Валентин Наливайченко: “Организация “Севастополь-Крым-Россия” финансировалась за грязные деньги, в том числе от строительства объектов ЧФ”

— Ну, если гора не идет к Мухаммеду, значит Мухаммед идет к горе!, — вигукнув з порога офіційний власник найбільшого каналу країни.

Його очі світилися, він виглядав не по СБУшному відкрито і весело. Керівники привіталися, як старі друзі і вже за закритими дверима почали щось неспішно обговорювати…

Ці два досить молодих чоловіки є уособленням кадрової політики в СБУ і в загалі всієї служби. За всю свою довгу кар’єру жоден з них ніколи не працював в органах безпеки, не проходив шлях від оперативного працівника до керівника відділом, управлінням тощо.

Втім, в них є деякі переваги перед кадровими працівниками СБУ: один з них вже більше п’яти років тримається в фарватері Віктора Ющенка, а інший відкрито виступає проти головного опонента голови держави.

Нажаль, за чотири роки після Майдану СБУ так і не набула рис незалежного органу. Недовгий період керування службою Олександром Турчиновим у 2005 році привів до того, що с тих пір Віктор Ющенко робить усе, аби не втратити бодай сотої долі впливу на цю структуру.

Якщо в 2004 році, стоячи на Майдані, Віктор Ющенко обвинувачував Леоніда Кучму у використанні СБУ в цілях прослуховування та переслідування опозиційного кандидата, то майже з стовідсотковою вірогідністю можна передбачити, що у кінці цього року теж саме будуть говорити про самого Ющенка Юлія Тимошенко та Віктор Янукович.

СБУ, мабуть, єдиний орган влади в країні, який все ще продовжує жити за нормами старої Конституції — жоден керівник СБУ не був погоджений з Верховною радою, як того потребує новий Основний закон. В той же час, за останні чотири роки СБУ фігурувало в багатьох справах проти високопосадовців, але жодного разу з будинку на Володимирській не лунало навіть натяку проти дій Банкової.

А Валентин Наливайченко вже більше двох років сидить в кабінеті першого заступника, очікуючи вирішення своєї долі, яка стала заручником політичного протистояння президента і парламенту.

— Пане Валентине, ви вже більше двох років займаєте посаду виконуючого обов’язки голови СБУ. До вас цю посаду займав пан Дріжчаний, який був призначений згідно з нормами старої Конституції, без погодження з парламентом. Вас не бентежить, що ви займаєте свою посаду фактично всупереч діючій Конституції?

— Ні. Я поясню. Що стосується Ігоря Васильовича Дріжчаного, він був знятий з посади згідно з новою Конституцією, за згодою Верховної Ради. В грудні 2006 року ця норма вже діяла, і тоді президент подав подання, і Верховна рада з другого разу дала згоду на звільнення Ігоря Васильовича.

Але 6 грудня, ще до подання і до рішення ВР пан Дрижчаний як легітимний голова Служби видав наказ, згідно з яким на час його відсутності — він тоді у відпустці був — виконання обов’язків покладається на першого заступника.

І так, на жаль, сталося, що я, як старша посадова особа в СБУ, дійсно 2 роки й 2 місяці залишаюсь виконуючим обов’язки.

І правда полягає в тому, що ви зараз знаходитесь в кабінеті першого заступника голови СБУ.

Навіть кабінет голови як стояв більше двох років закритим, так і стоїть. Ви можете в цьому пересвідчитися. Туди ніхто не заходив, ніхто не переїжджав, ніхто не взяв собі навіть машину.

Ніхто не взяв на себе повноваження, які йому не належать.

— Але, з іншого боку, відсутність згоди парламенту на ваше призначення робить Службу повністю залежною від однієї конкретної людини — президента Віктора Ющенка, за згодою якої ви і працюєте.

— Тут є декілька частин відповіді.

