Вагонобудівний під прицілом

Вагонзавод “на стрьомі”

Після подій на сталеливарному та сажовому заводах містом поповзли чутки, що наступним підприємством, яке спробують захопити, стане Крюківський вагонобудівний завод (КВБЗ). А чи готуються самі вагонобудівники до того, що бійці з битами та кастетами зможуть завітати до них у гості? Член правління, директор з безпеки та режиму вагонобудівного заводу Валентин Бойко розповів, що на заводі про всяк випадок приготувалися до можливих неприємностей. “Відносно нашого підприємства, у зв”язку з консолідацією більшої частки акцій в одних руках рейдерство, на мою думку, безперспективне. Але ми не виключаємо такої можливості”, — відзначає він. Пан Бойко також розповів, що вагонобудівники укріпили будівлю заводоуправління і застосували ряд заходів з безпеки. “Ми і раніше були захищені не гірше інших підприємств, але після впровадження додаткових заходів наша готовність до протидії можливому силовому захопленню значно посилилась” — каже він.

Зірвані замовлення

Чорні хмари над вагонобудівним згущаються не лише через можливе силове захоплення. Крюківські вагонобудівники при колишньому гендиректорі “Укрзалізниці” Василеві Гладких були, як у Христа за пазухою — замовлення так і сипались, а він кілька разів на місяць приїжджав до Кременчука на підприємство. Але після зміни керівництва “Укрзалізниці” частина замовлень “злетіла”, а новообраного гендиректора жодного разу у нас не бачили. Занепокоєння у керівництва заводу наприкінці серпня викликало те, що “Укрзалізниця” відмінила виданий КВБЗ тендер на поставку 800 напіввагонів Донецькій залізниці. А за виграним тендером на заводі вже виготовили 200 напіввагонів. Замовлення зірвалось і 200-м вагонам довелось стояти у складах КВБЗ. Чому ж було прийняте таке негарне рішення? Існує думка, що нинішнє керівництво “Укрзалізниці” просто лобіює інтереси товаришів із Донецька і робить ставку на Маріупольський завод важкого мошинобудування. Суперсучасні швидкі потяги “Україна-2”, “Україна-3”, які змогли б розвивати швидкість до 200-220 км на годину і над якими так старанно працювали наші вагонобудівники, стали проектом “далекої перспективи”. Нове керівництво визнало ідею пустити їх на наші колії — блефом.

Ще один кризовий момент для заводу настав у вересні, коли заворушення почались на Кременчуцькому сталеливарному, що забезпечує підприємство литвом. Тоді, через зрив поставок, виробничий план вересня був під загрозою зриву. Втім пан Бойко запевнив нас, що якщо надалі виникатимуть проблеми зі сталеливарним, КВБЗ особливо не постраждає, бо має, принаймні, ще два поставщика. Хоча й додав: для КВБЗ вигідніше, аби керівні крісла на сталеливарному посіли товариші, що асоціюється із групою “ТАС”.

Вікторія МУДРА