Юрій Вітренко залишив посаду голови НАК “Нафтогаз України”. Натомість як очікується, керівником компанії стане нинішній міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов. “Апостроф” розбирався, чому звільнили Вітренка, у чому логіка призначення до “Нафтогазу” Чернишова, і що взагалі відбувається у нафтогазовому господарстві України.
Голову НАК “Нафтогаз України” Юрія Вітренка звільнено з посади. Як повідомляється на сайті компанії, Кабінет міністрів ухвалив його відставку. При цьому Вітренко залишиться на посаді до 3 листопада включно.
Щоб звільнити голову “Нафтогазу”, необхідне відповідне рішення наглядової ради компанії, але оскільки з 27 вересня 2021 року повноваження всіх його членів припинено, долю Юрія Вітренка визначив Кабмін як представник держави — єдиного акціонера НАК.
Вітренко очолив “Нафтогаз” 28 квітня 2021 року. Але до цього, з 2014 року, він працював у компанії під керівництвом Андрія Коболєва. Обидва вони уособлювали новий тип українського корпоративного топменеджера західного зразка. Однак через якийсь час відносини між Коболєвим та Вітренком зіпсувалися, і 17 липня 2020 року останній залишив посаду виконавчого директора НАК.
У грудні 2020-го Вітренко був призначений першим заступником міністра енергетики України з функціями тимчасового керівника відомства. Втім, не ставши повноцінним міністром (ходили також чутки, що Вітренко мітив у прем'єри), він перейшов із цієї посади до “Нафтогазу”.
Реформи та премії
Чим же запам'ятався Юрій Вітренко на посаді керівника енергетичного монополіста?
На думку президента Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайла Гончара, його роботу в “Нафтогазі” слід розцінювати насамперед у тандемі з Андрієм Коболєвим. Як зазначив експерт у розмові з “Апострофом”, компанія під їхнім керівництвом пройшла нелегкий шлях, починаючи з 2014 року, коли, по суті, почалося вторгнення Росії на територію України.
“Цей тандем зробив три фундаментальні речі: по-перше, так чи інакше, ми пройшли всі зимові сезони, які були дуже складними, з мінімальними втратами, друге — це реформа — її можна, звичайно, критикувати — нафтогазового сектору, і третє — це те, що завдали удару “Газпрому”, якого не завдавала жодна інша західна компанія, — мається на увазі виграш у Стокгольмському арбітражі”, — сказав Гончар.
При цьому, напевно, Вітренку ще довго згадуватимуть і високу зарплату, і мільйонні премії. Найскандальніша з них, у розмірі 4 мільйонів доларів, до речі, пов'язана з перемогою “Нафтогазу” над “Газпромом” у Стокгольмі. Її він вчасно не отримав, а тому в лютому 2020 року подав на НАК позов за невиплату до суду. Втім, сторони дійшли тоді мирової угоди, за якою Вітренку виплатили премію не грошима, а у вигляді п'ятирічних облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП).
“Якби не надто висока самооцінка, з нього міг би вийти непоганий державник. Але йому не дозволила (вийти на такий рівень — “Апостроф”) корона. З морально-вольовими не склалося”, — так схарактеризував Юрія Вітренка співрозмовник видання, близький до енергетичного сектора України, який забажав зберегти анонімність.
Так, за його словами, Вітренку нічого не було варто змінити точку зору щодо управління “Нафтогазом” на прямо протилежну після переходу на посаду голови НАК з посади виконувача обов'язків міністра енергетики.
При цьому на посаді керівника “Нафтогазу” Вітренко керувався виключно положенням одного з пунктів статуту компанії про те, що головною метою менеджменту є отримання прибутку внаслідок господарської діяльності: “Він повністю працював відповідно до цього пункту, і йому абсолютно було байдуже, що з самою компанією відбувається”.
Запрограмована відставка
Однак, що стало реальною причиною відставки Юрія Вітренка з посади голови “Нафтогазу”?
“Останніми місяцями вона (відставка), що називається, була на слуху, і вона, можна сказати, була запрограмована, — каже Михайло Гончар. — Вітренко зібрав на себе, по суті, критичну масу невдоволення з усіх боків — і з офіційного, і з суспільного. Плюс — періодичні звинувачення у проблемах, зловживаннях у системі “Нафтогазу”, зокрема, фінансових, не обов'язково пов'язаних із ним персонально, але, як відомо, керівник відповідає за все”.
Фінансові проблеми у НАК справді є. Досить згадати дефолт, який влітку цього року допустив “Нафтогаз” за своїми борговими зобов'язаннями на 335 мільйонів доларів.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко у розмові з виданням нагадав, що вже не перший місяць тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради вивчає ситуацію у компанії.
“Я працюю в цій комісії, і виходячи з інформації, якою я володію, справді там складна ситуація, є серйозні фінансові проблеми, багато непрозорих речей, які відкриваються з кожним днем все більше і більше, — сказав експерт. — Тому думаю, це головна причина (відставки)”.
Також, за його словами, треба враховувати досить непростий характер Юрія Вітренка: “На відміну від багатьох інших менеджерів в енергетичній галузі, він не біжить бездумно виконувати всі доручення з Офісу президента або Кабінету міністрів, він намагається проводити самостійну політику”.
Згадане вже джерело “Апострофа” відзначило, що, ймовірно, останньою краплею при ухваленні рішення про відставку Вітренка стала відмова “Нафтогазу” постачати газ на Трипільську ТЕС держкомпанії “Центренерго”. Наприкінці жовтня НАК поінформував ТЕС про зупинення постачання через те, що теплоелектростанція вчасно не оплачує одержуваний енергоресурс, а також не виконує зобов'язань щодо постачання електроенергії. “Це, мабуть, стало приводом для відставки”, — сказав співрозмовник видання.
Охочих не знайшлося
Як очікується, Юрія Вітренка на посаді голови “Нафтогазу” змінить нинішній міністр розвитку громад та територій Олексій Чернишов. Однак до призначення в НАК з посади міністра його має звільнити парламент. Не виключено, що це відбудеться найближчого пленарного тижня.
Чому було обрано саме цю кандидатуру?
Володимир Омельченко назвав таке рішення “досить дивним” з огляду на те, що Чернишов раніше не був пов'язаний з нафтогазовим сектором.
Джерело, близьке до вітчизняної енергогалузі, висловилося ще більш категорично. “Чому б ні?”, — із сарказмом сказав співрозмовник, відповідаючи на запитання, чому посаду голови “Нафтогазу” пророкують міністру розвитку громад та територій, додавши при цьому: “Логіки там ніякої немає”.
У будь-якому разі, Олексію Чернишову буде досить складно освоїтись на новій посаді особливо у розпал опалювального сезону, який обіцяє стати найскладнішим для України за всю історію від часу проголошення незалежності.
За словами Михайла Гончара, можна припустити, що Чернишов з огляду на його нинішню посаду добре обізнаний з проблемами кожного з регіонів.
“Але в цьому випадку, ймовірно, “Нафтогаз” намагатимуться використовувати задля розв'язання проблем територій у цей непростий період, — каже експерт. — Зрозуміло, що говорити про розвиток “Нафтогазу” в умовах війни не доводиться — йдеться про виживання. Але якщо владою закладається алгоритм використовувати “Нафтогаз” як дійну енергетичну корову, це теж не зовсім правильно”.
Михайло Гончар вважає, що у виборі кандидатури Олексія Чернишова спрацював алгоритм розміщення на важливих позиціях своїх кадрів.
“Тим більше що розглядалися й інші кандидати, але вони категорично відмовилися, розуміючи, яка у них буде відповідальність”, — додав він.
