По одному на выход. Новые отставки в Кабмине и Офисе Зеленского

 “Пам’ятаю, десь після кількох місяців роботи президентом, Зеленський сказав дуже цікаву фразу: “Я зрозумів: людям більше подобається, коли когось звільняють, а не коли призначають”. І от уже третій рік він постійно когось “розкуркулює” і звільняє”, — відповідає на питання УП про можливі кадрові зміни у владі один із колишніх топ-посадовців часів Зеленського.

І справді, у кадрової політики шостого президента, попри всю її непрогнозованість, є одна стабільна риса — плинність кадрів. 

Досить згадати такий інститут як обласні державні адміністрації, де в областях типу Харківської чи Івано-Франківської за якихось два роки змінилось уже по три, а то й чотири губернатори.

Або ж взяти Кабінет міністрів. За два роки Зеленський встиг змінити двох прем’єрів. Навіть в діючому уряді Дениса Шмигаля з часу його призначення навесні 2020-го замінили уже сімох (!) міністрів і віцепрем’єрів.

По суті кожен третій член уряду Шмигаля уже був відправлений у відставку. Якщо в іменах, то це Сергій Бессараб, Ілля Ємець, Ігор Уманський, Вадим Пристайко, Ігор Петрашко, Владислав Криклій і врешті Арсен Аваков.

І, за даними УП, на цьому президент зупинятися не планує. Станом на початок вересня ще мінімум п’ять міністрів з різних причин можуть випасти з уряду. 

Коли це станеться, в Кабміні Шмигаля буде більше “нових” призначенців, ніж “старих”.

Дуже схожа історія в Офісі президента. Із першого складу його керівництва зуміли зберегти посади всього кілька людей. І скоро їх стане ще менше.

“Українська правда” з’ясувала, хто із чиновників Кабінету міністрів та Офісу президента близький до відставки, і коли чекати нових змін в топ-керівництві країною.

П’ятеро біля виходу, або Осінь в Кабміні

Хто б що не казав, але кращого прем’єра для Зеленського ніж Денис Шмигаль годі і шукати. 

По-перше, Шмигаль це навіть не Олексій Гончарук. Чинний прем’єр взагалі не робить зайвих заяв, не веде політичних ігор, не чинить жодних спроб якось медійно суб’єктивізуватися. Він — еталонний “командний гравець” в розумінні Зеленського.

По-друге, Шмигаль не знає слів “ні”, “не можна”, “не вийде”. 

Якщо президент як лідер вважає, що треба в ручному режимі “знизити” ціну на бензин/газ/електроенергію, то Денис Анатолійович не буде шукати тисячу відмовок, а знайде якесь одне рішення. Часом до крику несумісне з ринковістю, ліберальними цінностями чи міжнародними зобов’язаннями, але просте й дієве.

Тому станом на зараз виглядає, що всі розмови про можливу відставку Шмигаля — це просте здригання повітря. Влітку єдиний раз в ОПУ більш-менш серйозно обговорювали можливість звільнення прем’єра і всього уряду — аби позбутися вічного глави МВС Арсена Авакова. 

Ситуація з ним вирішилась під час розмови на чотирьох в кабінеті Зеленського, і навіть така потреба відстаки Шмигаля відпала.

Верховна Рада свідомо жодного разу не затверджувала програму дій уряду, щоб не надати йому імунітет від звільнення.

Тож від самого початку роботи Кабміну Шмигаля Банкова займається періодичним його доукомплектовуванням. 

Попередннє відбулось влітку, коли посади в уряді отримали міністр економіки Олексій Любченко, міністр Інфраструктури Олександр Кубраков та глава МОЗу Віктор Ляшко. 

Чергове оновлення, за даними УП від співрозмовників у владі, чекає уряд найближчим часом.

Перш за все, мова йде про віцепрем’єр-міністра стратегічної промисловості Олега Уруського.

У нього дуже погані стосунки з економічним комітетом Ради, і сам Зеленський невдоволений результатом його роботи. Перед призначенням Уруський обіцяв зібрати стратегічні галузі типу літако- та ракетобудування і показати історію успіху. Але за весь час жодних великих ракетних проектів, авіаційних замовлень чи нових виробництв так і не з’явилось.

Ще в липні керівник президентської фракції Давид Арахамія заявив про те, що Аваков восени може повернутись в уряд на пост віцепрем’єра. Ці слова можна розглядати і в контексті посади Уруського. 

Аваков зі своєї місячної прогулянки Італією уже повернувся в Україну, але жодної інформації про його повернення на Грушевського немає.

Окрім Уруського, крісло хитається і під іншим ставлеником глави Офісу президента Андрія Єрмака міністром оборони Андрієм Тараном. Претендентами на його місце називають депутатку СН Ірину Верещук, яка не приховує такого бажання, гендиректора “Укроборонпром” Юрія Гусєва та віцепрем’єра Олексія Рєзнікова. 