По-перше, згідно з законом про СБУ, Служба підпорядковується президенту і підзвітна ВР. Наразі обидва ці принципи витримуються: і Верховна рада і профільний комітет отримує звіти.

Разом з тим, президент вже чотири рази вносив кандидатуру на посаду голови СБУ: два рази на пана Короля, і ось вже вдруге внесена моя кандидатура. Тобто, президент своє конституційне право використав.

— Але ж очевидно, що президент заздалегідь знає, що на вашу кандидатуру Рада не погодиться. Втім, ніяких попередніх консультацій з фракціями не проводиться і складається враження, що Віктор Ющенко робить усе, аби СБУ очолювала лояльна до нього людина. Хіба це не є спекуляцією законом?

— В тому то і є правова держава: законом визначено, що спецслужба підпорядковується главі держави...

— В той же час СБУ повинна залишатися поза політикою, і це теж визначено законом.

— Так. Я з вами погоджуюсь. Але треба все ж таки відрізняти політику від вибору народу. Віктор Ющенко уособлює наш вибір, виборців держави, які обрали його на цю посаду і його право треба визнати.

— Давайте тоді по деталях... У вас є такий заступник пан Дурдинець, який був призначений всупереч закону — прямим указом президента без погодження з профільним комітетом. Це теж право голови держави?

— Я згоден, що певна правова колізія в цьому призначенні є...

Але знаєте, чому так сталось? У той час Верховної Ради не було, не було і парламентських комітетів, а відтак погоджувати кандидатуру заступника не було з ким. І президент, відповідно до закону про СБУ і своїх конституційних повноважень, видав законний указ про призначення Дурдинця.

— Почекайте, ви ж тільки що казали, що кандидатура заступника повинна бути погодженою з парламентом. Особисто ви теж вважаєте, що Ющенко був правий?

— Я вам наведу приклад. За попереднього президента посли мали призначатися тільки за погодженням з комітетом закордонних справ. А тепер запитайте у членів того комітету, скільки послів пан Кучма погодив! Якщо одного погодив — то це буде рекорд.

Я вважаю, що якщо президенту не було з ким погоджувати кандидатуру Дурдинця, це не означає, що Віктор Ющенко вчинив незаконно.

Якщо є сумніви — звертайтеся в суд. Народні депутати звернулися в суд, оскаржили цей указ і станом на сьогодні дві судові інстанції визнали, що указ не відповідає закону. А третя інстанція — Вищий адміністративний суд в порядку касації це рішення призупинив, тим самим визнавши, що Дурдинець працює законно.

— Як ви самі розцінюєте свої шанси бути призначеним на цю посаду?

— Це вже не правова, а відверта людська відповідь. Якби я свої шанси якось розцінював, то багато з того, що треба робити в СБУ, я б не робив. Зараз в нас є справи по сепаратизму у Закарпатті, в Донецьку, в Криму… Хоча, згадайте, всі говорили, що СБУ ніколи не порушить справу по Закарпаттю, тому, що там це підтримується певними силами…

— Що зараз з цією справою?

— Вона в суді. Дві людини, які приписали собі звання лідерів русинів насправді, зробили це абсолютно безпідставно, тому що сам по собі русинський рух — це зовсім інші люди і зовсім інші громадські організації. А це — люди, які за зовнішнього фінансування вирішили спровокувати створення так званого сейму русинів, територіального об'єднання і заявити про окрему адміністративно-територіальну одиницю.

— Звідки фінансування цих організацій в Закарпатті?

— Зовнішнє. А точніше, російське.

—  Ви маєте на увазі уряд Російської Федерації?

— Ні. В бюджеті РФ немає статті фінансування якихось незаконних акцій на нашій території. Це не держава, а ті люди, які вважають, що можна на території України спровокувати сепаратизм.

Все набагато підступніше і набагато небезпечніше, ніж робота спецслужб. Це роблять ті російські політики, які вважають, що можуть зробити собі ім’я на території України...

