Держава знову рефінансуватиме Укргазбанк?

Проте наявність корпоративного конфлікту у його стінах не сприяє цьому і не прикрашає Мінфін, під опікою якого знаходиться банк.

Перехопивши ініціативу у міноритарних акціонерів Укргазбанку, Мінфін провів збори власників установи. Щоправда, сталося це із запізненням на два місяці після двох скандальних зривів. Причому результати зборів знову можуть бути оскаржені.

Як відомо, засланий до Львова головою облдержадміністрації член Ради НБУ, соратник Януковича і колишній найбільший бенефіціар банку Василь Горбаль не полишає спроб зберегти вплив на банк, який знаходиться під контролем держави.

Це вилилося у цікаву історію з зібранням акціонерів банку, яке відбулося минулого тижня на Подолі .Все виглядало як мітинг протесту одних респектабельних людей у чорних костюмах проти інших громадян в не менш пристойному одязі.

Насправді ж у цій події проступає перспектива поглиблення тріщин в єдності Партії регіонів після приходу до влади через господарські протиріччя.

Збори власників 19-ї за розміром активів фінустанови країни були заявлені одночасно у двох місцях Києва — на вулиці Межигірській, 11, у Мінфіні, і на вулиці Єреванській, 1, це юридична адреса Укргазбанку. Початок — о 14.00 і 14.15.

Основний власник навряд чи хотів зриву зборів і передбачив запасний вихід. Однак головні події розвернулися на території Мінфіну і його околицях. Цілком природно, якщо пригадати реакцію голови Мінфіну на корпоративний конфлікт у банку, де частка держави складає 87,7%.

“Це поодинокі випадки, які більше ніколи не трапляться у таких установах”, — заявив Федір Ярошенко у травні.

Танго у строгих костюмах

Складнощі корпоративного управління вирішувалися одним з традиційних методів: шляхом віддалення носія проблем. Міноритарії та їх представники не змогли виявити волю у питаннях, пов'язаних з розвитком банку.

Їх, в тім числі представників “Нафтогазу” і “Укрнафти”, не допустили на збори, хоча на вимогу міноритаріїв до порядку денного внесли вісім питань, в тому числі про проведення Укргазбанком обов'язкового викупу розміщених ним акцій, про реструктуризацію проблемних активів і збільшення статутного капіталу.

Нагадаємо, що попередні збори не відбулися через проблеми з реєстратором. У червні Мінфін пішов іншим шляхом: учасників зборів реєстрували за сертифікатами акцій — їх просили взяти з собою. І на початку такий хід не віщував біди.

Метушня з отриманням номерків і шикуванням акціонерів нагадала про черги за горілкою в часи розпаду СРСР — лише у виконанні партійної номенклатури. Йшлося про розподіл не менш коштовних ресурсів — грошей і права ними розпоряджатися.

Чим ближче було до початку зборів, тим більше міноритарії усвідомлювали, що в Україні є не лише ошукані вкладники, але й обдурені акціонери.

“Понад годину не міг потрапити навіть у приміщення. Охорона видавала номерки і пускала по одній людині, на що гаялося приблизно п'ять хвилин. Останнім пройшов номер 35 або 36, а ще близько 50 — ні. Писатимемо скаргу у Держкомісію з цінних паперів і фондового ринку”, — поскаржився один з обурених міноритаріїв.

Далі заможні громадяни і їхній почет почали скандувати: “Ганьба, ганьба!”. Відчутних наслідків це не дало, нагадавши, однак, що помаранчева революція пустила коріння в серця всіх українців, незалежно від політичних уподобань.

Причиною обурення стало те, що після завершення реєстрації частину акціонерів, які вже увійшли до будівлі, вивели геть. Мовляв, хто не встиг, той запізнився.

Тимчасом представники домінуючого власника приступили до обговорення 33 питань порядку денного, ігноруючи зойки знадвору.

Збори тривали майже дві години. У підсумку, учасники відмовилися збільшувати статутний капітал. Про це повідомив голова правління Укргазбанку Анатолій Брезвін. Покидаючи будівлю Мінфіну, він виглядав як молотобоєць після двох ударних змін.

Зовсім з іншим настроєм виходив заступник міністра освіти і науки, голова наглядової ради ВАТ “Національний депозитарій України” Віктор Івченко, який грайливо представився журналістам як “відповідальний за розвиток і реалізацію досягнень науки”. Узяттям чергового “Рейхстагу” він був задоволений.

Банк розбрату

Міноритарні акціонери оцінювали ситуацію по-іншому. Вони переконані, що невеликих власників свідомо не пустили на збори, порушивши їх права. Проте віри у перемогу у них бракує: можливість оскарження підсумків опрацьовують юристи.

“І до суду подамо, і до Держкомісії з цінних паперів, але чи буде результат для нас позитивним?” — питає акціонер банку Олег Горбаль. На його думку, єдиним наслідком недружніх дій Мінфіну стала підвищена увага до банку з боку преси.

