Ціна партквитка: в “арміях” Януковича, Яценюка, Кличка, Симоненка гостро потребують гарматного м’яса

Для політичних партій час підготовки до виборів — пора гаряча. Для “партійної роботи”, себто різного роду мітингів, передвиборчої агітації, роботи в районних представництвах не вистачає рук. Тож адепти різних ідеологій раді бачити у своїх лавах поповнення.

А у вас п'ять гривень буде?

Правляча нині Партія регіонів вже стала “провідною та скеровуючою” в житті українського суспільства. Тож не диво, що саме ця політична сила була у “вступному списку” першою. Вона ж виявилася найменш принциповою.

В районному представництві “регіоналів” кипіла робота. Ще здалеку було видно, що тут готуються зустрічати вибоори: з офісу партії постійно вибігали люди, їх місце одразу ж займали інші, неподалік двійко дівчат (з того ж офісу) смалили цигарки. В приміщенні відвідувачів зустрічав охоронець у білій сорочці та випрасуваних до “стрілок” брюках.

— Ви з якого питання? — скоса поглядаючи запитав, чоловік.

— Я щодо вступу в партію. Не підкажете, до кого краще звертатися?

Дядько із розумінням кивнув головою та показав на жінку, що сиділа в оточенні папок та паперів. Працівниця районного відділення ПР записала ім'я та ініціали, після чого перенаправила до голови районної організації, яка саме в цей момент роздавала цінні вказівки своїм підлеглим. Робота кипіла, ніби в революційноум штабі в переддень державного перевороту.

— Вступ до партії? Я цим не займаюся. Зверніться до когось іншого. Ні, я не знаю до кого, але я не займаюся вступами, — відповідала очільниця, попутно щось переглядаючи у пухких папках.

Охоронець, певно, розуміючи всю трагічність моменту, зник десь у задньому приміщенні офісу. Через хвилину він запросив майбутнього члена “регіонів” до іншої кімнати. Атмосфера в ній дуже сильно різнилася від попередньої: кілька жінок тихенько сиділи за комп'ютерами й щось набирали, нам ними височіла огрядна жінка-бухгалтер.

— Якщо ви хочете вступити до партії, вам потрібно принести дві фотографії, як на паспорт, принести сам паспорт і заповнити невеличку анкету, — з хвилюванням у голосі почала розповідати одна із жінок.

На запитання, які ж будуть обов'язки у даній політсилі, жінка так і не змогла відповісти. На допомогу прийшов бухгалтер.

— Які обов'язки? Робити, що скаже партія. Скажуть іти на мітинг — підеш на мітинг. Скажуть іти агітатором в намет — підеш агітатором в намет. Ще обов'язково треба вчасно платити партійні внески, — роздратовано пояснила вона.

Сам процес заповнення анкети зайняв менше хвилини. Людина, що приймала мене, навіть не поцікавилася цілями вступу. Склалося враження, що до ПР набирають всіх охочих без будь-яких запитань. Певно, очільникам політсили не дають спокою кількісні показники комуністичної партії Радянського Союзу. Наостанок жінка-рекрутер задала одне-єдине запитання:

— У вас п'ять гривень є з собою? Це партійний внесок. Якщо до кінця тижня принесете фото й заплатите — то, певно, за два тижні отримаєте партквиток. Ящо зробите все пізніше — то через півтора місяці.

Партія скаже, що робити

Якщо Партія регіонів виявилася найменш принциповою партією, то УДАР став найбільш таємничою.

До офісу цієї політсили намагався потрапити впродовж... 40 хвилин. Незважаючи на те, що районне представництво має працювати з 9-ї ранку до 6-ї вечора, о 3-й годині дня приміщення було зачинене. Десь з-за дверей було чути телефон, що натужно розривався, вимагаючи відповіді. Більше — ані звуку. Замкнені залізні двері та опущені жалюзі. Через десяток-другий хвилин ми зателефонували до приймальні. Відповів підстаркуватий голос, який щиросердно запевнив — офіс відчинено, можна заходити.

Кімнати УДАРу сильно контрастували з бджолиним вуликом “регіоналів”. По кутках приміщення стояли пакунки з агітаційними матеріалами, за столом сиділа пенсіонерка, яка переглядала партійну газету. В сусідньому приміщенні розмістилася секретар районної організації. За її робочим столом висів великий плакат із портретом Кличка-старшого.

— Для того, аби стати членом партії, принесіть два фото 3х4 та паспорт. Після цього маєте заповнити анкету(десь я це вже чув — Ред.). Через певний час ви отримаєте пластикове посвідчення члена партії. Скажіть, а ви є прибічником Кличка? — підозріло спитала бабуся.