— Кого ви маєте на увазі — Затуліна, Лужкова?

— Вони в тому числі. Це люди, які заїжджають на нашу територію в якості провокаторів, порушують законодавство України, ставлять під сумнів територіальну цілісність нашої держави...

— Ви дійсно вірите, що на сепаратизм у Закарпатті і в Криму йдуть особисті гроші Затуліна або Лужкова?

— Не особисті гроші, а ті гроші, які вони отримують в певних російських організаціях для того, щоб фінансувати політичні збіговиська та своє перебування в Україні.

Наприклад, рік тому ми казали, що структури, наближені до уряду Москви, до пана Лужкова, причетні до незаконних фінансових оборудок в Севастополі. Мова йшла про певні фінансові оборудки з будівництвом, відкати. Потім ці кримінальні гроші, зароблені на нашій же території, вкладаються в антиукраїнські проекти.

Але тоді ніхто нам не повірив. Ніхто, навіть ви. А в січні цього року з цього приводу порушені кримінальні справи вже в самій Росії.

Щоб ви не думали, що це загальні речі. Наприклад, зараз пан Затулін зібрав гроші на фінансування 17 лютого в Одесі чергового політичного, ну, не будемо говорити збіговиська, — зібрання, як він вважає...

— Після останнього конфлікту в Грузії багато людей почали проводити аналогії між Абхазією, Осетією і Кримом. Чи є, на вашу думку, підґрунтя для таких заяв?

— Ті, хто таке говорить, або не володіє інформацією, або свідомо провокує. Але я можу всіх заспокоїти. На території України, у тому числі в Криму немає жодних підстав говорити про можливість повтору виникнення будь-якого сценарію, подібного до агресії, яка була стосовно грузинської Осетії.

На території Криму немає жодної організації, яка могла б бути рушійною силою масових заворушень або терористичних акцій. Організація Севастополь-Крим-Росія нараховує аж 12 членів. А про неї пишуть всі ЗМІ. Чому? Тому що за брудні гроші, в тому числі від будівництва об’єктів чорноморського флоту РФ, добре фінансувалась вся так звана організація і її піар.

— Деякий час було багато чуток про те, що в Криму роздають російські паспорти, чи підтвердилось це?

— Це не тільки проблема Криму або російських паспортів. В нас паспорти можуть видавати консульські установи будь-яких інших держав.

— Тобто людині, щоб отримати паспорт, не потрібно виїжджати ні в Румунію, ні в Росію, ні кудись в інше місце?

— Так. І в цьому слабкість українського законодавства. Тому що в цивілізованих державах — європейських, наприклад, до ухвалення рішення про набуття громадянства є чітка вимога: пред'явити довідку з посольства про вихід з громадянства своєї держави.

— Чи висуває російське консульство такі вимоги?

— Безумовно, ні. І це проблема для МЗС України. Останні років 5-7 ми дуже наполегливо пропонуємо укласти двосторонню угоду з РФ, якою врегулювати питання громадянства.

— А взагалі, чи володіє СБУ інформацією про те, скільки громадян України в Криму чи в загалі в країні отримали російські паспорти? Чи є в СБУ інструмент боротьби з цим?

— Зараз ми всі визнали, що в законі про громадянство є один серйозний недолік: в ньому дуже чітко виписана процедура набуття громадянства, але зовсім відсутня відповідальність громадянина, який хоче отримати паспорт будь-якої іншої держави. А відтак, не можна обмежувати громадянина в його правах, якщо вони не обмежені законом.

— Я правильно розумію, що держава безсила проти подвійного громадянства?

— Так. Людина може отримати ізраїльський, американський, російський паспорт. Законодавство України жодним чином не встановлює відповідальності або обмеження цього права громадянина. Вашого, мого, наших дітей. Тому в цей закон необхідно внести відповідні зміни. Дайте більше повноважень органам внутрішніх справ, і тоді не треба буде грати в цю гру.

