Дефіцит вугілля в Україні. На кому відповідальність за можливі віялові відключення взимку?

Електростанції України катастрофічно відстають від графіка накопичення вугілля на складах. Станом на середину серпня, менше ніж за два місяці до початку опалювального сезону, на складах було на 38,8% менше плану.

Це рівно у 3 рази менше, ніж на той самий період минулого року. Ситуація загрозлива, а її небезпечність очевидна навіть для нефахівців. Подивіться хоча б на красномовну графіку Укренерго.

Як бореться з проваленою кампанією з накопичення вугілля профільне Міненерго? Інтенсифікує заходи з накопичення вугілля? Ні! Просто вдвічі підвищує показники плану.

Хороша міна при поганій грі. Імітація бурхливої діяльності. Підміна реальної роботи окозамилюванням.

Давайте спробуємо зрозуміти, хто винен і що робити.

Хто відповідає за накопичення вугілля? Той, хто його спалює — теплова енергогенерація.

2/3 тепової генерації України належить компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Державну політику у галузі розробляє і реалізує Міненерго, яке з квітня очолює Герман Галущенко.

Що з ресурсами генерації для накопичення вугілля? У генерації є два джерела коштів, отримуваних з ринку, які можна витрачати для придбання вугілля.

По-перше, це експортна виручка за електроенергію, продану за кордон. Починаючи з березня основний, європейський, напрямок експорту української електроенергії стабільно забезпечує експортерів Бурштинського енергоострову, об’єднаного з Енергосистемою Європи, значними прибутками.

Експортні потужності щогодини складають здебільшого кілька сотень мегават, в окремі години досягаючи 500-600 МВт.

До 90% генерації Бурштинського острову і, відповідна частка експорту припадає на Бурштинську ТЕС, що належить компанії ДТЕК Ахметова.

Тобто свої мільйони доларів від експорту ДТЕК вже заробив і продовжує заробляти.

Другим джерелом коштів теплової генерації є виручка за договорами з українськими споживачами електроенергії.

Тут у генерації теж все не так погано. Наприкінці липня НКРЕКП підвищила максимально можливі ціни на основному ціноутворюючому сегменті ринку — ринку “на добу наперед” з 2,656 грн за кВт-г до 4,0 грн за кВт-г у найдорожчий денний час.

І, о диво, ціни для споживачів відразу злетіли до максимальних 4 грн/кВт-г протягом значної частини кожної доби!

Думаєте, додатково зібрані зі споживачів мільйони пішли на закупівлю вугілля на склади? А от і ні.

Подивіться на графік — з початку серпня кількість запасів лише зменшилася і станом на 25 серпня складає лише 31% від обсягу минулорічних запасів на цю саму дату.

Відкрийте у новому вікні для збільшення

Якщо можновладці дають тепловій генерації заробляти додаткові кошти, а ця генерація їх витрачає явно кудись не туди, то постають питання, де кошти і чим керуються такі можновладці?

Кошти варто було б пошукати у колишніх російських власників проданих ДТЕКу обленерго, про купівлю останнього з яких, “Кіровоградобленерго”, ДТЕК повідомила нещодавно.

На цьому фоні дивує бездіяльність влади.

До реального ризику фізичного припинення постачання в Україну газу, на яке ми, на жаль, можемо повпливати дуже обмежено, хтось (таке враження, свідомо) додає ризик дефіциту вугілля під час осінньо-зимових піків споживання.

З такими підходами частина українців може замерзнути, частина — потерпатиме від віялових відключень. Яка доля чекає на бізнес за таких умов навіть страшно уявити.

Замість того, щоб прикриватися пустопорожніми рішеннями про підвищення планів, профільним чиновника слід було своєчасно ухвалювати і виконувати (!) рішення про створення під державним контролем мінімально необхідних запасів і газу, і вугілля.

Чи пізно робити запаси зараз? Не пізно. І якщо масштабну закупівлю газу по $600 за тисячу кубів Україна самотужки не потягне, то знайти спосіб змусити теплову генерацію у прискореному режимі наповнити склади ТЕС і ТЕЦ Держава просто зобов’язана.

Якщо комусь здається, що важелів для цього в межах контролю за дотриманням електростанціями ліцензійних умов недостатньо (хоча, на моє переконання, цілком достатньо), існує інший спосіб.

Про нього ми почали дискутувати ще у Верховній Раді минулого скликання. А саме: перебирання Державою повноважень з управління об’єктами критичної інфраструктури приватної власності у періоди масштабних загроз виникнення кризових ситуацій.

Це нормальна міжнародна практика. І це, як на мене, ледь не єдиний спосіб повернути до тями знахабнілого від безкарності головного енергоолігарха країни.

М’яч на стороні влади. Потрібно лише вирішити, за яку команду вона грає — за свій народ, чи своїх олігархів.

Вікторія ВОЙЦІЦЬКА, колишній народний депутат (Самопоміч), працювала в Комітеті ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки