Рейдери і подвійні реєстри: завжди разом

Держава досі неспроможна захистити українські підприємства від недружнього поглинання.

Зокрема, це підтверджує той факт, що у влади сьогодні немає вагомих важелів для вирішення проблеми подвійних реєстрів власників окремих компаній.

Реєстр акціонерів — документ, який ведеться спеціальною компанією-реєстратором в електронному вигляді. Він фактично підтверджує права власності фізичних та юридичних осіб на акції підприємства.

Вибирають реєстратора збори акціонерів, а договір з ним підписує керівництво підприємства. Відповідно до законодавства, емітент може користуватися послугами тільки одного реєстратора.

Коли створювалася вітчизняна система реєстрації акцій, передбачалося, що вона стане абсолютно технічним інструментом гарантування прав власності. Саме такі функції вона виконує на Заході.

Втім, як виявилося, в Україні при бажанні реєстратор може практично все і часто навіть більше, ніж власник. Так, наприклад, без особливих проблем найманці можуть створювати паралельні реєстри.

В більшості випадків подібне дублювання є частиною схеми незаконного захоплення бізнесу.

Спочатку з'являється судове рішення, згідно з яким реєстр підприємства вважається втраченим або відсутнім. Згодом з'являється другий реєстр, який також легалізується шляхом рішення суду. Звісно, що у другому документі як акціонери фігурують вже зовсім інші особи.

Зазначена проблема вже стала звичним явищем і згадують про неї лише під час загострення корпоративних конфліктів, які також вже стали традиційними. Однак, втягнення будь-якої компанії у “війни реєстрів” не сприяє її гарному іміджу.

У той же час, серед підприємств з подвійними реєстрами можна зустріти досить відомі імена. І це підтверджується даними Держкомісії з цінних паперів та фондовому ринку, які є у розпорядженні “Економічній правді”.

Зокрема, дивує наявність в “чорному” списку “Нафтогазу”. Так, за даними Комісії, окрім самої НАК, реєстр акціонерів також веде ВАТ “ФК “Укрнафтогаз”, яке пов'язують з групою “Приват” Ігоря Коломойського.

Ніхто з опитаних експертів не може зрозуміти, чому державна структура опинилася серед найскандальніших підприємств.

В ДКЦПФР на офіційний запит “Економічної правди” не відповіли. При цьому член регулятора Микола Бурмака запевняє, що дані його ж відомства не можуть відповідати дійсності.

“Враховуючи те, що 100% підприємства знаходиться у власності держави, цього не може бути. Це ж державний монополіст і цього б не допустили. Наскільки я знаю, такої проблеми не виникало і раніше”, — стверджує він.

В прес-службі “Нафтогаза” також спростували таку ймовірність. За словами речників подібна інформація могла потрапити до документів Комісії лише у зв'язку з тим, що відбувається перехід акцій компанії у бездокументарну форму.

До речі, це свідчить про те, що НАК виявився одним з недисциплінованих акціонерних товариств, яке не встигло вчасно провести процедуру дематеріалізації. Може саме через подібні випадки ДКЦПФР переносить терміни законодавчої вимоги?

Не вдається покинути зазначений список і одному з “динозаврів” корпоративних воєн — “Дніпроенерго”. За це підприємство вже давно сперечаються: держава, яка управляє контрольним пакетом, Рінат Ахметов і Ігор Коломойський.

Поки що успіх на стороні донецького бізнесмена. Завдяки домовленості з екс-прем'єром, Ахметову вдалося закріпити за своєю корпорацією ДТЕК контроль над енергогенеруючою компанією і обрати другого реєстратора — “Промінвестбанк”. Втім, схоже, що “приватівська” ФК “Укрнафтогаз” не відступає.

Сьогодні в прес-службі “Дніпроенерго” кажуть, що відповідно до наявних у ФК “Укрнафтогаз” ліцензій, вона не має права обслуговувати випуск акцій, які вже існують у бездокументарній формі.