— За останній рік СБУ публічно висловлювалась з приводу багатьох справ, доля яких досі невідома. Була, наприклад, справа судді КС Сюзани Станік. Наразі про це забули…

— Давайте говорити про повноваження СБУ. Вони дуже обмежені і, можливо, це й правильно. Кримінально-процесуальний кодекс України чітко визначає, що перша-третя категорії держслужбовців — вибачте, хлопці — це компетенція Генпрокуратури.

— Чому тоді ще до проведення слідства СБУ дозволяє собі якісь публічні заяви? На той час суддя Станік була не просто суддею, а ланкою у політичній боротьбі, і саме заяви СБУ стали приводом для її звільнення…

— Що стосується судді Станік, до нас надійшов запит народних депутатів. Це був публічний запит, і ми публічно на нього відповіли, що ми з’ясували, що їй належать такі-то об'єкти нерухомості, в такій-то кількості.

— Ззовні це виглядає як вже напрацьована схема: певний депутат публічно звертається до СБУ, служба на цей запит публічно реагує, і людина, з одного боку, автоматично стає обвинуваченою, а з іншого — до неї застосовуються карні методи...

— Ні. Ми не просто сказали. Ми все задокументували та офіційно направили в Генеральну прокуратуру. Реакція, яку застосував тоді президент, я вважаю дуже правильною з точки зору боротьби з корупцією.

— Але якщо потім людину не засуджують, то вам не здається, що СБУ банально використовують?

— І слава Богу, що не засуджують! Ми ж не КДБ, і в нас не 37-й рік. Зрозумійте, більшовизм згорів. Треба його повикидати. Не розстріляти ж треба людину, а дати правовий шлях розгляду цих матеріалів. Не думайте, що це автомат — от ти назбирав матеріали і прокуратура має порушити справу — ні, це не завжди так…

— Такі помилки в вашій роботі, якщо виносяться у публічну сферу, б’ють по вашій репутації. Обвинувачені, наприклад — Віктор Медведчук, потім йде в суд і виграє…

— Ні, зовсім не так було... Можна я правду скажу про Медведчука?

Була наступна ситуація. У нас була інформація щодо можливого застосування незаконної виборчої схеми шляхом роздачі грошей виборцям. Було ж таке? Якби ми не реагували, сказали б що СБУ взагалі не потрібна.

Зараз я вже можу сказати, що ми виставили 26 спеціалізованих слідчо-оперативних груп. Президент особисто контролював цей процес. До прокуратури Києва було скеровано матеріали на 8 кримінальних справ.

А прізвище Медведчука було згадане тому, що до нас в приймальню надходили заяви громадян про те, що за конкретною схемою, яка називалась “Вавілон”, людям роздають гроші. І серед її організаторів називалось і прізвище Медведчука.

І, дійсно, на прес-конференції я чітко сказав, що ми не допустимо реалізації цієї схеми, і СБУ має намір опитати громадянина України Віктора Медведчука. Крапка. Все що сказала СБУ.

Більше того, пан Медведчук до нас з’явився, це абсолютна правда, надав нам допомогу. І ми вдячні йому за це.

І чому він потім подав у суд, я не розумію. Це питання до громадянина України. Ми ж його не збираємось за це переслідувати, так як і підтримувати не збираємось, тим більше в таких нісенітницях...

— Але було б коректно, якби ви також публічно виступили і сказали, що він до цього непричетний?

— Ми ніколи не казали, що він причетний. Треба казати правду. Ми лише казали, що у зв’язку з наявною у нас інформацією, ми хотіли б його опитати.

Його ніхто не звинувачував, що він причетний до кримінальної справи. Хоча така справа була порушена, але не він фігурант справи. Це те ж правда, запитайте прокуратуру Києва.

Що стосується публічності, то я скажу так: діяти на упередження і мовчати — це абсолютно несумісні речі. Тому іноді, на жаль, нам це так само неприємно, ми повинні про деякі речі повідомляти.

