Новий любий друг Петра Порошенка

Президент Петро Порошенко публічно оголосив боротьбу з олігархами. Але насправді на зміну фаворитам його попередника приходять нові “любі друзі”. Одним із них став старий знайомий та бізнес-партнер президента — російський бізнесмен Костянтин Григоришин.

Дружба президента Петра Порошенка з олігархом Костянтином Григоришиним може коштувати українцям мільярдів гривень. Люди бізнесмена вже увійшли до правління державних підприємств, Міністерства енергетики та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у цієї сфері. Більшість його бізнес-інтересів також сконцентрована в енергетиці.

Зараз саме компанії Григоришина претендують на мільярдні державні контракти через тендери, які спеціалісти вже назвали одними з найбрудніших за теперішньої влади. Про тісну та прибуткову дружбу між президентом і бізнесменом йдеться у сюжеті програми “Схеми” (спільному проекті Радіо Свобода та Першого суспільного).

Порошенко і Григоришин є бізнес-партнерами. Зокрема, вони є кінцевими власниками ТОВ “Підприємство “Київ”, яке орендує 6,4 гектара землі у самісінькому серці Києва — біля Києво-Печерської лаври, згідно з даними проекту “Наші гроші”. Там навіть київський офіс фірми Григоришина — “Енергетичний стандарт” — розташований поруч із Міжнародним інвестиційним банком, який належить Порошенку.

Порошенко і російський бізнесмен Григоришин знайомі давно. 10 років тому — в 2005 році, після “Помаранчевої революції”, коли перший займав посаду секретаря Національної безпеки і оборони, він допомагав другому відстоювати його бізнес-інтереси в енергетиці. Про це заявляв інший український олігарх Ігор Коломойський в інтерв’ю “Дзеркалу тижня”.

Свої люди у високих кріслах

Із приходом нової влади, люди, що мають тісний зв’язок із Григоришиним, зайняли декілька ключових місць у владі.

Спочатку за квотою пропрезидентської партії — “Блоку Петра Порошенка” — наприкінці 2014-го міністром енергетики став Володимир Демчишин. Він обрав нового керівника стратегічного державного підприємства “Укренерго” Юрія Касіча, який до цього працював на Григоришина в його підприємствах: “Луганському енергетичному об’єднанні” та “Чернігівобленерго”.

“Укренерго” здійснює централізоване диспетчерське управління об’єднаною енергетичною системою країни.

Корупція заради Григоришина

Із приходом Юрія Касіча в “Укренерго” раптом було вирішено збільшити капітальні інвестиції в держпідприємство і на два мільярда гривень закупити трансформаторів. Вони необхідні для перетворення високої напруги в низьку, якою користуються кінцеві споживачі. Однак рішення про масову закупівлю їх держпідприємством украй здивувало спеціалістів з енергетики. Тому що, наприклад, раніше їх закуповували не більше ніж трьох-п’яти штук на рік, розповів колишній міністр палива та енергетики України (у 2005-2006 роках) Іван Плачков.

Проте, незважаючи на думки спеціалістів, ідею нового керівника “Укренерго” підтримала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Не останню роль у цьому зіграли її голова — Дмитро Вовк, який раніше працював у компанії Порошенка — “Рошен”, а також один із членів комісії — Борис Циганенко, який до призначення на держслужбу очолював фірму Григоришина “Енерджі Консалтінг”.

Відокремлені підрозділи “Укренерго” навіть заздалегідь почали проводити тендери на закупівлю трансформаторів. І, за дивним збігом обставин, скрізь переможцем був визнаний “Запоріжтрансформатор”, який також належить Григоришину. Тобто, фактично переможцем конкурсу виявляється друг президента. Але ця компанія взагалі не має брати участі в тендерах.

“Запоріжтрансформатор” запідозрений і звинувачений у змові на тендерах і він де-юре є відсторонений і не має права приймати участь”, — каже Лев Підлісецький, Голова підкомітету з питань електроенергетики та транспортування енергії Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу.

Наприкінці 2014 року Запорізьке відділення Антимонопольного комітету оштрафувало “Запоріжтрансформатор” на 300 тисяч гривень за антиконкурентні узгоджені дії у вигляді спотворення результатів торгів. Це означає, що підприємство не може брати участь у тендерах у найближчі три роки — до кінця 2017 року.

Натисніть для збільшення

Втім, найбільший подив викликають ціни, за якими “Запоріжтрансформатор” намагається продати свою продукцію державному підприємству. Оскільки трансформатори бувають різної потужності, то прийнято рахувати їхню вартість, виходячи з ціни за мегавольт-ампер.

Згідно з протоколами розкриття пропозицій у “Віснику державних закупівель”, “Укренерго” планує закупити трансформатори у “Запоріжтрансформатора” за ціною 430-550 тисяч гривен або 20-26 тисяч доларів США за один мегавольт-ампер. У той же час, наприклад, європейська “Сіеменс” пропонувала трансформатор для іншого українського держпідприємства — “Енергоатом” — за ціною майже 9 тисяч євро або 9,6 тисячі доларів США за один мегавольт-ампер. Тобто в два з половиною рази дешевше.

Натисніть для збільшення

Натисніть для збільшення

Хто заплатить за непотрібну інвестицію

За всі трансформатори, які купить державна “Укренерго” у компанії Григоришина, заплатить кінцевий споживач електроенергії. Тобто ми з вами. Адже ця ціна буде закладена у тариф на електрику.

“Наступні рішення Національної комісії будуть — збільшити вартість електроенергії. Очікуване — це буде підняття на 10%. Тобто всі мають скинутися, щоб заплатити кінцевому бенефіціару “Запоріжтраснформатора”, — вважає Лев Підлісецький.

Найбільш прикро, що доведеться платити за те, що не є вкрай необхідним, каже інженер-електрик Олексій Скрипник, за плечима якого 14 років стажу в диспетчерській службі Західної енергосистеми України.

“Ми збираємось міняти трансформатори, коли особливої потреби в цьому нема. Якщо трансформатор працює, якщо він не має великого перенавантаження, то він може працювати дуже довго. Є в нас трансформатори, які працюють із довоєнного часу. Тому особливої потреби в них нема”, — розповідає він.

Але керівник “Укренерго” продовжує наполягати на необхідності закупівлі величезної кількості трансформаторів. “Чому сьогодні, чому не завтра? У мене відповідь одна: тому що це треба було робити позавчора, — стверджує Юрій Касіч. — Більше ніж 70% обладнання має термін експлуатації більше ніж 25 років. 25 років — це навіть не гарантія на виріб, а термін експлуатації обладнання. На жаль, останні 23 роки, в нашій країні було багато популізму”.

Олександр ЧОРНОВАЛОВ