Світ і Україна можуть відчути брак бензину

Доповідь International Energy Agency про стан переробки нафти в світі за першу половину 2011 року свідчить, що зі зростанням цін на сиру нафту до рекордних показників у світі може стати менше бензину. За даними експертів, основного удару зазнає Північна Америка, Європа та республіки колишнього СРСР, де сама галузь переробки нафти на паливо переживає далеко не найкращі часи, бо змушена боротися з великими імпортними потоками вже готових нафтопродуктів з Азії.

Темпи видобутку нафти поступово зростають, за даними OPEC, за серпень 2010 року зі скважин добули на 0,58% більше палива, ніж за цей же час минулого року. Проте ціни на неї поки не думають знижуватися, за статистикою Сhicago mercantile exchange, ціни на нафту марки Brent з поставками у вересні зросли за місяць на $11 до рівня $114. В доповіді згадується, що висока ціна на нафту призводить до кризи в переробній галузі.

Найбільший її розквіт припав на 2002-2006 роки, коли ціни на нафту були досить низькими. Тепер же, за даними Energy Information Administration, доведеться закрити кілька нафтопереродних заводів, бо їхні компанії вважають за краще закупати бензин в Європі, ніж модернізувати власну техніку. Особливо ці дії торкнуться штату Алабама, де без роботи можуть залишитися до 10 тисяч людей.

Загальносвітові тенденції, які, на думку експертів International Energy Agency, зараз будуть формуватися, змушуватимуть держави задумуватися над захистом власних заводів. Адже ця гілка промисловості в багатьох країнах опинилася на межі кризи.

У Cambridge Energy Research Associates вважають, що практика стимулювання ввезення бензину може призвести до занепаду власної промисловості та є недальновидною. За словами аналітика цієї Ассоціації Стівена Блекмора, зараз власна переробка нафти важлива для кожної країни, адже це гарантія наявності стратегічного запасу бензину та джерело сировини для будівництва. “Попит на бензин власного виробництва в ЄС та США слабне, його, на жаль, заміняє імпорт. А це означатиме удар по всій галузі, яка також виробляє авіаційне пальне, гас, дизель та конструкційні матеріали”, — розповів експерт “Главреду”.

Схожа ситуація виникла і в Україні. Критичне зростання імпорту нафтопродуктів в Україну (за оперативними даними, протягом 24 днів серпня частка імпортного палива в загальному балансі склала 70%) призвело до того, що власні нафтопереробні підприємства працюють за давальницькими схемами (практично здають потужності свого заводу в оренду іншим компаніям) або стоять без роботи. Так один з українських НПЗ, на думку аналітика консалтингової компанії UPECO Олександра Сіренка, може переробляти приблизно 960 тисяч тон нафти на місяць, проте за серпень 2011 року завод використав лише 230 тисяч тон.

Без стабільної роботи нафтових заводів, на думку аналітиків, неможливо створити стратегічний запас палива і нафтової сировини. Наприклад, один тільки Лисичанський НПЗ може зберігати близько 150 тис. тон нафти та 200 тис. тон нафтопродуктів. Зрозуміло, що таких потужностей в імпортерів немає. Крім того, українські заводи забезпечують 80% потреб країни в бітумі, що використовується для будівництва доріг. В світі існує дефіцит цього продукту, тому забезпечити потреби українського ринку, якщо заводи не будуть працювати, буде неможливо.

Зараз влада вирішує, чи варто обмежувати імпорт нафтопродуктів з-за кордону. На думку міністра енергетики та вугільної промисловості Юрія Бойка, частка імпортного бензину та дизельного палива на українському ринку стала критичною, і цей показник необхідно зменшувати.

Адже паливо з Росії та Білорусі має приблизно однакові якісні характеристики з українським. А у випадку з великою частиною російського дизельного палива українське навіть виграє, бо відповідає європейським нормам Євро-4. Проте білоруські заводи отримують нафту без додаткових податків, так само, як і російські, завдяки правилам Митного союзу. Цей факт дає можливість білоруським заводам збільшувати експансію на український ринок, що створює передумови для зупинення нафтопереробних заводів в Україні, які забезпечують роботою приблизно 15 тисяч чоловік і ще 5 тисяч співробітників підрядних організацій, в тому числі будівельних та інженерних.

Отже зараз Київ намагається підхопити загальносвітову тенденцію, коли країни вводять додаткові мита на ввезення палива, аби захистити свої нафтопереробну промисловість від імпортного тиску.

Подібна практика не є новою. В країнах ЄС і в рамках СОТ передбачені і активно вживаються як антидемпінгові розслідування, так і введення мит і квот для боротьби із засиллям імпорту. Як приклад на ринку нафтопродуктів можна навести імпортні мита, що були введені в ЄС проти біодизелю зі США (склали 211-237 євро за тонну). Інший приклад — коли Міністерство енергетики та промисловості республіки Ірландія зобов’язало паливних трейдерів країни купувати пальне в місцевого НПЗ.

Чи буде світова практика використана в Україні, може вирішитись уже в вересні, якщо Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі прийме рішення щодо спеціального розслідування імпорту нафтопродуктів. Втім, розслідування може бути заблоковано в суді за позовом асоціації нафтотрейдерів, що представляє інтереси імпортерів. Занепокоєння з цього приводу вже виказують міжнародні організації. Зокрема, як стало відомо Главреду, директор Ділової Ради ЄС-Україна Джеймс Уілсон звернувся до прем’єр-міністра України Миколи Азарова із листом, в якому закликав підтримати спеціальне розслідування. “Ділова Рада Україна-ЄС занепокоєна через намагання окремих українських підприємців потайки використати суди для блокування розслідування щодо імпорту нафтопродуктів”, — пише пан Уілсон. Він наголошує, що залежність України від імпортних нафтопродуктів є небезпечною та може ще більше підірвати енергетичну незалежність країни.

Павло СИВОКІНЬ