Наприклад, якщо ми повідомляємо, що зірвано і не допущено підпал представництва ООН громадянином Ірану, то це дійсно зірвано. А його посібники просто втекли, не в’їхали в країну, а конкретний виконавець затриманий і засуджений в січні цього року на 1 рік позбавлення волі.

— Мені дуже тяжко віриться, що якщо б до вас надійшов лист про те, що, наприклад, пан Пукшин має відношення до хабарів суддям, ви б публічно про це заявили, аби упередити такі випадки…

— Якби ця інформація мала під собою підстави, ми б зреагували. Як наприклад було з Львівським судом. Зараз називається лише одне прізвище, а насправді там 8 суддів! Інформація, яку СБУ перевірила, мала під собою підстави, і президент не тільки не зупинив, він перший, хто це підтримав.

Ми перевіряємо всіх 8 суддів, разом з головою суду і з адвокатами. Підтвердився посадовець, який заходив до пана Зварича. Він не давав хабара, а заходив до Зварича і був задокументований щодо можливої причетності, тепер слідство встановить, чи він заходив поговорити, чи він тиснув. Але він зразу ж чесно подав в СП заяву про відставку. Будь ласка, це той приклад, як чинить команда президента.

Діяльність інших причетних зупинена, заарештовані люди. Тільки суддя Зварич, користуючись імунітетом, тоді втік з лікарні. Але ми його знайдемо. МВС дуже активно працює. За нашою інформацією, він ще в Україні.

— А наскільки правда, що його прикривають деякі народні депутати?

— Це неправда, бо ще не встановлено, де він. Ми вже, на жаль, знайшли одну людину, схожу на нього. Але це не він. Повний двійник, клон, але не він. Ми були дуже засмучені...

— Є вже якісь подробиці по справі міністра Новицького?

— Це не справа, це адміністративний протокол стосовно конкретного діяння міністра, яке мало місце і чинилося через тиск на один з cудів. Це стосується справи про керівництво Запорізького титано-магнієвого комбінату.

Був конкретний лист, підписаний цим міністром, де він тиснув на суд, щоб той ухвалив рішення в той спосіб як бажав собі цей високопосадовець. Глава суду оскаржив це рішення і зробив заяву. На основі цих документів СБУ зреагувала і склала протокол.

— На користь кого тиснув Новицький?

— На користь нового керівництва ЗТМК.

— До речі, як вам працюється з Хорошковським?

— Дуже добре. Ми з ним дуже добре співпрацювали, коли він був керівником митниці. Він зараз перший заступник голови Служби безпеки, його сфера — це організація роботи по боротьбі з корупцією і контрабандою.

— А вас не дивує, що людина яка ніколи не мала відношення до СБУ, займає таку посаду, до речі як і ви?

— Гарне питання до людини, яка 2 роки пропрацювала на посаді в.о. голови СБУ. Але в мене як кажуть невеличке вибачення — 2 вищі освіти, одна спеціальна, яка має пряме відношення до спецслужби.

Що стосується Валерія Івановича, перша наша з ним співпраця була, коли він був першим заступником секретаря РНБОУ. Тоді він не тільки знав, але і організовував, координував роботу всіх спецслужб України, в тому числі розвідувальних і правоохоронних органів. І тоді, наскільки я знаю, президент був задоволений його роботою...

— Ви не бачите конфлікту інтересів, в тому, що пан Валерій Хорошковський, який має певні стосунки з Фірташем, одним з перших своїх листів звертається до Кабміну надати документи про 11 мільярдів кубометрів газу РУЕ?

— Що стосується пана Фірташа, особисто я з ним навіть не знайомий. А стосовно Валерія Івановича, то на будь-якій державницькій посаді я не чув від нього навіть згадки, про якусь компанію або бізнес-інтереси.

— Але ж він підтвердив, що він вів переговори з Фірташем про продаж каналу...

