Коли ми говоримо про вибори в Україні, ми маємо знати, що вибори у нас виграє чотири групи каналів — “1+1”, “Інтер”, “Україна” та три канали групи Віктора Пінчука. Зараз сюди ще додався “112” Віктора Медведчука і альтернативний пропорошенківський “Прямий”. Хто має більше двох каналів, той і виграє.
Але повернімося до справи Ігоря Гладковського. Перше, що ми повинні знати про цю справу, так це те, що немає жодного значення, чи правдива інформація, яку подали журналісти. На жаль, протягом останніх 10-12 років у нас склалася така ситуація, при якій журналістські розслідування і заказухи переплелися так, що тепер питання правди не має жодного значення і для ЗМІ, і для суспільства. Тому, іще раз повторюся, правда чи неправда все те, що будо сказано в розслідуванні, немає значення. Ми перейшли із системи раціо в емоцію.
Сьогоднішня заява генерального прокурора Юрія Луценка про те, що ця справа — підслідність НАБУ, а не Генпрокуратури, звичайно, частково може погасити цю пожежу, бо одна із ключових ліній нападу подягала в тому, що Луценко захищає Порошенка. Та й тепер так звані єврооптимісти навряд чи зможуть активно кричати, що влада “покриває злочинців”. Проти НАБУ вони просто не підуть. Але в цілому це лише часткова тактична перемога команди президента.
Поки, коли ми говоримо про можливий “ефект Гладковського”, ми наперед знаємо про дві речі: по-перше, це буде серіал (але ми не знаємо, чи будуть наступні серії цікавими) і що буде створена Тимчасова слідча комісія. Навіть якщо вона не буде створена офіційно, буде багато криків про узурпацію влади і буде створена неформальна група по “розслідуванню”.
І тепер ми підходимо до кількох ключових питань, від відповіді на які залежить, як будуть розгортатися події.
Перш за все ми не знаємо, чи зможе Тимошенко зіграти в довгу. Власне, чи зможе вона витримати місячний марафон без серйозних помилок. Поки це ключове питання. Виходячи з “історичного досвіду”, можна передбачити, що як такого стратегічного плану немає і все буде крутитися навколо імпічменту і всього того, що було сказано вчора і сьогодні (імпічмент за місяць до виборів, напевне не самий сильний хід), але знову-таки, все залежить від того, чи зуміє Тимошенко грамотно нагнітати ситуацію.
Другий ключовий момент, чи не розгубить Тимошенко соратників-попутників. Ми вже неодноразово бачили кульбіти Ляшка, який може в будь-який момент почати не лише критикувати Порошенка, але й паралельно згадувати про “кремлівську зозулю”. Те саме стосується і тих же єврооптимістів і навіть неймовірно нудних останнім часом Гриценка і Садового.
І нарешті третій чинник — телевізор. Тут все залежатиме від того, чи захочуть телеканали розкручувати скандал і далі. Наразі все більш-менш зрозуміло з каналами Коломойського. На “плюсах” уже вийшло два сюжети за мотивами “гладковськийгейта”, і, швидше за все, цю тему будуть крутити і далі, оскільки на користь кандидата Володимира Зеленського вона грає навіть краще, ніж на користь Тимошенко. Але про це окремо.
Що стосується “Інтера” Сергія Льовочкіна та Дмитра Фірташа, то він швидше за все теж підхопить цю тему з тих же міркувань, що і “плюси”. В Кремлі уже неодноразово дали зрозуміти, що Зеленський в якості майбутнього президента влаштовує їх не менше, ніж Бойко. Та для самого Бойка ситуація, коли Тимошенко і Порошенко знищуватимуть одне одного у війні компроматів, цілком приємна. Крім того, мотивом для підключення до “Гладковськийгейту” для “Інтера” можуть стати певні труднощі у стосунках з регулюючими органами, що виникли у облгазів, що належать Фірташу.
Окремо стоять канали Ахметова і Пінчука. Для першого Порошенко все ще кращий варіант, ніж Тимошенко, а тому особливих підстав підігрувати Юлії Володимирівні немає і з'явитися вони можуть лише в разі, якщо чинний президент дуже сильно втратить позиції.
Що стосується Пінчука, то він поки відносно нейтральний і до Тимошенко, і до Порошенка, а тому може або і далі дотримуватися цього нейтралітету або почати торги. Зрештою як і для Ахметова вирішальним чинником може стати серйозне просідання одного з кандидатів.
Окремо в усій цій історії треба відзначити фактор Зеленського. Те, що на наступний день після оприлюднення розслідування щодо Гладковського і “Укроборонпрому” автор цього розслідування журналіст Денис Бігус обізвав Тимошенко “мєрзостью” та пообіцяв компромат і на неї, свідчить про те, що компромат на Порошенка — це подарунок не Тимошенко, а Зеленському. Адже Юлія Володимирівна асоціюється з тією старою корумпованою елітою, що і Порошенко. В той час як Зеленський є яким-не-яким, а “новим обличчям”. А тому будь-який корупційний скандал, що торкається кандидатів у президенти працює в першу чергу на Зеленського. Саме він буде підбирати голоси розчарованих тотальною злодійкуватістю влади виборців. Тож цілком може статися так, що від “Гладковськийгейту” постраждають обидва його головні учасники і намаганням втопити один одного працюватимуть на перемогу “третьої сили”.
