“Понятійна угода” з росіянами: чому українські активи спонсорів Кремля досі не конфісковані

Йдеться про 17 об’єктів нерухомості та частки в низці українських компаній пропутінського олігарха Володимира Євтушенкова, який володіє заводами з виробництва радіолокаційних станцій для міноборони росії. 

З одного боку — це чудова новина: нарешті розпочато велику конфіскацію майна і активів людей, прямо відповідальних за підтримку рф у війні проти України. З іншого — темп та обсяги конфіскації російських активів в Україні за пів року повномасштабної війни виглядають сумнівно.

Спершу — про саму процедуру конфіскації: 24 травня парламент доповнив закон про санкції, що існує з 2014 року, процедурою стягнення активів фізичних та юридичних осіб, які своїми діями загрожують суверенітету та територіальній цілісності України. Така процедура діє винятково під час воєнного стану щодо тих осіб, які вже опинились в санкційному списку РНБО. 

Механізм реалізації такий: спочатку Кабінет міністрів, Верховна Рада, Президент, НБУ чи СБУ подають до РНБО список осіб, активи яких варто заблокувати. Далі РНБО приймає рішення про включення особи до санкційного списку, а Президент затверджує його своїм указом. Після цього Мін’юст одержує право подати до Вищого антикорупційного суду позов про стягнення заблокованих активів. ВАКС ухвалює рішення, і в разі, якщо його не було оскаржено чи оскарження не було успішним, Кабмін передає активи у тимчасове управління АРМА чи іншого органу аж до продажу/отримання прибутку і перерахування коштів у державний бюджет. 

Власне, саме така складна процедура була застосована до активів росіянина Євтушенкова. Рішення РНБО про блокування активів Євтушенкова було введене указом Президента ще 24 травня — у день набрання сили законом про конфіскацію російських активів. Тобто, з кінця травня Мін’юст мав право подати до ВАКСу позов про конфіскацію. Однак, позов було подано лише 24 серпня — через три місяці. 

Мін’юст пояснив це зволіканням інших державних органів у наданні інформації, необхідної для позову. 

ВАКС ухвалив рішення про конфіскацію активів Євтушенкова фактично миттєво — через вісім днів після подачі позову. Рішення ВАКС, звісно, не означає автоматичну передачу коштів від активів росіянина у бюджет — існує коротка процедура оскарження, а далі активи ще треба продати чи отримати з них прибуток, що теж забере певний час. Інших позовів про конфіскацію активів підсанкційних росіян Мін’юст ще не подав. Але справа — не в Мін’юсті. 

Міністерство має право звертатися до ВАКС лише щодо активів тих росіян чи афілійованих осіб, на яких РНБО наклала санкції уже після ухвалення змін до закону про санкції, тобто після 24 травня. За цей час станом на 6 вересня РНБО ухвалила чотири рішення, де під санкціями опинились два російські бізнесмени військово-промислової галузі, зокрема Євтушенков, чотири юридичні особи, 35 топчиновників рф включно з Путіним і Пєсковим, 236 російських закладів вищої освіти і 261 ректор. Серед них усіх активи в Україні мав тільки Євтушенков. Тобто, подати позов щодо будь-якого іншого російського бізнесмена з активами в Україні Мін’юст не міг. 

9 вересня на сайті Президента оприлюднили указ про внесення до санкційного списку ще 606 осіб, серед яких — депутати держдуми рф, члени ради безпеки рф та члени ради федерації росії. Чи мають перераховані особи активи в Україні — питання відкрите. 

За даними реєстру НАЗК, російських власників активів в Україні щонайменше 157, але нові санкції РНБО наклала лише на кількох осіб із цього списку. Серед тих, у кого можна конфіскувати активи на потреби української армії, є російський мільярдер Аркадій Ротенберг, якому, наприклад, належить ТРЦ “Ocean Plaza” у Києві. 

