І знову про сталепрокатний...

“Сталепрокатному заводу не місце в Білій Церкві!” - з такими гаслами прийшли мешканці міста під стіни міськвиконкому, де 26 березня відбувалося спільне засідання виконавчого комітету міської ради та президії міської ради щодо розміщення сталепрокатного заводу в м. Біла Церква.

На засідання були запрошені інвестори, тобто забудовники, представники заводу “ЄвроФінанс ЛТД”, представники обласних державних структур, які надавали дозволи, депутати облради, голови депутатських фракцій, голови постійних депутатських комісій, ЗМІ. Вів засідання міський голова Василь Савчук. Першому він надав слово президенту ПІІ ТОВ “ЄвроФінанс ЛТД” Алі Мохаммад Хамі Омран, який повідомив присутніх, що надана в користування земля є їхньою і вони в праві будувати те, що вважають за потрібне. “Всі документи щодо будівництва сталепрокатного заводу ми не приховуємо, і представники влади можуть з ними ознайомитися. Але скажу, що цей завод відповідає європейським зразкам. Подібні існують в Канаді і Європі. Якщо громада прийме рішення будувати завод, то я буду будувати, якщо ні, то будівництво зупиню”, — сказав він. Валентин Макаренко, віце-президент компанії “ЄвроФінанс ЛТД”, повідомив, що компанія загородила земельну ділянку і розпочала процедуру перенесення інженерних мереж. Він вважає, що даний проект є необхідністю не тільки для Білої Церкви, а й для всієї України. З приводу будівництва заводу висловилися і еколог, і юрист цієї компанії, які; коментуючи дане питання, говорили про законність будівництва та його безпечне виробництво, нешкідливе для населення.

З січня 2008 року компанія отримала дозволи на проведення підготовчих робіт: облаштування території, винесення інженерних конструкцій за межі ділянки, встановлення будівельного обладнання. Для досконалого вивчення ситуації присутні мали змогу поставити запитання до представників компанії “ЄвроФінанс ЛТД”. Ось тут-то і розгорілися справжні пристрасті. Для багатьох залишилося незрозумілим, куди підприємство діватиме відходи виробництва та шлаки, скільки тонн шкідливих речовин потрапить в атмосферу, скільки кубометрів води забиратиме завод із річки Рось тощо. Головний еколог відповідав на ці питання дещо хитромовно. Щодо забору води, то це питання пояснив представник обласного управління навколишнього природного середовища, який сказав, що за добу завод використовуватиме 10 тисяч 600 кубометрів води. Запрошені також поцікавилися у керівництва компанії, чому вона не врахувала такий важливий момент, як будівництво металургійного заводу в 150 метрах від житлових будинків?

Всередині зустрічі вдалося з'ясувати, що завод за рік накопичуватиме 52 тисячі тонн шлаків та 16 тисяч тонн сміття. За висновками експертів, всі викиди шкідливих речовин у атмосферу зі всієї промислової східної зони становлять сьогодні 1,4 тисячі тонн, від одного сталепрокатного заводу — 1,6 тисяч тонн. До того ж, під час засідання виявилося, що на території Білої Церкви пропагується будівництво не електрозаводу, не сталепрокатного заводу, а металургійного. На даний час у представників компанії немає на руках державно-позитивної експертизи на будівництво заводу, а вирубка 400 дерев лісових насаджень відбулася тому, що інвестор був впевнений, що він її отримає.

“Щодо подібного заводу у Єгипті, про який так часто любить говорити інвестор, то він знаходиться у 30 кілометрах від населеного пункту, а не в місті з населенням в 200 тисяч”, — сказав депутат міськради Микола Бондаренко. Дісталося на горіхи й керівникам обласних структур (містобудування і архітектури, навколишнього природного середовища тощо), які надавали дозволи на проведення попередніх робіт на 37 га орної землі у зоні посиленого радіаційного забруднення. Вони так і не пояснили, на підставі яких законодавчих актів надавали ці дозволи. Тому на засіданні було прийнято рішення: Звернутися з листом до голови Київської облдержадміністрації, депутатів облради про введення 37 га землі в межі м. Біла Церква. Звернутися з листом до Кабінету міністрів України, Прем'єр-міністра про створення державної комісії, до якої ввійшли б представники білоцерківської громади, міських, обласних органів для розгляду наданих документів компанії-інвестора. Підписати з інвестором угоду про зупинення всяких робіт на виділеній ділянці. Прийняти рішення про проведення референдуму. Рішення прийнято, але долю сталепрокатного заводу ще будуть вирішувати, і чи не останнє слово в цьому мають сказати білоцерківці під час референдуму, якщо, звичайно, референдум не призначать на травневі свята, коли значна частина городян виїде з міста...

Надя КАЩУК