Хто Китаю ближчий — чесний ворог чи брехливий друг?

За рік, що минув після зустрічі лідерів КНР і РФ Сі Цзіньпіна та Владіміра Путіна 4 лютого 2022 року, відносини Пекіна і Москви вочевидь розладилися. Тепер Китай із надією дивиться на Захід.

При цьому Китай (поки що) відмовляється офіційно підтвердити плани візиту Сі Цзіньпіна до Москви цього року на запрошення Владіміра Путіна. Для китайського лідера близькі відносини з російським колегою стають дедалі токсичнішими на тлі непередбачуваних і агресивних дій хазяїна Кремля. У Пекіні розуміють, що вирішити проблеми глобального характеру можливо тільки у взаємодії з Заходом. Але США і Європа навряд чи будуть готові заплющити очі на відносини Китаю з РФ і, очевидно, вимагатимуть від Пекіна зробити свій вибір, перш ніж самі погодяться простягнути йому руку.

Як Владімір Путін обдурив Сі Цзіньпіна

Не викликає сумнівів, що, приїхавши в гості до товариша Сі 4 лютого 2022 року, російський лідер уже мав певні плани повномасштабного вторгнення в Україну. Захоплені під час розгрому російських військ під Києвом секретні документи з описом окупації української столиці складалися ще в січні. Візит Путіна на відкриття Зимових Олімпійських ігор, мабуть, мав на меті промацати можливу реакцію керівництва Китаю на майбутню війну, але, вочевидь, не розкриваючи при цьому всіх карт — масштабів вторгнення та конкретних дат.

Пам'ятаючи, що РФ один раз уже зіпсувала Китаю головне спортивне свято, розпочавши вторгнення в Грузію в день відкриття Пекінської Олімпіади-2008, китайська сторона просила РФ не розпочинати бойових дій під час Олімпіади 2022 року. І, хоча сторони заперечували таку домовленість, фактично так і сталося — вторгнення в Україну розпочалося після закриття Ігор. При цьому, як запевняють мої китайські джерела, Путін переконував Сі, що війни він не планує зовсім, тобто відверто брехав, прагнучи тим самим спростувати дані американської розвідки, що свідчили про можливість російської атаки вже 16 лютого або трохи пізніше.

Китайці повірили брехливим запевненням Путіна. Адже до початку вторгнення не було зроблено нічого для підготовки евакуації китайського посольства з Києва. А евакуація китайських громадян із Харкова та Сум відбувалася вже в березні під російськими масованими обстрілами. Як повідомляють американські дипломатичні джерела, високопоставлений китайський дипломат у Вашингтоні (імовірно, це був посол КНР Цінь Ґан) ще 23 лютого минулого року, буквально за кілька годин до початку вторгнення, запевняв американських співрозмовників, що, за його даними, нічого не станеться.

Наступного дня після початку російського вторгнення США зробили сенсаційну заяву: ще в грудні 2021-го вони поділилися своєю розвідувальною інформацією про військові приготування РФ не тільки з партнерами з НАТО, а й із китайськими чиновниками топ-рівня — міністром закордонних справ КНР Ван Ї, а також керівником канцелярії комісії ЦК КПК із закордонних справ Ян Цзечі. Цей безпрецедентний крок і такий рівень спілкування передбачали, що інформацію буде доведено до самого голови Сі.

Пізніше з'ясувалося й те, що китайці вирішили “перевірити” достовірність американських розвідданих — передавши їх… росіянам. І, знову-таки, отримали від російської сторони запевнення, що жодна атака не планується й американці напускають туману.

Китайська карикатура висміює США за роздування істерики про російську атаку. 16 лютого минуло, запал скінчився

Китай маскує свій дипломатичний провал

Уже 24 лютого 2022 року Китай опинився в неприємній для себе ситуації: той, хто видавав себе за друга, виявився брехуном, а ворог, як з’ясувалося, надав достовірну й правдиву інформацію. Але її зігнорували в Пекіні ті, хто мав приймати рішення.

Пекін не задумувався про глобальні наслідки, як там кажуть, “української кризи”. Домінуючою ідеєю в Китаї (як, утім, і в багатьох столицях світу) було те, що Росія швидко зламає опір України і “захопить Київ за три дні”. Утім, уже наступного дня після вторгнення російських військ в Україну Сі особисто зателефонував Путіну з вимогою розпочати мирні переговори. Консультації в Мінську, які розпочалися 28 лютого, можливо були своєрідною відповіддю Путіна на цей заклик. Однак переговори в Мінську й потім у Стамбулі, як відомо, ні до чого не привели.

Уже в середині березня Сі розпочав діалог із західними лідерами — спочатку європейськими, а потім і з президентом США Джо Байденом. Тільки на той час Китай зміг виробити свою “справедливу і нейтральну позицію”, що перекладала вину за “українську кризу” на західні країни та закликала європейців докласти більше зусиль до завершення конфлікту. Вперше назвавши тоді війну війною, Сі запевнив, що “стан справ у цій країні (Україні. — О.К.) нині сягнув такого розвитку, якого Китай не хотів би бачити”. Для українців ці слова були слабкою втіхою. Для Заходу — слабким виправданням.

