Путін поставив Азарова в позу Тимошенко

Газового бліцкригу, обіцяного перед виборами Партією регіонів, не відбулося: ані візит президента Віктора Януковича, ані поїздка прем'єр-міністра Миколи Азарова до Москви не принесли видимих результатів. А кількість невидимих, відповідно до здогадок експертів, може бути не меншою, ніж за часів візитів Юлії Тимошенко.

Від переговорів, проведених Азаровим, експерти очікували домовленостей про зниження ціни на газ або, принаймні, відкритої інформації про хід перемовин. Адже саме за відсутність цих факторів Партія регіонів критикувала попередній уряд.

Однак після повернення українського прем'єра і підсумкових заяв сторін виникло відчуття “дежа вю”: сказані загальні фрази про взаємне розуміння, однак результату нема, і про що велися переговори — незрозуміло. Тобто, ті самі ознаки, якими запам'яталися “газові зустрічі” Володимира Путіна і Юлії Тимошенко.

“Коли Партія регіонів йшла на вибори, чи мала вона гарантії російської сторони щодо газу? Виникає питання: це вона тоді збрехала виборцям про гарантії, чи це росіяни тепер не дотримали слова? Грубо кажучи, хто кого кинув?” — запитує екс-представник президента з питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський.

Азаров у ролі торгаша

За даними Соколовського, на переговорах сторони були непоступливі і намагалися будь-що досягти виконання своїх умов. У той же час, українська делегація недостатньо використала свої можливості аргументації.

Азаров пропонував переважно торг: зниження ціни на газ в обмін на поступки в інших сферах. Мова начебто йшла про допуск росіян до вітчизняних ядерних проектів та до прямих продажів газу українським промисловим споживачам.

Так, ніби не його політична сила просувала свіжі ідеї, які мали переконати Росію скасувати невигідні газові контракти та відмовитися від інших недружніх дій щодо України. Однак весь переговорний запал кудись зник, і тепер Кабмін намагається виправити помилку попереднього уряду ціною нових прорахунків.

Частина з цих ідей ще може бути повернута до порядку денного подальших переговорів — експерти відзначають, що уряд Азарова демонструє значну “волю до перемоги”. Наприклад, він залучив до газових перемовин міністра закордонних справ, чого останніми роками не практикувалося.

Протягом останніх двох місяців представники Партії регіонів або дружні до неї аналітики озвучили кілька таких аргументів.

Контракти шкодять обом

Найголовнішим козирем Києва, на думку експертів, має бути теза, що помилкові параметри, закладені у діючі газові контракти, шкодять і Україні, і Росії.

“Те, що Україна не зможе платити, — це хіба не аргумент для Росії? Хіба згодна вона дістати збитки через те, що частина газу не буде оплачена?” — дивується Соколовський.

Справді, за даними джерел, близьких до “Нафтогазу України”, закупівля блакитного палива у березні 2010 року є рекордно низькою через нестачу грошей у компанії. І загроза її дефолту, можливо, навіть ближча, ніж у січні 2010 року.

Однак цю обставину соромилися використати у переговорах і попередні, і нинішній уряд, воліючи вишукувати для “Нафтогазу” кредити і золотовалютні резерви.

Експортуватимемо своє

Цікавою є теза представників Партії регіонів, що, у випадку відмови Росії зменшити контрактні обсяги газу, Україна почне експортувати блакитне паливо власного видобутку, що зараз продається населенню.

“Ми цілком зможемо це робити. Рентабельність таких операцій залежить від того, за якою ціною продавати. Якщо за тією ж, за якою ми зараз реалізуємо газ побутовим споживачам, то це буде цілком конкурентоспроможний товар”, — стверджує енергетичний експерт Олександр Нарбут.

Щоправда, зазначає він, цей проект можливий тільки за умови реформи газового ринку.

У випадку запровадження режиму вільної торгівлі блакитним паливом в Україні, надлишки російського газу, які “Нафтогаз” змушений буде собі у збиток закуповувати у Росії, сильно знизять внутрішню ціну.