У розпоряджені “Економічної правди” опинився акт, який недопущені акціонери банку склали на місці. Вони також обіцяли надіслати його до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Загалом ситуація з Укргазбанком нагадує старий анекдот про “логіку і закон”. Непідготовлений до іспиту студент отримав “відмінно”, запропонувавши професорові угоду: відгадати хитру загадку, що таке “законно, але нелогічно, логічно, але незаконно, і незаконно та нелогічно”.

Професор не знайшов відповіді і визнав поразку. Студент пояснив: молода дружина у літнього професора — законно, але нелогічно. Наявність у його дружини молодого коханця — логічно, але незаконно. А те, що поставили “відмінно” за пусті розмови, — і незаконно, і нелогічно.

Так і у випадку з банком. Передати бізнес державі, свідомо відмовившись від контролю, було законно, але нелогічно. Намагатися узяти бізнес під свій контроль, відсунувши державу, — логічно, але незаконно. В результаті таких протиріч виник корпоративний конфлікт у державному банку. Нелогічно і незаконно.

Старший аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь вважає, що цю непослідовність буде усунено.

“Враховуючи, що Горбаль у Партії регіонів, а Партія регіонів при владі, думаю, що вони якось домовляться. Питання лише в тім, на яких умовах. Вважаю, що капітал банку буде збільшуватися. Причому пропорційно, без розмивання частки міноритаріїв”, — сказав він “Економічній правді”.

На його думку, доля Укргазбанку і решти держбанків — виконувати будь-які вимоги уряду, зокрема щодо викупу держоблігацій. “Держава буде користуватися старими й новими держбанками як власною кишенею ще принаймні рік”, — підкреслив він.

Експерт також вважає, що уряду доведеться продовжити наповнення цього банку коштами, оскільки це необхідно для підвищення його інвестиційної привабливості. Адже у перспективі держава планує його продати.

Труднощі перекладу

Через що ведеться така відчайдушна боротьба за Укргазбанк, який сильно постраждав від кризи 2009 року і перетворився на велику проблему для бюджету?

Уряд Юлії Тимошенко спрямував 5 мільярдів гривень платників податків для вирішення проблем цієї приватної установи.

Це емісійні кошти: уряд направив на купівлю акцій банку держоблігації, які надалі викупив НБУ. Таким чином, ця операція спричинила додатковий тиск на цінову динаміку, і українці змушені були заплатити ще більший інфляційний податок.

Як вдалося представникові Партії регіонів домовитися із своїм політичним опонентом про виділення коштів на рекапіталізацію його установи, і як це позначилося на його політичній кар'єрі, невідомо.

Тим не менш, величезні вкладення державних коштів дозволили банку стабілізувати роботу. Якщо за підсумками 2009 року його чистий збиток склав 4,416 мільярда гривень, то за результатами першого кварталу 2010 року банк показав 2 мільйони гривень чистого прибутку.

Позитив є, але коли бюджетні вкладення окупляться, сказати складно. Особливо якщо врахувати обтяжений проблемами кредитний портфель банку.

Призначений попереднім урядом голова правління Укргазбанку Олександр Морозов у березні 2010 року заявляв про недоцільність додаткової капіталізації: нові вливання будуть потрібні лише у разі реалізації спеціальних держпрограм.

Враховуючи, що Раду банку тоді очолював голова “Нафтогазу” Олег Дубина, було зрозуміло, у якій сфері банк має намір заробляти. Проте прихід на цю посаду Віктора Івченка позбавляє бачення подальших пріоритетів діяльності установи.

Особливо зважаючи на характеристику, яку давав новому голові Ради тижневик “Дзеркало тижня”: “У людини давно склалася тверда репутація борця за доступ до фінансових ресурсів. І впродовж останніх десяти років він багато й талановито за них боровся, досягнувши у цьому виді діяльності високого рівня професіоналізму”.

В усякому разі, Нацдепозитарій і Державне агентство з інвестицій і інновацій, якими він керував, не продемонстрували позитивних для економіки і фондового ринку країни результатів, хоча гроші їм виділялися немалі.

“Є люди, що вирішують проблеми, а є люди, що їх створюють. Віктор Івченко належить до другої категорії. У цьому випадку дієздатність органа наполовину втрачається”, — характеризував у 2008 році досягнення чиновника на фондовому ринку голова правління Укрсоцбанку Борис Тімонькін.

Таким чином, талант Івченка у питанні забезпечення державного фінансування дозволяє очікувати, що Укргазбанк ще фігуруватиме у витратних статтях держбюджету. Проте ефективність витрачання таких коштів — під питанням.

Прихід у червні на посаду голови правління банку Анатолія Брезвіна — теж неоднозначна подія. Наявність на чолі банку блискучого урядовця, що має за плечима 15 років роботи у податковій службі, — безумовний плюс.

