Податковий кодекс імені Андрія Клюєва?

В міру наближення місцевих виборів дискусії навколо Податкового кодексу зміщуються з технічних та економічних аспектів документа до політичних.

Справді, автори альтернативного законопроекту можуть отримати більше електоральних дивідендів, ніж від проведення багатомільйонних рекламних кампаній.

Автори ж прийнятого у першому читанні першого варіанта кодексу, навпаки, можуть втратити свої позиції у політиці.

Перебіг розробки та прийняття Податкового кодексу з самого початку супроводжувався конфліктами, внутрішніми протиріччями та політичним протистоянням стосовно того, хто має очолити цей процес.

Окрім іміджу реформатора, політик — автор кодексу також міг би отримати значні важелі впливу на суб'єктів, інтереси яких зачіпаються в ході цього процесу.

Увійти в історію як “керівник авторського колективу” одного з найактуальніших для України законів мав намір Сергій Тігіпко. Власне, мабуть, саме для цього він і пішов в уряд. Віце-прем'єр традиційно є виразником інтересів середнього бізнесу і фактично не має жодного стосунку до фіскального блоку уряду.

Податкові ініціативи Тігіпка переважно були спрямовані на лібералізацію відносин з платниками податків, зменшення податкового тиску і на проведення більш жорсткої бюджетної політики. Крім того, він рідко озвучував фіскальні ініціативи щодо підтримки потужних ФПГ, що суперечить нинішній політичний архітектурі.

Іншим крилом уряду, яке має власні інтереси в процесі прийняття кодексу, є податківці. Ця бюрократична машина прагне ширших повноважень, жорсткішого адміністрування і більшого фінансування. Ідеологія податківців — це ідеологія абсолютного фіскалізму. Їх не цікавить розвиток жодного бізнесу.

Однак якщо малих і середніх підприємців можна ігнорувати, то інтереси потужних ФПГ, партнерів правлячої коаліції, навряд чи. Виразниками інтересів великого бізнесу в уряді виступають перший віце-прем'єр Андрій Клюєв та віце-прем'єр Борис Колесніков, які закономірно прагнуть прописати власні податкові ініціативи.

Після затвердження нового уряду на чолі з колишнім податківцем Миколою Азаровим не залишилося сумнівів, що домінуючий вплив на проект кодексу матимуть податкова служба та Мінфін. Крім того, на відміну від Тігіпка та Клюєва, ДПА вже давно має чіткі законодавчі напрацювання.

Протягом останніх років вона намагалася запровадити окремі з них різними шляхами: від постанов уряду до депутатських законопроектів.

Наприклад, ініціативи щодо адміністрування ПДВ, записані в проекті кодексу, зустрічалися і в минулорічній постанові уряду — їх дію згодом зупинив президент Віктор Ющенко, і в законопроектах, поданих представниками тодішньої коаліції.

Кожна із сторін, очевидно, планувала подати власний варіант проекту кодексу, але завдяки наявності певної бази і людських ресурсів проект першими підготували податківці. Власне, він і ліг в основу проекту, прийнятого у першому читанні.

Документ викликав негативну реакцію, передусім, з боку підприємців. Ключовою проблемою експерти називали розширення повноважень податкової служби.

Не менш дискусійними стали норми про безакцептне списання коштів платників податків без рішення суду, право чиновників отримувати інформацію, що становить банківську таємницю, визнання у судовому порядку недійсними установчих документів компаній, розширення термінів, підстав та видів перевірок.

До ініціатив податківців відносять і знищення спрощеної системи оподаткування. З точки зору податківців — це масштабний інструмент мінімізації оподаткування.

Перше враження від урядового проекту Податкового кодексу, було таким, що його просто не встигли відредагувати. Драконівські норми адміністрування податків не відповідали гаслам нової політичної команди стосовно підтримки економіки.

Пізніше з'явилося відчуття, що ряд одіозних норм штучно вписали у проект, аби, прибравши їх до другого читання, залишити ті ініціативи податківців, які вони реально хотіли провести через парламент.

Втім, другий варіант кодексу все одно посилює повноваження ДПА порівняно з діючим законодавством, але в порівнянні з проектом, прийнятим у першому читанні, вони більш прийнятні. Скоріш за все, це маніпуляція громадською думкою.

Очевидно, що ні середній бізнес, ні вітчизняні ФПГ такий кодекс не влаштує. Не дарма ДПА і Мінфін були відсторонені від подальшої роботи над законопроектом.

Таким чином, процес підготовки проекту кодексу має очолити хтось не з представників фіскального блоку. Проте складається враження, що ні Тігіпко, ні Клюєв не бажають підписуватися під проектом, підготовленим податківцями і Мінфіном. Не дивно, що останнім часом говорять про наявність двох проектів.

То хто ж отримає титул автора Податкового кодексу? Оскільки Тігіпко вирішив йти на вибори самостійно, то попри його раціональні ініціативи його документ навряд чи буде представлений від імені уряду.

Така подія додала б йому значних політичних дивідендів, а це не вигідно Партії регіонів. Скоріш за все, до другого читання з'явиться третій варіант проекту, який буде значно ліберальнішим, ніж попередні, і представить його Андрій Клюєв.

У цій політичній боротьбі на другий план відходить зміст Податкового кодексу. Може статися, що сторона, яка отримає перевагу у просуванні своїх інтересів у процесі підготовки проекту, проштовхне власні радикальні ініціативи.

Між іншим, запити потужного капіталу можуть бути не менш небезпечними для економіки, ніж нинішні ініціативи податківців.

Максим СОКОЛОВСЬКИЙ