Квартальний газовий пакет: #перемога чи #зрада?

Ціна тисячі кубів становитиме 248 долларів.

У Міненерговугілля назвали цю угоду перемогою. Експерти ж до здатності “Газпрому” домовлятися ставляться обережно.

Вони бачать у цьому тільки невидиму руку ринку і пропонують не захоплюватися тактичним успіхом.

Підписана угода діятиме лише у другому кварталі. До неї не буде застосовуватися принцип take-or-pay.

“Це перемога економічно обґрунтованого підходу до взаємовідносин “Нафтогазу” та “Газпрому” над політичним”, — сказав міністр енергетики та вугільної промисловості України Володимир Демчишин, коментуючи підписання угоди.

Міністр сподівається, що цей документ закладе формат стосунків на майбутнє.

У Москві ж підкреслено телеграфували про надання “знижки”.

Мовляв, прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв підписав постанову про надання Україні знижки на газ у другому кварталі 2015 року в розмірі експортного мита, але не більше 100 дол за тис куб м. Це може свідчити про те, що формат, може, й міняється, але майбутнє може виявитися не таким вже й близьким.

“Це не ринок. Ми залишаємося у рамках договору від 2009 року і далі цих рамок маневрувати не можемо”, — вважає президент “Діксі груп” Олена Павленко.

На її думку, це те саме тимчасове рішення, яке було знайдене восени. “Зимове рішення продовжене. І європейці, і українці почнуть запасатися на наступну зиму. Тому ми говоримо про пролонгацію тимчасових відповідей”, — каже експерт.

Нову ціну на газ у контракті між “Нафтогазом” та “Газпромом” можна оцінити як таку, що відповідає ринковим реаліям.

“247,18 дол — це вище рівня доходної ціни європейського експорту “Газпрому”, але умови постачання газу в Україну та Європу зараз різні. “Нафтогаз” купує паливо на умовах короткострокового контракту, тому така ціна — адекватна”, — говорить генеральний директор East Михайло Корчемкін.

“Дана ціна трохи вища за котирування на спотовому ринку Європи, але несуттєво. З урахуванням транспортних витрат вона конкурентоздатна”, — вважає президент центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар.

На його думку, ціна відповідає котируванням нафти у третьому кварталі 2014 року, і “Газпром” зробив стандартну операцію: привів ціну на газ у відповідність до динаміки цін на нафту через дев'ять місяців.

Гончар вважає, що “Газпром” веде свою гру, розраховану на європейський та український істеблішмент. Швидкими перемовинами і поступками російський монополіст намагається створити собі імідж м'якості і здатності домовлятися, щоби впливати на інші сторони перемовин.

Експерт також нагадав, що Туреччина отримує газ по “Блакитному потоку” без експортного мита, інакше буде втрачено економічну доцільність цих постачань.

До активу української сторони варто також записати те, що нарешті відбуваються повноцінні тристоронні переговори, і ніхто не ставить під сумнів участь ЄК.

“Це обмежує можливості маніпулювання з боку “Газпрому”. Наприклад, так і не вдалося скористатися постачанням газу на окуповані території Донецької та Луганської областей”, — констатує Павленко.

Корчемкін додає, що підписану угоду можна вважати виграшем для обох сторін: Україна отримала прийнятну ціну, а “Газпром” повернув собі частку на ринку.

“Росіяни повертаються до стратегії зниження цін для повернення частки на ринку. А ціна на газ не зростає. Вона досягне нижньої межі в четвертому кварталі 2015 року. Якщо у другому кварталі ціни на нафту підуть униз, то у 2016 рік “Газпром” увійде з цінами четвертого кварталу 2015 року”, — пояснює Гончар.

З низькими цінами на газ та роздутими витратами свою частку на ринку “Газпрому” збільшити буде складно, додає він.

Тому українській стороні варто зосередитися не на вигідному тримісячному контракті, а на тому, як перебудувати відносини і укласти новий довгостроковий контракт. На думку експертів, наступним сприятливим періодом для таких переговорів стане наближення рішення Стокгольмського арбітражу.

“Як показує практика європейських країн, за півроку до рішення “Газпром” погоджується переукласти довгострокові угоди. З нами буде так само. Росіяни не зацікавлені у рішенні суду, бо це вважатиметься прецедентом. Тому тільки у 2016 році ми зможемо обговорювати нову довгострокову угоду”, — вважає Павленко.

Схожої думки дотримується і Гончар. “Потрібно бути дуже обережним, щоб не піддатися солодким обіцянкам “Газпрому”. Тим більше, повноцінно працює реверс. Не варто одразу приставати на пропозиції “Газпрому”, — радить він.

Із стратегічної точки зору для України важливі не квітневі переговори в Берліні щодо довгострокової угоди до кінця опалювального сезону 2015-2016 років, а позиція України у наступні періоди.

Данило НЕСТЕРОВ