Проте повна відсутність досвіду роботи у банківській сфері — не менш вагомий мінус в умовах, коли поряд з установою є досвідчені Горбаль та Івченко.

Державний інтерес полягає у побудові прибуткової діяльності Укргазбанку із залученням його, серед іншого, до кредитування державного сектора економіки. Проте наявність корпоративного конфлікту у його стінах не сприяє цьому і не прикрашає Мінфін, під опікою якого знаходиться банк.

Після зборів акціонерів Укргазбанку голова наглядових рад Укргазбанку та Національного депозитарію України Віктор Івченко відповів на запитання журналістів:

- Питання щодо статутного капіталу було вирішено позитивно?

— Ні. Це не означає, що у ньому немає сенсу. Це означає, що дане питання не було відпрацьоване з уповноваженими органами. Відповідно, якщо представники акціонерів чогось і хотіли, — є певна процедура.

- А призначення розглядалися? Хто очолить Наглядову раду?

— Чому ж очолить? Вже очолив! З вашого дозволу, мені довірили.

- Тут сьогодні міноритарні акціонери протестували. Їх начебто не допустили на збори.

— Насправді ситуація така: жодної причини для недопуску на збори не було. Був досвід двох невдалих зборів, які штучно зірвали. Тому довелося застосувати не зовсім звичайні заходи безпеки.

Але були два чинники. Я сам зайшов майже впритул, хоча мав намір прийти за півгодини до цього. Машиною проїхати неможливо. Це одна обставина.

Друга — перевіряли документи. Це робили в режимі “один по одному”, а всі прийшли, неначе вони одні. Ті, хто залишилися за воротами на момент початку зборів, коли завершилася реєстрація, їх не пустили, бо у цьому не було сенсу.

Жодних інших причин, аби не пускати людей на збори, не було, тому що 87% частки держави у капіталі банку — це 87%. Більше того, ніхто з представників держави нічого такого не хотів. На “Українській правді” вже зараз висить “не пустили” і таке інше. Це просто так склалася ситуація.

- Так би мовити, з технічних причин?

— Причини об'єктивно-суб'єктивні. Чи можна вважати об'єктивною причину, якщо людина прийшла за 15 хвилин до початку, а перед нею стояло десять людей, яких поки перевірили, поки пропустили — час вийшов.

- Чи не будуть міноритарні акціонери, які не потрапили на збори, оскаржувати законність їх проведення?

— Гадаю, не будуть, тому що вживаються заходи, у тому числі і мною, для налагодження нормальної співпраці держави з іншими акціонерами.

Думаю, якими б незначними не були частки співвласників, їх права мають бути захищені. Більше того, якщо це акціонерне товариство з домінуванням держави, то воно має бути просто зразковим у цьому контексті.

Якщо хтось все ж подасть скаргу, не думаю, що є хоч якісь перспективи. Ми найняли спеціальну компанію, котра професійно займається забезпеченням... Було забезпечено дотримання встановлених законом регламентів і порядків.

- З чим пов'язані такі труднощі діалогу з невеликими акціонерами?

— Думаю, там протиріч немає. У нас дуже складна ситуація в країні: демократію сприймають як необмежену свободу. У нас право сприймають без зв'язку з відповідальністю. Державу розглядають так: якщо воно державне, то воно моє.

Це так, але це твоє лише в частині, розділеній на 46 мільйонів. І цієї процедури слід дотримуватися всім. У тому числі й не буду говорити губернатору якої області (Василь Горбаль контролює близько 12% акцій банку. — “ЕП”).

Ось це, на мій погляд, проблема. Вона радше психологічно-ментальна. Я розумію людей. Вони створили бізнес...

Виникла доволі серйозна проблема, з якої держава була змушена витягувати цей банк. Заради вкладників, гроші яких опинилися у комерційних проектах. Державні гроші — вони теж не з ефіру взялися...

Заходи безпеки, яких було вжито, не були зайвими, для цього були причини. Але вони виявилися непотрібними, оскільки ніхто тут не бунтував і не збирався робити нічого поганого. Для мене це знак, що ми знайдемо нормальний тон розмови і зможемо реалізувати всі законні права акціонерів.

- Коли акціонери повернуться до питання збільшення статутного капіталу?

— Упродовж найближчого часу. Навряд чи ми це робитимемо влітку. Швидше за все, ми до цього повернемося восени, оскільки для обслуговування тих процесів, за які банк відповідає, потрібний додатковий капітал.

- До вашого призначення головою Ради Укргазбанку був Олег Дубина?

— Так. Сьогодні його повноваження припинили. Але насправді він кілька місяців тому переклав цю функцію на Андрія Кравця (заступник міністра фінансів. — “ЕП”).

Олексій ВАЛІРІЄВИЧ