За інформацією Автомайдану, Кабмін ще 15 липня подав пропозицію включити активи Ротенберга у новий санкційний список, однак РНБО рішення досі не ухвалила. Тим часом 2 серпня Печерський суд міста Києва зняв арешт з ТРЦ, накладений 10 травня в рамках кримінального провадження про відмивання коштів і ухилення від сплати податків. І хоч генпрокурор Андрій Костін анонсував новий арешт ТРЦ і передачу активу в управління АРМА, абсолютно незрозуміло, чому РНБО і Президент не включає Ротенберга до санкційного списку і не конфіскує його активи, щоби гарантовано направити отримані кошти на ЗСУ. 

Як показує практика, арешти активів — дуже ненадійна справа, залежна від рішення судів трьох інстанцій, на які можна чекати роками і які можна скасувати в будь-який момент. 

У ситуації з “Ocean Plaza” немає різночитань: гроші від діяльності ТРЦ йшли російським патронним заводам, патронами яких масово вбивають українців щонайменше півроку повномасштабної війни. Цей актив правомірно підлягає конфіскації на користь усіх українців. Його оціночна вартість до великої війни складала 250-300 млн доларів. 

Аналогічна ситуація і з активами російського олігарха Михайла Фрідмана, власника “Альфа-банку” та “Київстару”. За даними НАЗК, Фрідман підтримував дії чи політику, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України, але його ім’я ніколи не перебувало в санкційному списку РНБО. Зате Рада ЄС наклала на Фрідмана санкції уже 28 лютого.

У червні керівник НАЗК повідомив, що Фрідман ”консультується з українською владою щодо отримання українського громадянства” з метою зберегти свої активи. Виходить, що держава вимагає від партнерів накладати санкції на російських олігархів, а сама щонайменше не поспішає цього робити. 

Прізвищ Ротенберга і Фрідмана у рішенні РНБО щодо санкцій від 7 вересня немає. 

Зволікання з внесенням цих та інших російських олігархів до санкційних списків може означати “понятійну угоду” авторів рішень РНБО з Офісу Президента з росіянами. 

Затягування з накладенням санкцій може дозволити російським олігархам виграти час, за який вони позбудуться активів в Україні без особливих втрат або вирішать питання іншим шляхом. 

Державний бюджет і ЗСУ не отримають від спонсорів агресора ані копійки. Чого не скажеш про тих, хто допомагає росіянам зберегти свої активи, на прибуток від яких вироблялись патрони для масових розстрілів українців. 

Фінальна важлива деталь — під санкції з конфіскацією підпадають і ті, хто має український паспорт, але працюють на користь ворога. Наприклад, це стосується екснардепа Мураєва, якого називали ймовірним ставлеником кремля у разі захоплення влади в Україні. 

Донедавна Мураєв володів будівельною і фінансовою фірмами, одна з яких у довгострокових фінансових інвестиціях тягнула на 39 мільйонів гривень. Але поки ім’я Мураєва все ще не з’явилось у санкційному списку, він переписав свої фірми на Вадима Слюсарєва, якого називали одним з кураторів “Слуги народу” у Харківській області. 

Слюсарєв — член партії “Слуга народу”, колишній помічник регіонала Артема Пшонки, входить до так званого “угруповання Павлюка” — чернівецького бізнесмена, який у тому числі неформально контролює групу у фракції “Слуг”. 

Слюсарєва колись навіть обрали членом політради “Слуг”, але, як пояснюють самі “слуги”, його виключили “з формальних підстав”. І тепер стає відомо, що Слюсарєв став новим власником активів Мураєва. Варіантів, як так сталось, може бути лише два — “прогавили” або “закрили очі для своїх”. Обирайте, який варіант вам ближчий. Мене не влаштовує жоден. 

Ці історії в деталях відомі нашим міжнародним партнерам. Від подальших дій РНБО фактично залежатиме, чи будуть конфісковані на користь українців російські активи в Європі. 

Закликаю РНБО проявити позицію і внести до санкційних списків усіх власників активів в Україні, які ставили під сумнів наш державний суверенітет і сприяли росіянам у планах “взяти Київ за три дні”.