— Це ви у нього запитайте. Служба безпеки, слава Богу, до цього відношення не має. Для мене Валерій Іванович — це, перш за все, заступник секретаря РНБО, це керівник митниці, це просто людина, яка стоїть на державницьких позиціях. Давайте почекаємо, давайте подивимось по справах.

— Чим закінчились справи про замах на Тимошенко?

— Була зроблена перевірка відповідних заяв і матеріалів, які були надіслані. Нічого не підтвердилось. Більше того, слава Богу, як ви бачили, нічого не трапилось.

— Була ще справа про замах на Віктора Балогу. Він в листі прямо обвинувачував в погрозах з боку Юлії Тимошенко. Є якісь підтвердження?

— Ця інформація не підтверджена. Були знайдені конкретні дві людини, які дійсно погрожували. Стосовно них СБУ і тоді провела роботу, і зараз вони під нашим контролем. Я б поки що їх не називав, тому що немає кримінальної справи. Один з них — посадовець Київської адміністрації. Він навіть додумався зі службового комп’ютера це робити.

Я хотів би застерегти всіх не використовувати такі методи. Тому що СБУ стовідсотково встановлює таких людей. Я просто прошу через ваше видання перестати гратися з цією темою. І не погрожувати ні сусіду, ні державному діячу. Тому що, якщо це стосується державних діячів, ми всіх таких людей встановлюємо.

З іншою людиною, яка погрожувала Віктору Івановичу ми ще працюємо, вона зараз переховується на території Молдови. Але наскільки зараз відомо, ми не бачимо ніяких політичних зв’язків. Там зовсім інше, як кажуть — підстава.

Віктор Балога сам вже знає конкретну людину, яку ми встановили, і більше того, без його дозволу ми цю інформацію не розповсюджуємо.

— Скажіть, будь ласка, чим закінчилась справа про знищення матеріалів Могилевича?

— Коли я почав виконувати обов’язки голови з грудня 2006, я таке питання порушив. Мені доповіли, що у базі даних матеріалів немає. Я викликав людей, які могли працювати по цій справі. Чесні оперативні співробітники, які дійсно серйозно над цим працювали, сказали, що такі матеріали були.

Тоді я запросив іноземних партнерів, з якими по цій справі Служба безпеки України працювала. Все досьє, яке було в СБУ з цієї справи відновлено за винятком двох років, які ми фізично ще не можемо відновити. Це 2004 і 2003 роки.

— А з російської прокуратури до вас був якийсь запит з цього приводу?

— Ні. З російською прокуратурою ми не співпрацювали по цих питаннях. Це були інші країни. Можу підтвердити лише Угорщину. По іншим я б утримався. Але це країни — члени НАТО.

— А чи було службове розслідування з приводу зникнення цієї справи?

— До мене таке розслідування проводилося. Висновки такі — її було знищено. Це були оперативні матеріали, база даних, інформація.

— Тобто в паперовому вигляді його не було взагалі?

— Мені важко коментувати. Я думаю, що роздрукувати не важко, ми ж люди сучасні. Мені здається, що все було набагато простіше. Через відсутність на той час нормативно-правового акту, зареєстрованого в Міністерстві юстиції, який має регулювати і зараз регулює ці питання, це міг зробити будь-хто.

— Хто ж його знищив? Не може так бути, щоб справу знищили, і ніхто не знає хто її знищив?

— Виявляється може. Раніше можливо було, тепер наведено чіткий порядок. Якщо тепер до бази даних хтось робить запит, навіть Наливайченко, він ставить свій підпис. І ця картка зберігається в окремому підрозділі, так само як і електронне входження в систему реєструється. Тобто зараз наведений порядок.

— Олександр Турчинов казав, що існує справа про зв’язок Фірташа з Могилевичем. Чи проводилася така перевірка?