Через це навіть приватні внутрішні видобувники, не кажучи вже про структури НАКу, вважатимуть за краще продати газ до Європи.

Про організацію спотового ринку газу Партія регіонів говорить багато, активно рекламуючи зареєстрований у Верховній Раді відповідний законопроект. Найцікавіше, що він, за оцінками експертів, не суперечить інтересам Росії.

“Цей документ хіба що не повністю відповідає їхній енергетичній стратегії. В цілому ж, ми давно намагаємося створити ринок капіталу, а на обох наших біржах торгують росіяни. Так і на газовий ринок прийдуть росіяни”, — прогнозує Нарбут.

Реверс ГТС

Протилежна ситуація — коли, у випадку будівництва Росією обхідних газопроводів, українську газотранспортну систему можна буде використати у реверсному режимі для поставки дешевого газу з європейських спотових ринків.

Це припущення виглядає менш реальним, адже реверс української ГТС можливий тільки у надзвичайних ситуаціях, коли російське паливо не надходить до Європи. Наприклад, так було під час газової сварки у січні 2008 року. Адже “Укртрансгаз” цілий рік з різними обсягами качав газ практично у всіх можливих напрямках.

“Організувати режим, за якого реверс був би хоча б на одній із гілок, можна, але це все одно не було би топологією забезпечення газом усієї України. Можливо, Закарпатської області... Але зробити так, щоб цей газ доходив до сходу — найбільш активного промислового споживача — це проблема”, — стверджує Нарбут.

Отже, схема працюватиме тільки у разі, якщо Росія таки збудує Північний і Південний потоки і відмовиться від транспортування газу територією України хоча б наполовину. А це для Росії наразі було би марнотратством, вважають експерти.

Зріджений газ

Будівництво терміналу з регазації зрідженого газу, який би доставлявся танкерами з Середземноморського басейну, для України є необхідним. Тільки у такий спосіб вона могла би реально скористатися сценарієм, за яким уже чотири європейські країни — Франція, Німеччина, Італія, Туреччина — знизили собі ціни на російський газ.

Ці держави 2009 року почали отримувати дешевий газ з Африки та Середньої Азії, що раніше надходив до Сполучених Штатів, а тепер, у зв'язку з надлишком на північноамериканському ринку власного сланцевого газу, переорієнтувався на Європу.

У результаті “Газпром” був змушений переукласти контракти з кількома своїми великими споживачами, прив'язавши ціну частини поставок до біржової ціни газу на європейських ринках, а не до нафтових котирувань, як це було раніше.

На думку експертів, це лише початок великого процесу “збивання” російської ціни.

“Росія змушена стати достатньо гнучкою у виробленні нової цінової політики, адже ціна на газ у Європі все одно буде вищою, ніж, наприклад, у Китаї. Тобто, від європейського ринку “Газпром” відмовлятися не буде. Я впевнений, що в кінці 2010 року ми побачимо зовсім іншу маркетингову позицію”, — прогнозує Нарбут.

Для Києва цей прогноз позитивний, адже він означає збереження завантаженості його газотранспортної системи. Але чи зможе й Україна вимагати для себе ринкової ціни, чи далі буде шукати кошти на оплату палива по 450 доларів за тисячу кубометрів — залежить тільки від будівництва газового терміналу.

Поки що у Європі спотова ціна коливається близько позначки 170 доларів за тисячу кубометрів, і Нарбут прогнозує її збереження щонайменше до кінця 2011 року. Різниця з українською імпортною ціною у 306 доларів протягом першого кварталу 2010 року — суттєва.

Таким чином, бажання отримати дешевий газ в уряду є, аргументи для переговорів з Росією — також. Залишилося почати впроваджувати перераховані проекти. Адже найбільшого успіху у переговорах з Росією досягає не той, хто вміє її лякати, а той, хто вміє діяти.

 Артем ЗАХАРЧЕНКО