BBC розпитала Олексія Резнікова про ситуацію у Соледарі, про те, як вплине на війну перестановка у командуванні російської армії, а також про те, як відбуватиметься контрнаступ України.
Глава оборонного також відомства пояснив, чому повторний наступ з Білорусі є дуже малоймовірним і висловив упевненість, що вступ України в НАТО станеться у найближчому майбутньому.
Ситуація в Соледарі
Автор фото GETTY IMAGES
BBC: Яка зараз ситуація у Соледарі, битву за який називають однією з найбільш кровопролитних у війні? Що там відбувається?
Олексій Резніков: Хочу нагадати, що одна з мрій Кремля — вийти на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. Соледар — маленьке місто на цьому напрямку, він не є військовим, стратегічним чи якимось особливим обʼєктом, це просто точка на мапі, але це наше місто, це наші люди, це наша земля. Для нас він є важливим, кожен квадратний метр є для нас важливим.
Але на даний момент вони намагаються захопити це місто, щоб отримати контроль над дорогою між Соледаром і Бахмутом, по якій вони зможуть перекидати свою техніку і підрозділи в Бахмут. Вони зупинилися під Бахмутом і відвели від нього деякі свої підрозділи на Соледар.
Вони роблять спроби взяти Бахмут вже понад чотири місяці без жодного успіху. Тому вони намагаються завдати потужного точкового удару за допомогою бійців ПВК, десантно-штурмових загонів та інших підрозділів. Вони хвиля за хвилею завдають артилерійських і мінометних ударів, штурмують піхотою, у спробі захопити кожну будівлю, кожну вулицю.
Але ми продовжуємо утримувати свої позиції, це вкрай важко, але, як каже наш головнокомандувач, “ситуація складна, але під контролем”.
BBC: Але Україна також несе великі втрати?
Олексій Резніков: Я б сказав, що на цьому напрямку наші втрати критично менші за втрати противника. Це означає, що якщо ми, приміром, втрачаємо 50 людей, вони втрачають 500. Просто порівняйте.
Олексій Резніков: Щоденні втрати російської армії і приватної військової компанії складають приблизно 500 вбитих плюс поранені. Щодня.
Сама Росія про свої втрати говорить рідко. У вересні міністр оборони РФ Сергій Шойгу оцінював втрати в 5,6 тис. загиблих, а президент Володимир Путін заявляв, що втрати України в десять разів вищі.ВВС не може перевірити і підтвердити інформацію про втрати з обох боків.
BBC: Але ви кажете, що Соледар не є стратегічно важливим, тоді чому Україна докладає стільки зусиль, щоб втримати його?
Олексій Резніков: Є ще один момент. У місті розташовані соляні шахти, найбільші в Європі, а тому є економічні причини, чому власники ПВК хочуть захопити місто — щоб заробляти гроші на крові.
“Росія змінила тактику і стратегію”
BBC: Вперше за довгий час росіянам, схоже, вдається просуватися. Чи втратила Україна імпульс?
Олексій Резніков: Ні. Це зрозуміло, вони зазнали поразки на Харківському напрямку, на Херсонському і у них зʼявилась можливість сконцентрувати сили в одному місці. Вони змінили тактику і стратегію, намагаючись виявити одне місце і зробити в ньому прорив. Адже їм життєво необхідна принаймні маленька перемога для населення Російської Федерації.
Друга причина — це конфлікт між власниками приватної військової компанії і командуванням російської армії. Бахмут і Соледар — на відповідальності ПВК, і вони хочуть довести Кремлю, що вони кращі за регулярні війська Російської Федерації.
Ми бачимо перестановки в російському командуванні, що свідчить про те, що конфлікт між ними триває.
Якщо ви подивитесь на мою заяву 6 грудня минулого року, в якій я сказав, що Кремль ухвалить рішення замінити генерала Суровікіна, ось і результат. Я не ворожив на картах таро чи кришталевий кулі, я просто розумів, що відбувається і яка ситуація на фронті.
Суровікін особисто відповідав за масовані ракетні удари про українській цивільній і енергетичній інфраструктурі. Можливо це була гарна стратегія для нього самого, але він використав усі стратегічні запаси крилатих і балістичних ракет, як-от “Калібр”, “Іскандер”, “Х-555” та інші.
Це було ризиковане рішення з його боку, і я думаю, після інспекції генерала Герасимова вони виявили, що було використано надто багато зброї, запаси скоротилися, але без якогось результату.
-
“Вони розпочнуть наступ наприкінці лютого або на початку березня”
-
BBC: Як, на вашу думку, вплине на ситуацію ця заміна в командуванні?