Після запевнень у тому, що Кличко — єдиний кандидат, здатний врятувати Україну, пенсіонерка трохи заспокоїлася й продовжила:

— Після того, як отримаєш посвідчення — чекатимеш вказівок.

І жодних запитань про причини вступу, ідейність абощо.

— Скажіть ,а які будуть мої обов'язки, — питаю.

— Е-е-е, буде з'їзд партії — він вирішить, що тобі робити, — більше УДАРНа пенсіонерка на запитання не відповідала й відправила майбутнього члена партії на вулицю.

І чого ви під вибори приходите?

Наступним у переліку був офіс Об'єднаної опозиції. Це, певно, було найбільше партійне приміщення серед усіх, які доводилося бачити — великий коридор-хол, прикрашений прапором БЮТ і портретами вже нинішніх опозиційних лідерів, також великий і, чомусь, порожній стіл. Вздовж коридору — відчинені двері, з яких чути тихі голоси працівників. У кімнаті, де займаються рекрутингом майбутніх партійців, сиділо дві жінки.

— Скажіть, а чого це ви раптом вирішили вступити в нашу партію? — запитала одна.

— Ви ж розумієте, такий зараз час перед виборами — можуть бути провокатори різні, — пояснила друга.

Довелося в деталях роз'яснювати свою точку зору на політичну ситуацію в країні. Рекрутерів це не до кінця задовольнило.

— І чого ж ви всі під вибори приходите? А в інший час — мертва тиша, жодного бажаючого. Якщо ти розраховуєш, що зможеш заробити на парламентських виборах, я тебе розчарую — доведеться попрацювати рік-два безкоштовно, — пояснювали нам.

— Ходитимеш на мітинги та акції протесту, якщо потрібно, платитимеш членські внески, попрацюєш агітатором в наметах. Зрозумій, платять лише “старим” партійцям, які з нами давно. Найактивнішим ми намагаємося допомагати, коли є можливість. А всі новоприбулі чомусь розраховують підзаробити, потрапивши у  дільничі виборчі комісії, які вже давно сформовані. Якщо ж справді хочеш допомогти — принось дві фотографії, як на паспорт, і сам паспорт. А там подивимося — може в намети агітатором направимо, — на цьому наша розмова з представниками опозиції була завершена. У переліку залишалася єдина політсила.

Ви зробили правильний вибір!

Комуністична партія України. Партія з явними кадровими проблемами. У міськкомі, куди я зайшов дізнатися деталі вступу, наймолодшому члену партії було років із 45, на перший погляд. Біля входу в офіс, який знаходиться в одному приміщенні з юридичними фірмами, туристичними агенціями та майстернями з ремонту одягу, нас зустрів підстаркуватий охоронець. Дізнавшись ціль візиту, дідусь зрадів і одразу ж набрав потрібну людину. За хвилину з глибин напівтемних коридорів вийшла жінка років п'ятдесяти. Розмова виявилася недовгою: рекрутер взяла контактний телефон, ім'я та прізвище, і одразу порадила звернутися до райкому за місцем проживання.

У райкомі дзвінку також дуже зраділи. Немолодий чоловічий голос одразу запевнив: “Ви зробили правильний вибір. Зайдіть до нас, ми детальніше поспілкуємося, я розповім про ваші обов'язки”.

Офіс КПУ зібрав у собі всі можливі стереотипи: на столі головного комуніста району стояло погруддя Леніна, за спиною — картина “Лєнін у березовому гаю”. Поруч — купою звалені стільці, у кутку — книжкова шафа з повним зібранням робіт Владимира Ілліча та всі томи Великої радянської енциклопедії. За вікном — традиційний червоний прапор. За столом сидів серйозний чоловік у костюмі.

— Скажіть, чому ви вирішили вступити до лав КПУ? — запитав він.

На відміну від усіх попередніх партійців, комуніст явно планував влаштувати ретельний допит. На ходу доводилося згадувати базові речі зі вчення Маркса та Енгельса, пояснювати “причини та ідеологічні погляди”, що змусили мене звернутися до комуністів. Врешті, після півгодинного розпитування, мені дали в руки анкету і пообіцяли зателефонувати за кілька днів.

А в результаті

Після короткого екскурсу майбутнім політичним життям країни склалося враження, що більшість політичних сил, які планують потрапити до парламенту, страждають на масовість та безпринципність. Звісно, можна говорити, що це провина людей на місцях, що вони не так вже й старанно виконують свою роботу але факт: більш-менш ретельну перевірку ідей та життєвих поглядів влаштували лише комуністи. Трохи менше питань задавали в об'єднаній опозиції. “Регіонали” та УДАР, судячи з усього, ладні набирати всіх, аби створити видимість громадської підтримки.

P.S.Автор цього тексту таки вступив в одну з партій. Про результати експерименту читайте згодом.

Святослав ПТІЦИН