, так і ноу-хау серед своїх союзників, здається, працює. Недавно Іран почав розробляти системи точного наведення, які до кінця десятиліття будуть здатні вражати цілі за тисячі кілометрів із високою точністю.

Підхід Ірану створює фундаментальну довгострокову проблему для геостратегічних інтересів США на Близькому Сході. Іран програє в економічній війні, але на військовому фронті Тегеран та його союзники можуть дешево вигравати війни. США витратили майже 2 трлн дол. на війну з Іраком, яку вони значною мірою програли через застосування Іраном саморобних мін.

Тегеран не може залишити регіон, тому його зацікавленість у збереженні союзників та боротьбі в далекосяжній перспективі сильніша. Іран, принаймні на риторичному рівні, відмовився від своєї месіанської мети навернути своїх регіональних союзників до ісламської революції в іранській версії. Натомість Тегеран розбудовує міцну мережу клієнтів, демонструючи союзникам підтримку впродовж тривалого часу. Після гойдалок політики часів Обами і Трампа лідери Близького Сходу почали сумніватися в союзницьких гарантіях США. Тимчасом зовнішня політика Ірану не залежить від мінливості демократії. Принаймні поки що не залежить.

Але всевладдя КВІР має зворотний бік для самого Ірану й іранського народу, який платить за експансіоністську регіональну політику високу ціну. Ця зловісна організація для громадян Іраку та Лівану вже не є уособленням звитяжної боротьби із зовнішнім ворогом в особі США: захопленні нею держави перетворюються на фрагментовані й антагонізовані спільноти, в яких не працює державний апарат. Корпус захоплює оболонку держав і починає використовувати їх як донорів своїх регіональних авантюр і кримінальних схем. КВІР призначає своїх чиновників на митниці, аби контролювати контрабанду, і будує заводи з виробництва штучних наркотиків.

Нинішні повстання в Ірані, Іраку та Лівані відбуваються проти порядку, який КВІР нав’язує в регіоні. І в них є спільне — люди хочуть мати майбутнє, що радикально відрізняється від того, яке їм нав’язують іранські ополченці та спецпризначенці. 

Сергій ДАНИЛОВ, Центр близькосхідних досліджень