— У нас такої справи немає. Є матеріали оперативно-розшукової діяльності щодо кримінальних угруповань на території України, де є прізвище Могилевича. А справ, де згадувались обидва ці прізвища, не було. В усякому разі, хто має іншу інформацію, хай прийде й покаже вам, мені, кому завгодно.

— З приводу деКДБізації. Скажіть, будь ласка, чому розсекречення архівів КДБ потрібно саме зараз? Дехто, у тому числі й з нинішнього політикуму, висловлюються проти цього. Чого вони бояться?

— Що таке архіви СБУ? Це кримінальні справи, які стосувались тих злочинів, або скажімо, тих каральних заходів, які вживалися ГПУ, НКВС, КДБ проти власних громадян.

Крім справ кримінальних є зведена статистика, простіше, розстрільні списки — скільки було знищено і за які дії. Ну от наприклад, Дніпропетровська область. Ми знайшли матеріали про Павлоградське повстання у 30-му році. Петлюрівці виявились навіть там. А нам розповідали, що петлюрівці були тільки на Західній Україні.

По голодомору так само, у нас була тема — 32-33 роки. Ми розкрили всі кримінальні справи того часу і з жахом побачили, що в них полишались інструкції і ЦК ВКП(б), і ОГПУ, так тоді називався НКСВ, і всі інші.

Що стосується справ КДБ, в тому числі оперативних, це дуже складна робота, тому що вони неодноразово чистились, нищились до нас. Як ми бачимо тепер, остання велика чистка була у 90-91 роках. А деякі архіви КДБ взагалі ніколи не зберігались в Україні, оскільки українцям Москва не дуже довіряла.

Тепер з приводу того, що буде розсекречено. Будуть розсекречені всі матеріали, якщо там є інформація про злочини. Що стосується людей, агентурний апарат, оперативний, можу всіх заспокоїти: всі люди, які співпрацюють зі спецслужбою на добровільній основі і не чинили злочинів, вони не в архіві, і ніколи там не були. А в зовсім іншій службі, яка законно працює з агентурними джерелами.

— Спростуйте або підтвердить чутки, що Савіку Шустеру мали заборонити в’їзд в Україну. Це було в рамках захисту національного інформаційного простору?

— Ця інформація не відповідає дійсності і наш прес-центр її вже спростовував. Більше того, якщо журналісти бажають отримати від нас експертну оцінку, або думку з тих чи інших питаннях національної безпеки, ми готові її надати. Щоб не сталося так, як з одним із народних депутатів, який розповсюджував брехливі чутки про начебто участь наших громадян у подіях в Грузії.

— Ви вже розповідали, що вчились в інституті Андропова, скажіть, ви підтримуєте якісь зв'язки з вашими однокурсниками?

— Безумовно, ні. Я вам скажу навіть чому, тому що в тому учбовому закладі всі перебували не під своїми іменами. Наприклад, моє ім’я було Валентин, а прізвище на літеру Н. Я був останнім українцем, який там був від України, а Україна вже стала незалежною і просто не платила зарплату.

—  Як Ви потрапили до цього закладу?

— Я закінчив Київський університет, до речі, з червоним дипломом, факультет з поглибленим вивченням іноземних мов. І був дуже здивований, що — ми ж з іноземцями працювали — моїх однокурсників постійно опитували, профілактували співробітники КДБ — хто напився, хто з іноземцем не туди пішов тощо, а мене ніколи не викликали. Я ж начебто нічим і не відрізнявся, не був членом партії, до речі. А вже закінчивши університет, я зрозумів, чому.

До мене підійшов дядько і каже, розумієте у вас от з мовами іноземними все так добре, ми вам хотіли б запропонувати дещо... А я тоді вже багато начитався Юнга і всіх інших модних авторів, і кажу, дві речі: по-перше, я не член КПРС, і по-друге, я страшенно проти політичного сиску.

Я був здивований, що мені зразу сказали: ні-ні хлопець, ми тобі пропонуємо зовсім інше — зовнішню розвідку. І то, якщо ти ще складеш іспити, пройдеш всі медичні комісії і детектор брехні...

— А коли познайомились з Віктором Ющенком?

— Це був 2003 рік, я був генеральним консулом України у Вашингтоні, і “Українська правда” тоді відверто написала, що є такі “кляті” дипломати на прізвище одне Наливайченко з дружиною, а другий Яценківський з дружиною, які не побоялись того режиму, не буду я називати кого, і не тільки допомагали організувати візит Віктора Андрійовича в Вашингтон, але й пішли на такий ганебний вчинок і відвідали приватний прийом на честь Ющенка.

— Можна зараз сказати, що на майбутніх президентських виборах, хто б не очолював СБУ, вона залишиться поза політикою? Тобто ви не будете нікого підтримувати...

— Ми тест склали на парламентських виборах 2006, 2007 років. Як ми його склали, оцінюєте ви — журналісти і громадяни. І це правильно.

—  І неприємне питання. Розкажіть, що трапилося в Хаяті, все-таки...

— Хіба це комусь ще цікаво? Будь ласка. До речі, хтось написав, що я був з сином. А зі мною була дружина, і вона тоді дивувалася, каже, Валентин, ну, я все можу зрозуміти, але син звідки в тебе?!

Ну, по-перше, в мене нема сина. По-друге, пішов у Хаят, тому що хотів почати ходити в басейн. Абонементу там в мене немає, але є в мого товариша. Знаєте, там, є така система, якщо сам купив, то можеш друга запросити. Я не буду називати цю людину, це приватна людина.

А Хаят тільки відкрився і там було дуже чисто. У мене є єдине застереження до місць, де я займаюся спортом, щоб було чисто. Тому туди й пішли подивитись. Ну сходили, як сходили. Знаєте як це, коли перший раз в невідомому місці.

Поцупили гаманця прямо з відкритої шафки. Я був без охорони, на приватній машині, без водія, і як звичайний громадянин кажу: викликайте міліцію. Викликали, приїхали міліціонери. До речі, дуже дякую. Та в тому гаманці нічого такого, слава Богу, й не було. Ані посвідчення, ані документів. А далі все відомо.

Зараз займаюсь тільки в спортзалі Альфи. Все! Я після цього сказав, більше нікуди. Шкода, що у нас немає басейну.

— Чи перевіряє зараз СБУ заяву Турчинова і Луценка на колегії про те, що країна знаходиться майже в стані війни?

— Я такої заяви не чув. Про це ЗМІ повідомили, що таке на колегії було. Але СБУ чітко заявляє, що жодних підстав для подібних заяв немає. І це вже наша повна компетенція, оскільки все, що стосується масових заворушень, віднесено до нашої відповідальності. Я Юрію Віталійовичу відверто протягую руку і кажу: якщо є така інформація, звертайтесь.

Жодних підстав говорити зараз про якісь масові заворушення немає. Немає організації...

Я поважаю Юрія Віталійовича і Олександра Валентиновича. Але ж є механізм РНБО, є механізм міжвідомчої взаємодії, і він діє. Чесно кажучи, що з ким з ким, а з міліцією ми щодня працюємо.

— Те, що трапилось на цій колегії, це — підготовка до якогось сценарію, бо просто так віце-прем’єр не може казати про стан війни, якщо немає інформації ані з МВС, ані з СБУ...

— СБУ не розповсюджувала цю інформацію і нікому не радить готуватись до війни. А з приводу сценаріїв, ми не тільки перевіряємо, ми контролюємо, щоб такі сценарії ніде не виникли.

—  Ви маєте інформацію, що такий сценарій готується?

— Ні, такої інформації в нас немає. Всі хто має іншу інформацію, прошу згідно з законом подати заяву до СБУ. Я обіцяю, що вона буде ретельно перевірена, і цей громадянин буде поінформований про результати перевірки.

Мустафа НАЙЕМ