Олексій Резніков: Подивимось.
BBC: Чи зміниться стратегія Росії?
Олексій Резніков: Так. Саме тому ми бачимо, що масованих ракетних обстрілів України не було вже понад тиждень. Вони продовжують обстрілювати Харківську, Запорізьку, Донецьку, Херсонську області ракетами “С-300”, з мінометів і артилерії, але це — зброя малої дальності.
Вони можуть завдати удару у будь-який день, завтра чи післязавтра, іранськими дронами чи балістичними ракетами по Києву, Львову, Одесі, Вінниці. Але вони більше не роблять цього щодня, адже їхні можливості скоротилися, тому я і вважаю, що вони змінили свою стратегію.
BBC: То якою вона тепер буде?
Олексій Резніков: На мою думку, вони намагатимуться накопичити свої сили, зброю і наприкінці лютого чи на початку березня вони розпочнуть наступ у певному напрямку, на сході або, можливо, на півдні.
BBC: З якою метою?
Олексій Резніков: Загальна мета Росії — стерти Україну з лиця Землі, вони хочуть контролювати нас, вони вважають, що Україна не є окремою державою, що українська нація не має існувати. Це божевільна, дурна ідея кремлівського режиму.
BBC: Давайте повернемось до питання про те, що росіяни можуть зробити. Ви казали у грудні, що вони можуть планувати повторний наступ з Білорусі.
Олексій Резніков: Я казав про те, що ми маємо прорахувати всі ризики, адже ми маємо 2500 км кордону з недружніми сусідами, з них кордон з Білоруссю — 1200 км.
BBC: Ви казали про таку можливість [наступу].
Олексій Резніков: Можливість, так. Думаю, у них є різні плани, атакувати Україну з півночі, зі сходу і з півдня. Але який напрямок є більш зручним чи простішим для них? Звичайно, захопити Київ — заманлива ідея для них, тому що Київ — столиця України, і вони намагались зробити це майже рік тому, але без успіху.
Але якщо вони спробують піти у наступ з Білорусі, їм доведеться залучити білоруську армію як своїх союзників.
BBC: Але чи стурбовані ви тим, що це може статися?
Олексій Резніков: Я стурбований тим, що з точки зору стратегії для них простіше наступати з півдня чи сходу. Тому що на цих напрямках, у них є лінії постачання, логістика, збройні сили.
А перегрупування всіх своїх сил з півдня чи сходу на північний напрямок займе багато часу, у них немає на це ресурсів. У них є багато солдатів після часткової мобілізації і вони оголосять нову мобілізацію, приховану чи офіційну, вони це обовʼязково зроблять.
Але їм потрібні танки, артилерія, боєприпаси. Усі запаси важкої зброї з Білорусі були перевезені в Російську Федерацію. Отже, [для наступу з Білорусі] їм доведеться перекинути туди людей і важку зброю.
“Нам потрібно більше часу”
BBC: А яка ситуація з контрнаступом України?
Олексій Резніков: Що ви маєте на увазі?
BBC: Спроби відвоювати свої території.
Олексій Резніков: Війна — це завжди боротьба ресурсів. Завдяки нашим партнерам у нас є ресурси союзників по НАТО і навіть більше ніж НАТО, у нас є ресурси клубу “Рамштайн”. Понад 50 країн є нашими союзниками у війні проти Кремля.
Нам також потрібен час для формування наших резервів, нам потрібно більше боєприпасів, артилерії, БМП, ракет і так далі. Таким чином, нам також потрібно більше часу.
У нас є різні плани, і наше військове керівництво з часом вирішить, який напрямок буде найкращим. Це залежить від часу, адже війна — це також питання своєчасності.
Я міністр оборони, але я не відповідаю за операційне планування, цим займається генштаб, генерал Залужний і його команда.
Вони також відкрито обговорюють плани з нашими партнерами, але це завдання військових.
“Україна — член НАТО де-факто”
BBC: Чи має Україна всю потрібну їй зброю для наступного етапу?
Олексій Резніков: Під час війни ніколи не буває всього достатньо. Але я задоволений, що наші дії, які ми почали рік тому, принесли результати. У листопаді 2022 року я лише просив надати нам “Стінгери”, і відповідь була, що це неможливо.
Я міг тільки жартувати про “Патріоти”, але тепер ми маємо і “Стінгери”, і NLAW, і Starstreak, ми маємо артилерію різних видів калібру 155 мм, нам вже пообіцяли бойові машини Marder і Bradley, у нас також є системи ППО IRIS-T, і у нас будуть “Патріоти” після того, як наші військові пройдуть тренування. У нас також є протикорабельні ракети, як-от “Гарпуни” і так далі. Тобто ми маємо багато сучасної зброї натівського стандарту.