Ще один відомий порушник у зазначеному списку — компанія “Квазар”. Екс-президент Віктор Ющенко так і не дочекався від уряду покарання винуватців за “подвійне” життя підприємства.

За словами директора департаменту із захисту корпоративних прав ПАТ “Квазар” Тетяни Півчук, це явище суттєво ускладнює розвиток фірми.

“Наявність двох реєстрів унеможливлює зміну статуту, не дає збільшити або зменшити статутний капітал і провести будь-які операції з акціями. Завжди існує ризик визнання цих рішень в судовому порядку недійсними, а це зменшує бажання інвестувати”, — каже вона.

В компанії також повідомили, що ДКЦПФР порушила справу відносно “самоназваного реєстроутримувача” — ТОВ “Порто Капітал”.

На думку менеджменту, логічним завершенням процесу має бути позбавлення ліцензій цього реєстратора.

Окремої уваги заслуговує ситуація із підприємствами “Одесакондитер” і “Торговий дім “Люксембурзький”, що належать сім'ї Гросу. В обох конфліктах фігурують такі реєстратори, як “Комекс-Фінанс” і ТОВ “РРТ”, і навіть керівництво одеського відділення Комісії як упереджений захисник інтересів однієї із сторін.

Окрім цього, виходячи з даних, не втратила ще свого авторитету інша “приватівська” структура — “Славутич-Реєстратор” — один з основних гравців у боротьбі за Нікопольський феросплавний завод. У лістингу двійників ця компанія виявилася одним з реєстраторів “Київміськнафтопродукту”.

В цілому, представники ДКЦПФР стверджують, що ситуація поліпшується і випадків із плутаниною у реєстрах значно поменшало. Ще 2006 року їх було більше трьох десятків, а сьогодні 19. При цьому раніше документи деяких компаній могли вести відразу троє реєстраторів!

За словами Бурмаки, близько п'яти років назад ще був популярним такий слоган рейдерів: захопити підприємство коштує рівно стільки, скільки коштує купити реєстратора.

В майбутньому, впевнений член Комісії, позбутися негативних надбань попередніх років допоможуть сьогоднішні законодавчі перетворення.

Серед таких він виділяє: дематеріалізацію, що передбачає відмову від послуг реєстраторів, реформування судів, які вирішують корпоративні спори і закон “Про акціонерні товариства”. Останній, правда, поки не приглянувся президенту.

Не поділяє такого оптимізму директор “Антирейдерського союзу підприємців України” Андрій Семідідько.

“Українське законодавство не викликає питань. Просто ніхто не виконує ці норми. Можна написати будь-який якісний закон, але ми живемо у феодальній державі, в якій “барони” відбирають майно у “ремісників” та все, що вони вважають нічийним”, — наголошує він.

За його словами, “творчий підхід” до судової системи і наявність фінансових ресурсів дозволяє робити в Україні що завгодно.

“Якщо в одному суді не виходить, то завжди є суд сусідньої області. Для цього достатньо перереєструвати підприємство”, — зазначає антирейдер.

Юристи також незадоволені вітчизняною судовою системою.

“Остаточно покласти кінець подвійним реєстрам може тільки наведення порядку в судах, які зараз всупереч закону виносять взаємовиключні рішення”, — підтримує юрист міжнародної юридичної компанії Salans Ярослав Маломуж.

Все одно, слабо віриться, що запрацюють законодавчі реформи або прокинеться свідомість рейдерів. Сьогоднішня практика свідчить про те, що конфлікт може завершитися лише у випадку домовленості між воюючими сторонами.

Показовий приклад — переділ акцій “Львів-”, “Прикарпаття-”, “Полтава-”, “Чернігів-” і “Сумиобленерго” у березні 2010 року між братами Суркісами, Коломойським і Костянтином Григоришиним.

Однак, подібні компроміси не дуже поширене явище серед представників українського бізнесу.

“Це називається необхідний рівень корпоративної культури. На Заході люди вміють домовлятися, а в нас, зазвичай, стінка на стінку”, — підсумував Бурмака.

Дмитро ДЄНКОВ