Український “мирний атом”: співпраця з Росією чи диверсифікація?

Українська ядерна енергетика, важливість якої зросла через конфлікт на Донбасі та дефіцит вугілля, має зменшувати свою залежність від Росії. З цим погоджуються і урядовці, й енергетики. Водночас українсько-російський контракт на добудову енергоблоків на Хмельницькій АЕС досі не денонсований, і експерти побоюються, що у підсумку виконувати ці роботи може європейська компанія, але з російським капіталом і за російськими технологіями. Фахівці радять залучати до розвитку української енергетики світових лідерів у цій галузі, а тим часом заробляти гроші для модернізації енергосектору, продаючи електроенергію до Євросоюзу.

Від початку року Україна отримала 53% електроенергії за рахунок атомних електростанцій, тоді як раніше АЕС забезпечували близько чверті енергетичного балансу України, заявив 24 червня, відкриваючи щорічний Український ядерний форум, начальник управління з ядерної енергетики Міненерговугілля Сергій Єрмак. Він пояснив цю тенденцію дефіцитом вугілля минулої зими і тим, що атомна енергетика в цих умовах змогла надійно компенсувати цей брак енергетичних потужностей.

У таких умовах Україна має збільшувати потужності ядерної енергетики та зменшувати її залежність від постачання російського палива й технологій, наголосив Сергій Єрмак.

“Україна має намір диверсифікувати постачання ядерного палива та обладнання для ядерної енергетики. Так, частину комплектуючих вже постачають західні компанії, крім того — ми збільшимо частку їхнього виробництва на українських підприємствах. Частина паливних збірок надходить не з Росії — їх постачає американська компанія Westinghouse, і днями український уряд підтвердив цій компанії та урядові США, що готовий поглиблювати цю співпрацю. Маємо прогрес у споруджені власного постійного сховища відпрацьованих ядерних відходів”, — звітує урядовець.

Україна працює над кількома стратегічними напрямками, які дають змогу підвищити надійність та продуктивність атомних електростанцій, пояснює генеральний директор асоціації “Український ядерний форум” Микола Кухарчук. Ідеться про створення додаткових електромереж для постачання до Євросоюзу надлишків електроенергії, які в Україні в окремі періоди сягають 14% від загального виробітку. А крім того, перехід на паливні збірки західного виробництва, які мають поступово замінити російські, та модернізацію 9 із 15 діючих енергоблоків.

Про згоду долучитися до проекту експорту енергії з України до ЄС говорять зокрема й польські інвестори. Один із них, голова правління компанії Polenergia International Яцек Ґловацький каже про так званий “Енергетичний міст Україна — ЄС”. Він пропонує на першому етапі приєднати до європейської електромережі другий енергоблок Хмельницької АЕС, для чого — реконструювати лінії, які йдуть до Польщі.

“Україна експортує електроенергію, отримує кошти, які може вкласти в добудову нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС, щоб потім експортувати електроенергію з них і мати кошти на наступні проекти”, — пояснює Ґловацький.

Тим часом компанія Westinghouse вже постачає частину потрібних Україні паливних елементів замість російських аналогів. Так, її паливні збірки надходять на Південно-Українську АЕС, в рамках контракту, який призупиняли в час правління Віктора Януковича. У той момент на частині паливних збірок працівники станції виявили пошкодження дистанціювальної сітки паливних касет, несправні паливні збірки вивели з роботи. Westinghouse зобов’язалася усунути ці недоліки в конструкції, й наразі паливні елементи цієї компанії використовують в тестовому режимі.

Утім, минулого року український уряд відновив поставки й уклав із Westinghouse додаткову угоду, яка передбачає збільшення закупівлі паливних елементів у випадку форс-мажорних обставин. Наприклад — якщо свої паливні збірки припинить постачати Російська Федерація, повідомляють в НАЕК “Енергоатом”.

Хто добудує Хмельницьку АЕС замість “Росатому”?

Проект оновленої Енергетичної стратегії України до 2035 року передбачає, що Україна добудує два енергоблоки на Хмельницькій АЕС. За чинним контрактом добудовувати мають підприємства Російської Федерації, однак нині російська сторона припинила будь-які роботи за цією угодою. Міненерговугілля погодило розірвання цього контракту. Однак, зазначають у відомстві, нині рішення про це має ухвалити МЗС.

До цього “Росатом” називав вартість добудови двох енергоблоків на суму понад 10 мільярдів доларів. Відтак Україна шукає іншого виконавця цього проекту. Ним може стати, зокрема, чеська Skoda JS, припускає заступник директора ВП “Атомпроектінжиніринг” із нових ядерних установок Юрій Черепанов. Як приклад, він наводить добудову атомних енергоблоків у Чехії, які ця компанія виконала за стандартами ЄС.

Водночас на сайті самої компанії Skoda JS ідеться про те, що всі її акції викупили представники російського енергетичного бізнесу. Після того, як прем’єр Арсеній Яценюк назвав цю компанію альтернативою для російських ядерних технологій, в українських медіа з’явилися критичні публікації з посиланням на російський капітал і менеджмент цього підприємства. Експерти закликають проводити конкурс на виконання цього проекту і залучати до нього світових лідерів ядерної енергетики, а не компанії, які мають російський капітал.

Україні потрібні енергоблоки західного зразка, а не лише паливо — експерт

Україна мусить диверсифікувати постачання палива на свої атомні електростанції, однак вона обрала для цього не дуже правильну стратегію, вважає експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.

“Диверсифікація ядерного палива — закономірний і потрібний процес. Використання ж збірок компанії Westinghouse — проблематичне, бо європейський завод цієї компанії не здатен забезпечити більше збірок, ніж зараз споживає Україна, і вони наразі використовуються в російських реакторах українських АЕС у тестовому режимі. Так, ця компанія обіцяла поступово нарощувати виробництво, однак це не означає, що вона може замінити вагому частку російських поставок уже в 2015-16 роках”, — пояснює експерт.

За його словами, кращим рішенням є пропонувати Westinghouse будувати в Україні одразу нові енергоблоки під його паливні збірки, оскільки термін експлуатації багатьох діючих енергоблоків добігає кінця і потребує реконструкції.

Що ж до експорту енергії з Хмельницької АЕС, Корольчук вважає це позитивним кроком, який може дати українській економіці надходження живої валюти. Однак Україна має робити це без додаткових посередників, які можуть з’явитися на етапі добудови електромереж, пояснює аналітик. Корольчук підтверджує, що можливість експорту існує через ділянку українських електромереж на заході держави, яку називають “Бурштинським енергоостровом”, якщо посилити його з’єднання зі Хмельницькою АЕС.

Євген СОЛОНИНА