кРимська боротьба

“Самооновлення” влади півострова

Той, хто контролює кримську організацію Партії регіонів, так чи інакше тримає ключі від влади на всьому півострові. Місцева парламентська коаліція, утворена на базі фракції блоку “За Януковича!”, доволі впевнено контролює Верховну Раду АРК. І от маємо звістку — у кримській партійній організації регіоналів змінюється керівництво. На заміну Анатолію Гриценку (не треба плутати із тезкою-однофамільцем, що балотувався на цих виборах як “перший непрохідний”!) приходить Володимир Константінов. Він відомий у Криму як найбільший будівельний магнат регіону, президент компанії “Консоль” та корпорації “Укрросбуд” — фактично локальний олігарх. Кажуть, саме у головному офісі “Консолі” любить проводити зустрічі Віктор Янукович під час своїх візитів до Криму.

У своєму нещодавньому інтерв’ю сайту кримського осередку Партії регіонів Константінов назвав оновлення кримського керівництва партії її першочерговим завданням. “Не є таємницею, що багато в чому з кримським керівництвом ототожнюються ті вади, які мали б піти разом із “Юлиною” владою”, — нищив Константінов Гриценка, політкоректно уникаючи прямо називати імена. “Це болісний процес, але його треба пройти — процес оновлення партії, кадрів. Ми весь час спілкуємося з виборцями — люди чекають на це, і це робитиметься найближчим часом”.

Через кілька днів після публікації цього спічу кримські регіонали “оновили керівництво” партійного осередку шляхом заміни Гриценка на Константінова. І розпочали збір підписів за призначення позачергової сесії парламенту, на якій має бути розглянуте питання аналогічної заміни, але вже щодо посади спікера Ради АРК.

Сам Анатолій Гриценко на це не каже нічого. На запитання “Главреда” про своє ставлення до можливої відставки він відповів двома англійськими словами — no comments. Раніше спікер тримав владу у кримському осередку Регіонів доволі міцно і з благословення “центру”. “Центр” підтримував його навіть у часи внутрішніх конфліктів — і коли суперництво між ним та Василем Кисельовим вийшло на стадію “(у партії) має лишитися тільки один!”, і коли “Русский блок” вийшов із парламентського блоку “За Януковича!”, залишивши Партію регіонів наодинці.

Що стало причиною такої зміни у ставленні вищого керівництва ПР до Гриценка — навіть серед регіоналів, що наразі мешкають у Києві, знають далеко не всі. Безумовно, знає народний депутат Василь Джарти, що зараз є “куратором” кримського напрямку у Партії регіонів. Знає, бо сам є ініціатором такої зміни, хоча формально й посилається на волю партії. Хто уважно спостерігає за кримським політичним життям, стверджує, що між ним та Гриценком свого часу пробігла чорна кішка, але як звали цю кішку чи то пак скільки вона коштувала, точно сказати важко. За словами нашого кримського колеги, оглядача газети “События” Заіра Акадирова, Джарти почав займатися кримськими справами якраз у розпал ворожнечі між Гриценком та Кисельовим, але тоді став на бік Гриценка. Та пізніше непорозуміння між ними зросло настільки, що замість спільних візитів під час кампанії ці однопартійці відвідували одні й ті самі місця із різницею у кілька днів і з майже ідентичною програмою. Масла у вогонь підлили й результати президентських виборів. Замість мільйона голосів, які обіцяли Віктору Януковичу кримські регіонали, він отримав лише 720 тисяч — серйозна втрата за умов малого розриву між кандидатами.

Друзі та вороги блоку “За Януковича!” у Криму поки що утримуються від коментарів. Мовляв, заміна керівника кримської організації ПР — проблеми самих регіоналів, заміна спікера — шкура ще не вбитого ведмедя, не говорячи вже про інші кадрові зміни. За словами депутата ВР Криму від СДПУ(о) Юхима Фікса, партії, що разом із регіоналами входять до парламентської коаліції, схильні підтримати їхнє рішення щодо керівника парламенту. Адже за угодою коаліціантів, спікер — це квота ПР.

У свою чергу НУНСівець Геннадій Москаль, який лише кілька днів тому звільнився з посади голови кримської міліції, стверджує, що прихід до влади Константінова замість Гриценка — відносно непоганий для Криму варіант. “Ви мене знаєте — я ніколи не називав чорне білим і біле чорним”, — каже Москаль, нині народний депутат України. — “Так от, у мене хороше враження від Константінова — він доволі професійна особа. До того ж, маємо гарантію, що не буде “брати”. Йому не потрібно, в нього гроші є”.