Це означає, що Україна, як держава, і збройні сили України або наш сектор безпеки і оборони стали членами НАТО де-факто, не де-юре, а де-факто. Тому що у нас є зброя, ми вміємо нею користуватися, ми маємо потрібний рівень комунікації з нашими партнерами. І я впевнений, що у найближчому майбутньому ми станемо членами НАТО де-юре.
BBC: Це суперечлива заява. Ви кажете, що Україна стала де факто членом НАТО…
Олексій Резніков: Чому суперечливе? Це факт, ви знаєте, я юрист і я оперую фактами. Один мій колега, міністр оборони, під час зустрічі в Брюсселі відверто сказав, що стратегія НАТО на наступні десять років враховує, що головною загрозою альянсу є Російська Федерація, і він також пояснив, що у світі є лише одна армія, яка має досвід того, як перемогти росіян, як воювати з росіянами і як вибити їх зі своєї території. Це українська армія.
Отже, які ще потрібні причини, щоб запросити Україну в НАТО?
BBC: Ви згадали про зброю і танки…
Олексій Резніков: Питання танків обговорюється, я щиро вдячний президенту Польщі Анджею Дуді за “Леопарди”. Це означає, що вікно для обговорень передачі нам сучасних танків, відкрито. Це можуть бути не лише “Леопарди”, а й інші системи, а ми вже вирішимо, які танки стануть основними в українських збройних силах.“Ми отримаємо танки, винищувачі і зброю далекобійністю 300 км”
BBC: Протягом тривалого часу західні країни не хотіли навіть говорити про можливість надання Україні танків, а тепер вже лунають оголошення про передачу танків. Як ви вважаєте, це зміна у сприйнятті?
Олексій Резніков: Західні країни лише рік тому не хотіли обговорювати російські поставки газу в Європу, для них також було неможливо відключити SWIFT, неможливо було навіть уявити розмови про закриття “Північного потоку”. Але тепер це все стало можливо, і у західного світу також змінюється спосіб мислення.
Я також сподіваюсь, що вони розуміють, що ми боремося не лише за нашу країну, не лише за наші землі і нашу свободу, але ми також боремося за європейські демократичні цінності.
BBC: Але сприйняття [Заходу] було таким, що будь-які танки, передані Україні, спричинять ескалацію.
Олексій Резніков: О, я чув про ці побоювання ескалації щотижня і щомісяця, для мене це було свого роду протокольними заявами. Я впевнений, що ми отримаємо танки, винищувачі і зброю далекобійністю 300 км.
BBC: Ви не стурбовані тим, як Росія може відповісти на це?
Олексій Резніков: У моїй країні війна, яка ще більша ескалація може статися? Вони завдають ударів по наших містах, наших лікарнях, наших дитсадках, наших школах, вони вбивають мирних жителів, дітей. Це армія вбивць, ґвалтівників і мародерів. Який ще може бути рівень ескалації? Вони тут, у моїй країні.
BBC: Хочу повернутися до питання про контрнаступ. Зима уповільнила темп наземних операцій, крім того, що відбувається на Сході. Після закінчення зими, ці операції буде поновлено?
Олексій Резніков: За законами війни, весна — найкращий час, щоб поновити спроби наступу, це так для обох сторін. Саме тому ми розуміємо, що вони будуть готові почати наступ, і ми повинні бути готові наступати.
BBC: І ви будете відвойовувати території?
Олексій Резніков: Я хотів би нагадати вам і вашій аудиторії, що це не просто наше бажання, це наш план, про який офіційно оголосив наш президент Володимир Зеленський і я особисто, і мої колеги з уряду, і наш генштаб.
Ми переможемо у цій війні з результатом. І цей результат для українців означає повне звільнення наших тимчасово окупованих територій до кордонів 1991 року, офіційно і міжнародно визнаних кордонів, включно з Кримом, Луганськом і Донецьком.
BBC: Ця наступна фаза буде, напевно, надзвичайно складною.
Олексій Резніков: Це доволі субʼєктивне слово “складний” або “критичний”, кожен день і ніч у лютому минулого року були “складними” або “критичними”. Для нас це вже стало звичним, але ми маємо перемогти у цій війні і ми маємо зробити все для цього.
Це війна ресурсів, а час і енергія — це також наші ресурси. Отже, [перемогти] — це наш план, а як саме ми будемо його реалізовувати, це вирішує наше командування.
