Богдан Данилишин: Відсталість дає Україні час подумати над методами вирішення проблеми технологічного безробіття

За інформацією Мінсоцполітики, у січні-вересні 2018 р. кількість працевлаштованих на створені нові робочі місця збільшилась на 32,5% до аналогічного періоду 2017 р. Про що свідчить цей показник і про перспективи вітчизняного ринку труда “Власть денег” поговорила з Богданом Данилишиним, академіком НАН України, завідувачем кафедри регіоналістики Київського національного економічного університету, головою Ради НБУ.

— Богдане Михайловичу, в країні дійсно побільшало роботи?

— Упродовж останніх двох кварталів ситуація на українському ринку праці дещо поліпшується. По-перше, знижується рівень безробіття, причому як офіційно зареєстрованого, так і за методологією МОП. Зафіксований у ІІІ кварталі цього року рівень безробіття серед економічно активного населення (8,3%) є найнижчим з 2014 року.

По-друге, зростає попит і пропозиція робочої сили. Зокрема, за результатами опитувань щодо ділових очікувань у ІІІ кварталі 2018 року, підприємства поліпшили свої прогнози щодо кількості робочих місць на своїх підприємствах у найближчий рік.

Найоптимістичніші прогнози дають промисловість, торгівля та сільське господарство. Саме високий попит на робочу силу зумовив зростання зайнятого населення — вперше з 2014 року (у ІІ кварталі 2018 року “плюс” 1,1%, до 16,5 млн осіб), переважно серед жінок та в міських поселеннях. Водночас, підприємства звертають увагу на те, що їм не вистачає кваліфікованих кадрів.

По-третє, два квартали поспіль, після спаду, який тривав з другого півріччя 2013 року, в економіці України відзначалося зростання чисельності економічно активного населення (у ІІ кварталі 2018 року на 0,2%, до 18 млн осіб).

По-четверте, скорочується рівень навантаження на одне вільне робоче місце. За даними Держстату, кількість вакансій за січень-вересень 2018 року зросла на 9,3% у річному вимірі. Найбільше — в освіті та професійній, науковій та технічній діяльності. Проте, як і в попередні періоди, найбільшим попитом користувалися працівники робітничих спеціальностей та найпростіших професій (за професійними групами 52% усіх вакансій, зареєстрованих Держстатом).

Кількість вакансій збільшилася у всіх видах економічної діяльності, крім державного управління й оборони, обов'язкового соціального страхування та фінансово-страхової діяльності.

Зростання зайнятості може пояснюватися збільшенням кількості зайнятих на малих та мікропідприємствах, а також кількості зареєстрованих фізичних осіб — підприємців та їх найманих працівників.

— Це означає, що робочі місця в основному створюються на виробництвах з низькою доданою вартістю?

— На жаль, створення нових технологічних виробництв повного циклу проходить дуже повільно. Це відбиває структуру нашої економіки і нашого експорту, значна частка якого припадає на сировину і напівфабрикати.

Україні необхідно зосередитися на реалізації адекватної поточним викликам саме промислової політики, на підвищенні ефективності і культури виробництва, на зростанні продуктивності праці. Якщо в цьому буде досягнуто успіхів, це вирішить проблему створення нових робочих місць.

— Один із варіантів стимулювання відкриття нових робочих місць — капітальні інвестиції держави. Судячи із статистики, у нас цього не відбувається. Чому?

— Я б ставив питання по іншому. Україні важливо домогтися стабільних темпів зростання. Це — запорука поліпшення стану ринку праці. Для зростання ВВП на рівні 4-6% на рік Україні потрібно забезпечити рівень інвестицій до 20% ВВП. В даний час державні інвестиції — до 2% ВВП. Загальний обсяг залучених прямих іноземних інвестицій поки що залишається слабким. Це викликає занепокоєння, оскільки інвестиції є ключовим компонентом збільшення виробничих потужностей економіки та є важливим джерелом сукупного попиту.

Аби стати привабливішою для іноземних інвесторів, Україні насамперед потрібно зберегти макроекономічну стабільність та завершити реформи стосовно створення ринку землі, оздоровлення фінансового сектору, протидії корупції та забезпечення приватизації. Також доцільно провести реформу державних підприємств, сформувати прозорий ринок газу, включаючи суттєве реформування системи “Нафтогазу”, забезпечити захист прав власності. Ці реформи, у свою чергу, будуть стимулювати нарощування інвестицій та продуктивність виробництва.

— Розвиток яких галузей в Україні потенційно міг би дати найбільший мультиплікативний ефект у вигляді створення нових робочих місць з ринковими зарплатами?

Б.Д.: Наприклад, будівництво є одним з найкращих мультиплікаторів економічного зростання. Кожна гривня, вкладена в будівництво, дає 2,5-3 гривні приросту ВВП. А кожне додаткове робоче місце — забезпечує роботою 5-6 працівників в інших галузях.
Водночас слід брати до уваги і ризики, які існують. Приміром, технологічне безробіття, яке існує в світі з початку XIX століття — часу початку Першої промислової революції. В попередні періоди технологічне безробіття частково компенсувалося створенням нових робочих місць, які були необхідні для виробництва та обслуговування більш складної техніки. Але їх завжди було менше, ніж тих робочих місць, які впроваджувані технології знищували.

В той же час товари, вироблені за допомогою нових машин більш досконалим способом, коштували дешевше. Це стимулювало зростання попиту на продукцію та можливості створення нових робочих місць на нових підприємствах, створених для задоволення цього підвищеного попиту.

Але особливостями нинішнього моменту є те, що робочі місця будуть замінені роботами та “розумними виробничими апаратами”, підключеними до інтернету, які будуть підтримувати зв'язок між собою. Є велика ймовірність того, що велика кількість людей, які зараз зайняті у виробництві, у перспективі 10-20 років стануть безробітними. Згідно прогнозу Міжнародної організації праці, в найближчі 20 років 135 мільйонів працівників Південно-Східної Азії можуть втратити свої робочі місця.

Ще одне важливе зауваження — якщо в XIX столітті автоматизація витісняла працю в основному високооплачуваних кваліфікованих ремісників, а в XX столітті працю робітників із низькою кваліфікацією, то в XXI столітті вона витісняє труд і тих, і інших. Тобто зараз автоматизація та роботизація позбавляють робочих місць як “білих комірців”, так і “синіх комірців”.

— Чи є вже хоча б приблизні варіанти вирішення цієї проблеми майбутнього масового безробіття?

Б.Д.: Найбільш професійні фахівці та уряди цю перспективу розуміють, але шляхи її подолання лише розробляються. Єдиний на даний момент метод протидії — введення безумовного доходу. Наразі неможливо казати, наскільки це є ефективним рішенням. Але він може запроваджуватися тільки у найбільш заможних країнах, таких, як Фінляндія, Норвегія, Швейцарія (до речі, швейцарці на референдумі не підтрамали введення безумовного доходу). А менш заможним державам (в т.ч. Україні) такий захід не доступний. Але зворотнім боком того, що в нашій країні автоматизація та роботизація впроваджуються повільно, є те, що у нас є час подумати над методами вирішення проблеми технологічного безробіття.

Елена ДЕМИНА