Чому “єдине вікно” не стане панацеєю в боротьбі з корупцією?

На тлі гучних кримінально-політичних справ майже не поміченим залишилося повідомлення в ЗМІ про те, що співробітники СБУ затримали “на гарячому” при отриманні хабара розміром 2,5 тисяч гривень депутата Дніпропетровської міської ради, адміністратора дозвільного центру “Єдиний офіс”.

Ніби нічого особливого — черговий точковий успіх боротьби з корупцією у стилі “бий своїх”. Хоча за своїми розмірами і не вражає. Це вам не колишній спікер кримського парламенту Анатолій Гриценко чи Голова держкомісії з регулювання ринків фінансових послуг Василь Волга.

Однак в згаданому випадку проблема набагато глибша: залишається враження, що цим повідомленням суспільству подано сигнал — єдині дозвільні центри, центри надання адміністративних послуг, або як ще їх називають “єдині офіси”/”єдині вікна” так і не стали ефективними антикорупційними інструментами, а виявилися черговими пустопорожніми деклараціями.

Чи так це насправді? Адже головною метою запровадження “єдиних офісів” було покращення доступу громадян до надавачів адміністративних послуг. Їх відкриття гарантує, що “прохачам” не доведеться розтягувати у шпагаті між різними адміністративними будівлями та неузгодженими годинами прийому в них, щоразу дізнаючись про додаткові документи які ще треба донести.

Відтепер будь-який громадянин чи бізнесмен який звертається до “єдиного офісу” має впевненість щодо в одному місці, у передбачений час він зможе ознайомитись з необхідним переліком документів та здати їх. Це економить і час і нерви.

Звертаючись лише до одного працівника “єдиного офісу” громадянин тим самим мінімізує свої контакти з чиновництвом, що потенційно може мати вагомий антикорупційний ефект. Однак лише “мінімізацією контакту” корупцію не здолаєш. Адже у неї інші причини і боротися з нею слід інакше.

Корупція породжується великими “дискреційними” можливостями бюрократів. Інакше кажучи, занадто багато їм віддано на “власний розсуд”. Це насамперед стосується строків, вартості надання адміністративної послуги та переліку необхідних документів.

І якщо згадувати дніпропетровський приклад, то там чиновник брав хабар, якщо вірити СБУ, якраз за “прискорену та безперешкодну видачу погоджень та дозвільних документів”.

Цієї ситуації не було б якщо законом чітко був визначений розумний термін отримання документів, а громадянин мав право отримувати оперативну інформацію про процес розгляду його справи, бути присутнім при її вирішенні, мав чітко визначений порядок оскарження рішення щодо відмови.

А ці питання відкриттям “єдиного офісу” не вирішиш. Слід нарешті покласти край широким “дискреційним” повноваженням надавачів послуг з одного боку і кричущим безправ'ям та незахищеністю громадян з іншого. Для цього потрібна лише дрібничка — ухвалити “Адміністративно-процедурний кодекс”, і тоді “єдині офіси” перестануть бути “відволікаючою ціллю” боротьби з корупцією.

Олександр ЧЕРНЕНКО