У нього був довгий відкритий конфлікт із уже колишнім главою Генштабу Русланом Хомчаком. Ще навесні на Банковій обговорювали як варіант виходу з кризи одночасну відставку і глави Генштабу, і міністра оборони. Хомчака звільнили. Тепер, схоже, прийшла черга і Тарана. 

“Найбільше питань до Тарана. Він не розуміє, що робити з реформою армії. Він людина чисто старої формації. І в нього назбиралося занадто багато провалів, особливо — постійні проблеми з оборонним замовленням. Депутати в комітеті його ненавидять”, — розповідає співрозмовник УП у монобільшості.

Ще одна можлива точка оновлення уряду Шмигаля — міністерка соцполітики Марина Лазебна. 

В самому Кабміні про неї відгукуються лише позитивно. Суть її проблем — зовнішня: міністерка побила горщики з главою профільного комітету Ради Галиною Третяковою, близькою до глави ОПУ, та відповідальною за соціалку в Офісі президента Юлією Соколовською. 

“Насправді Лазебна з Третяковою терпіти одна одну не можуть. Там регулярні конфлікти. Я думаю, це одна з головних причин, чому Марину можуть відставити”, — зазначає в розмові з УП один з міністрів. 

Лазебна не така вправна, як інші міністри, в мистецтві безапеляційної згоди з ідеями президента і його соратників, через що постійно має клопоти. Схоже, чаша терпіння в ОПУ переповнилась, тож Лазебній уже шукають заміну. 

Власне, кандидатури наступників є головним гальмом в питанні оновлення уряду. 

“Ми до сьогодні не розуміємо чітко, скільки міністрів будемо міняти і коли це все має статися. Нема людей. Як тільки з’являться кандидати — відразу будемо вносити в зал. Буде два — будемо голосувати два, буде три — будемо трьох голосувати”, — пояснює УП впливовий співрозмовник в “Слузі народу”. І додає: “Звільнити ми можемо кого завгодно. У нас проблема найбільша у кадрах — кого призначати?”. 

Глава фракції “Слуга народу” Арахамія анонсував, що орієнтовно 20 вересня депутати розглядатимуть кадрові питання в уряді. Він визнав, що планується “три-чотири кадрових заміни”.

На місце “четвертого” претендують одразу два міністри: культури Олександр Ткаченко та юстиції Денис Малюська. Відставка останнього, за даними джерел УП, малоймовірна. Хоч глава Мін’юсту дратує керівника Офісу президента, але сам Зеленський симпатизує Малюсьці.

Що ж стосується Ткаченка, то ситуація відчутно гостріша. У нього з’явилось одразу кілька несподіваних противників.

По-перше, Єрмак волів би віддати місце Ткаченка нинішньому першому заступнику міністра культури Ростиславу Карандєєву. Вічна “друга людина” в Міністерстві культури тепер переорієнтувався на главу ОПУ. 

Крім того, у поле зору групи Кирила Тимошенка впала сфера туризму, яку просто забрали у Ткаченка і передали міністру інфраструктури Кубракову. З одного боку туризм — це вічні проблеми, а з іншого — сотні санаторіїв, готелів, культурних пам’яток та об’єктів державного значення. Масштаб якраз рівня “Великого будівництва”.

“Ткаченко класний у Facebook та у “Право на владу”. А в реальному житті він не справляється. Наступного року ми плануємо залити з бюджету грошей на реставрацію історичних пам’яток під “Велике будівництво”. Це великі проекти і багато сумнівів, що Ткаченко з цим справиться. Тому віддають Кубракову”, — розповідає УП один топів Зе!Команди. 

Щоправда, Ткаченко зумів знайти тему, яка може допомогти йому втриматись. Він всіляко демонструє свою потрібність у такі чутливій для президента темі як війна з київським міським головою Віталієм Кличком.

Прямі атаки Зеленского чи його Офісу на Кличка лише додавали тому рейтингових балів. Коли ж мер Києва воює з міністром, то це занижує його статус. 

До речі, “київська тема” може коштувати уряду Шмигаля ще одного міністра. 

За даними УП в президентській команді, міністр розвитку громад і територій Олексій Чернишов зараз є безпосереднім менеджером кампанії з розділення влади в Києві і головним кандидатом на посаду глави КМДА.

Саме для цього Рада екстренно повернулась до розгляду нового закону про столицю, яким у мера Києва хочуть забрати левову частку впливу. 

Останнім часом у кулуарах української політики ходить жарт, що Офіс президента слід перейменувати на Офіс голови Офісу президента. 

Однак ті, хто розбирається в сучасній політиці, з цього жарту не сміються.

Андрій Єрмак і справді зумів стати абсолютно незамінною, найближчою і найвідданішою людиною біля президента. 

Як розповіли УП два незалежні одне від одного співрозмовники у Зе!Команді, Єрмак зумів звести до нуля вплив на Зеленського навіть такого його близького друга як Сергій Шефір. Людини, з якою Зеленський пройшов весь шлях від створення “Кварталу 95” до президентства.

Публічною ознакою, що Сергій Нахманович втратив вагу, стала відставка Авакова, якого Шефір захищав до останнього. 

А в серпні, за даними УП, між Зеленським і його першим помічником сталася велика сварка. Настільки серйозна, що Шефір, нібито, навіть вивіз речі з Офісу та демонстративно не з’являвся на Банковій. 

Правда, наразі Сергій Нахманович продовжує працювати на своїй посаді першого помічника президента. 

“Порівняно з тим, що було раніше — Шефір не впливає майже ні на що. Він може сказати свою думку, він прикольний взагалі мужик. Але складається враження, що навіть Маша (Марія Левченко, помічниця Зеленського, яка відповідає за його графік і фізично перебуває з президентом в одному кабінеті — УП) більше впливає, ніж Сергій”, — ділиться спостереженням джерело з оточення Зеленського. 

Біля Єрмака поволі стає все менше людей, які дозволяють собі за його спиною доносити президенту якусь інформацію. Схоже, Андрій Борисович по-своєму розуміє поняття one voice, вважаючи, що голос має бути один і тільки його.

Зі спроб мати з усіх питань свою думку почались проблеми, скажімо, у одного із заступників Єрмака Андрія Смирнова, який відповідає за роботу з судами.

Загалом у Смирнова давно прохолодні стосунки зі своїм керівником. Мабуть, ще з часу, коли Єрмак привів на Банкову Олега Татарова, який курує правоохоронний блок в Офісі. Смирнов сприйняв це призначення як спробу створити йому противагу і стосунки з колегою не задались.

“Суди і правоохоронна історія постійно ж пересікаються. Смирнов із Татаровим на дух одне одного не переносять не тільки через робочі моменти, але й чисто по світосприйняттю”, — пояснюють джерела в ОПУ.

Додавало напруги і те, що Татаров залишається в тісних відносинах з колишнім соратником Януковича Андрієм Портновим, адвокатом якого свого часу Татаров був. 

У Смирнова з Портновим конфлікт, який почався ще за часів Богдана. 

“Портнов коли повернувся в Україну, поводився наче нічого не сталося — дзвонив суддям, вдавав, що він щось контролює, давав вказівки. А Богдан зі Смирновим всіх потім перенабирали і кричали: не вздумайте слухати цього г**дона”, — розповідає УП співрозмовник на Банковій. 

Врешті, Смирнов і сам провокує конфлікт з головою ОПУ, дозволяючи собі критику радників Єрмака в розмовах з іншими чиновниками чи надаючи розгромні висновки на різні ідеї типу розігнати Конституційний суд. 

Питання щодо Смирнова наразі підвішене, глава Офісу вдає дружбу зі своїм підлеглим, хоч виглядає, що звільнення лише питання часу. 

За даними УП, на місце Смирнова уже розглядають кандидатуру колишнього заступника начальника управління “К” СБУ Володимира Рибачука, який відповідав за боротьбу з корупцією в судах. 

Цікаво, що більшість співрозмовників УП у фракції “СН” та на Банковій сходяться на думці, що після Смирнова, швидше за все, надійде черга на вихід іншого заступника голови Офісу Кирила Тимошенка. 

Він і Єрмак уже давно живуть в режимі удільних князівств, коли кожен займається своїм. Тимошенко — “Великим будівництвом” і регіонами, Єрмак — усім іншим. 

Але голова ОПУ не втрачає нагоди нагадати, хто в Офісі головний. Наприклад, саме Єрмак очолив президію Конгресу місцевих та регіональних влад, хоча планувалося, що очолити її мав Тимошенко, який курує регіональну політику. 

“Єрмак Кирила за день до представлення перед фактом поставив, що сам буде головувати у конгресі”, — переконують джерела в оточенні Зеленського. 

“Кирила досить складно сколупнути, тому що він ефективний у “Великому будівництві”. Зеленський до нього взагалі добре ставиться, і на цьому Кирило поки тримається”, — зазначає один з членів Зе!Команди. 

***

Своєю кадровою політикою Володимир Зеленський чітко демонструє, що у владі немає незамінних людей. Але в цьому постійному пошуці нових і нових людей біля Зеленського залишається все менше ЙОГО людей, себто тих, які були з ним ще до президентства. 

Коли Володимир Олександрович заходив на Банкову, поруч йшли його друзі та креативники. 

Тепер, коли Зеленський збирається на другий термін, біля нього будуть свої силовики, РНБО та слухняні чиновники. 

Роман РОМАНЮК, Роман КРАВЕЦЬ