Симптоматично, що тоді Сі перестав спілкуватися з Путіним. Російський лідер зміг зателефонувати китайському колезі лише 15 червня, щоб привітати його з днем народження. При цьому й тоді стався конфуз: Кремль подав підсумки розмови так, нібито китайський лідер підтримав дії РФ в Україні, Китай же опублікував абсолютно інше трактування розмови.

Зазначимо, що за день до цієї розмови, 14 червня, з посади звільнили заступника міністра закордонних справ КНР Ле Юйчен. Він був найбільш високопоставленим чиновником, який курирував відносини з РФ, і, очевидно, на нього повісили вину за провал в оцінці реальних планів Росії. Раніше Ле Юйчен розглядався як можливий кандидат на посаду очільника китайського МЗС після Ван Ї.

На тлі цих подій Китай не змінював антизахідної риторики, використовуючи українську тему у своїх інтересах ідеологічного протистояння з Заходом та нападок конкретно на США. У публічній сфері теж зберігалися заяви про “дружбу з РФ”, тоді як про Україну в китайських заявах ішлося відсторонено — “про підтримку територіальної цілісності”. Всі причетні сторони китайці продовжували закликати до переговорів.

Однак за цією ширмою вже позначився поворот. Посол КНР у США Цінь Ґан у своєму інтерв'ю в серпні чітко заявив, що Росія не отримає від Китаю тієї підтримки, на яку розраховувала. Що просив у Сі Путін, достеменно невідомо, але західні розвідки підозрюють, що йшлося про дрони, і така пряма відповідь китайського дипломата була вельми симптоматичною.

А вже в середині вересня, на першій від моменту вторгнення російських військ до України зустрічі з Сі, Путін визнав, що змушений був вислухати “питання” і “стурбованості” китайського візаві стосовно України. При цьому сам китайський лідер публічно ні про що не заявляв. Однак знову припинив контакти з Путіним аж до грудня минулого року, коли той отримав можливість поговорити по телефону, запросивши Сі відвідати Росію.

Всю осінь Сі активно готувався до надзвичайно важливого партійного з'їзду, а після нього, 14 листопада минулого року, провів зустріч із американським президентом Джо Байденом. Саме тоді Сі висловив бажання відновити діалог зі Сполученими Штатами й відмовитися від конфронтації.

Напередодні нового, 2023 року в Китаї відбулися перестановки в дипломатичному відомстві: китайський посол у США Цінь Ґан обійняв посаду міністра закордонних справ КНР, сигналізуючи Вашингтону, що на роль головного переговірника призначено дипломата, який уже добре знайомий із Блінкеном.

Чи викладе Китай “російську карту”

Візит держсекретаря США до Пекіна мав розпочатися 5 лютого, але через інцидент з китайським зондом, який залетів у повітряний простір Сполучених Штатів, у Вашингтоні вирішили, що подорож Блінкена варто відкласти. Очевидно, цим кроком американські дипломати намагаються посилити тиск на Пекін, демонструючи, що умов для переговорів та покращення американо-китайських відносин поки що не створено.

Китай знову опиняється у складній ситуації. Адже вже на 20 лютого намічено візит Ван І до Москви з метою розпочати підготовку візиту китайського лідера до Росії. Він може відбутися вже навесні. Китайцям було б вигідно, щоб переговори з Блінкеном пройшли раніше московського вояжу міністра, щоб розуміти, якою мірою китайсько-російські відносини заважатимуть потеплінню у відносинах із США. Тепер китайським дипломатам доведеться бути обережнішими у відносинах з Москвою, щоб не відбити бажання США вести діалог.

Але є й інші причини, чому Пекін на офіційному рівні поки що утримується говорити про терміни і взагалі про можливість візиту Сі до Москви. Для китайського лідера поїздка до Путіна виглядала б як самоприниження перед людиною, що вчинила підло і нечесно по відношенню до міжнародного партнера, якого називає “другом”.

Крім того, плани візиту китайського лідера до РФ може відкоригувати реальна ситуація на фронтах російсько-української війни. Якщо російський наступ, що готується на найближчі місяці, провалиться або українська армія почне свій успішний контрнаступ, для Сі Цзіньпіня взагалі не буде сенсу їхати до Москви, щоб не опинитися в компанії людини, яка сама привела свою країну і армію до колапсу та повної міжнародної ізоляції.

У цьому випадку очільник Сі вже не матиме докорів совісті, щоб з максимальною вигодою розіграти “російську карту” для відновлення відносин Китаю з Європою та США. 

Олексій КОВАЛЬ, почав роботу журналістом у газеті “Фінансова Україна” у 1994 році. У 1996 — 2007 роках обіймав посаду керівника відділу міжнародної політики інформаційно-аналітичної служби телеканалу “Інтер”. Згодом працював у сфері інвестиційного бізнесу. Як журналіст спеціалізується на питаннях міжнародних відносин.