Іншу думку має однопартієць Москаля, ще одна доволі впливова в Криму особистість — голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв. Він якраз сумнівається у професійних здібностях Константінова — останній, мовляв, є бізнесменом без особливого політичного досвіду. До того ж, Джемілєв має інформацію, що бізнес будівельного магната наразі переживає далеко не найкращі часи. Та голову Меджлісу більше хвилюють інші потенційні зміни керівництва автономії, про які йтиметься нижче.

Теоретично спікер кримського парламенту ще може виправити ситуацію. Його супротивникам вдалося зібрати 52 підписи за проведення позачергової парламентської сесії. Себто фактично зі 100 депутатів 52 проти нього, 48 — ні. Перевага мінімальна. Спікер може затягти час скликання сесії, встигнути переконати кількох депутатів і зрештою провалити відставку. Інша справа, що у такому разі різні групи впливу у кримській Партії регіонів розпочнуть справжню війну.

Що робитиме Гриценко, якщо його раптом “відставлять”? Варіантів багато: “синекурна” посада у Києві, посада представника Президента на півострові чи навіть самостійне політичне плавання. Адже Анатолій Гриценко — занадто потужна у регіональних вимірах фігура, щоб просто так зачахнути без підтримки верхівки партії.

Прем'єр розбрату

До зміни керівництва Партії регіонів у Криму більшість зацікавлених осіб ставиться нейтрально чи навіть позитивно. Але коли йтиметься про зміну глави уряду автономії, настрої можуть змінитися. Віктор Плакіда на чолі кримського уряду не досяг особливих звершень і не є близьким до сил, що приходять до влади в Криму. Серед найбільш ймовірних кандидатів, які можуть змінити його на цій посаді, називають Анатолія Могильова, колишнього керівника кримського главку МВС. Аргумент на його користь — близькість до Василя Джарти. Саме він очолив передвиборний штаб Партії регіонів на цих виборах. Аргументів проти — більше. Він є спеціалістом вузького “силового” профілю; “нє мєстний” для Криму — виходець із Макіївки, де й служив більшу частину своєї міліцейської кар’єри. І якщо до Криму він потрапив через земляцькі симпатії впливових регіоналів, те ж саме “земляцтво”, але вже у значенні солідарності кримчан супроти засланців із “континенту”, грає проти нього. Служба Могильова на чолі кримської міліції запам’яталася головним чином знищенням “беркутівцями” під його особистим керівництвом торгівельного містечка кримських татар на Ай-Петрі. Відомий він також відверто антитатарськими виступами в одіозному виданні “Крымская правда”. Між ним і татарами й досі триває холодна війна, тож призначення Могильова на посаду глави уряду автономії могло б спричинити ефект сірника, який кинули на бочку з порохом. За словами Геннадія Москаля, на міжфракційній зустрічі НУНС із Партією регіонів Мустафа Джемілєв просто попередив регіонала Миколу Азарова, що татари усіма наявними силами чинитимуть опір призначенню на цю посаду свого кривдника.

“Я відверто не розумію, чим узагалі могли керуватися люди, які пропонували його на прем'єрство у Криму”, — каже сам Джемілєв. — “Одне з двох: чи це відверта провокація, чи люди, які це інспірували, навіть приблизно не знають ситуації на півострові. Я запитував у Миколи Азарова — він мені так і не зміг відповісти. Каже, що знає Могильова як досвідченого міліціонера... Але цей досвідчений міліціонер спровокував цілу війну на Ай-Петрі. І ми намагаємося притягти його до відповідальності щодо розпалення ним міжнаціональної ворожнечі в “Крымской правде”. Важко навіть уявити, що така людина може очолити уряд республіки”.

Чи є у регіоналів інші кандидатури — наразі невідомо. Пан Джемілєв чув про можливе “повернення” Василя Кисельова. Але сам Кисельов натякнув, що стосунки між ним і тими, хто на вищому рівні Партії регіонів відповідає за кримське питання, з часів минулої “війни” не покращилися. Заід Акадиров, посилаючись на інсайдерську інформацію, називав кандидатури голови адміністрації Севастополя Сергія Куніцина (начебто взяв самовідвід, бо на діючій посаді краще), а також народного депутата Миколи Присяжнюка. Обох вважають наближеними до “групи Фірташа—Бойка—Льовочкіна”, яка намагається зберегти свій вплив усередині Партії регіонів.

ПР, до слова, вже давно не є монолітом, навіть на фоні НУНС. Кримське кадрове питання це підтверджує. Також воно є тестом на вміння вирішувати внутрішньопартійні проблеми так, щоб ніхто не залишився незадоволеним. Лакмусом для кримських (а також київських і донецьких) регіоналів є кандидатура Могильова. Якщо її все ж підтримають — це означатиме, що регіонали не особливо цікавляться місцевою специфікою і думкою громад. Не кажучи вже про можливу пряму шкоду від нового витка національного протистояння у Криму.

Віктор ТРЕГУБОВ