Енергоносії: одні платять, другі багатіють?

Вже практично щоденне підвищення цін на пальне, щомісячне зростання вартості електроенергії і нарешті значне подорожчання газу, яке чекає нас з 1 січня, викликають серйозне занепокоєння у громадського об’єднання підприємців та промисловців “Ділові люди Прикарпаття”. Підвищення цін на енергоносії та практика формування цих цін стали предметом докладного обговорення на останньому засіданні ради цієї впливової громадської організації. Аналіз ситуації в цій сфері зробив член ради підприємець Михайло Лазарович.

Історія питання

Насамперед варто зазначити, що “Ділові люди Прикарпаття” вже зверталися до глави уряду з приводу цін на енергоносії. Це було в 2005 році, коли, за словами М. Лазаровича, в Києві і на сході України визначили ціну за електроенергію в розмірі 17 копійок за кіловат-годину, а для підприємств і організацій Західної України — в розмірі 36 копійок.

Юлія Тимошенко, яка тоді очолювала уряд, прислухалася до аргументів ділових людей Прикарпаття.

— З нашої ініціативи, — зазначив Михайло Васильович, — була прийнята постанова Кабінету Міністрів № 745 від 15 серпня 2005 року, де тарифи на електроенергію були встановлені одинакові для всіх споживачів в Україні.

Ситуація повторюється?

Сьогодні насправді ситуація дещо інша і водночас набагато складніша.

— Всі ми сподівалися, що вартість газу на наступний рік становитиме 150 доларів за тисячу кубометрів, — зазначив М. Лазарович. — Але не знаю, чому так поспішно міністр палива і енергетики України підписав угоду з “Газпромом”, в якій ціна блакитного палива значно вища, — 179,5 долара за тисячу кубометрів. Зрозуміло, що з нового року ми матимемо стрибок цін і потрібно вирішувати ці проблеми так, аби для людей, котрі використовуватимуть енергоносії, ціни були посильні.

Учасники засідання, м’яко кажучи, з іронією згадали оцінки, які напередодні зробили “регіонські” міністри економіки та палива і енергетики України, котрі вважають, що такі ціни на газ є достатньо “комфортними” для вітчизняної економіки. Вони зазначили, що це, можливо, справедливо для тих підприємств, котрі працюють виключно на експорт. Але що робити тим, які задовольняють потреби внутрішніх споживачів?

Свою лепту у нагнітання цін вносить і такий державний орган, як Національна комісія з регулювання електроенергії (НКРЕ). М. Лазарович навів динаміку підвищення ціни на електроенергію для промислових підприємств, яку затверджує НКРЕ, в поточному році: якщо в січні кіловат-година коштувала 39 копійок, то в квітні — 40,7, у вересні — 44, а в листопаді — 46,8 копійки. Це при тому, що ціни на газ для ТЕС упродовж року залишалися незмінними. “Якщо брати до уваги те, що до промислових споживачів належать і підприємства, які надають комунальні послуги населенню, наприклад, подають воду і здійснюють відведення стоків, де ціну на 50 і більше відсотків формує саме вартість електроенергії, то стає зрозумілим, чому стрімко зростають тарифи “Водоканалів”, — підкреслив доповідач. Взагалі в Україні склалася дивна ситуація з формуванням цін на електроенергію. Собівартість найдорожчої електроенергії, яку виробляють теплові електростанції, становить 20 копійок за кіловат-годину. А струм, який виробляють на АЕС і ГЕС — набагато дешевший. Однак для населення держава продає нині електроенергію за ціною 24,36 копійки за кіловат-годину, для промислових споживачів — майже вдвоє дорожче. Але є ще й інші ціни. За так званим нульовим тарифом електрику отримують металургійні і хімічні комбінати. Як зауважив голова ради об’єднання “Ділові люди Прикарпаття” Василь Гродюк, “виходить, що вони взагалі не платили, а ми — малий і середній бізнес — повинні були платити і за себе, і за них”. По 13,8 копійки за кіловат-годину, тобто значно дешевше, ніж власному населенню, Україна продає електроенергію, наприклад, сусідній Білорусі...

Останній “вивих” НКРЕ

Ще на засіданні ради Михайло Лазарович привернув увагу колег до останньої методичної розробки НКРЕ, прийнятої в липні ц. р. Вона містить інструкцію, як розрахувати плату, коли чи приватна особа, чи підприємство звертається до енергопостачальної організації з поданням збільшити потужність використання електроенергії. Тобто у випадках, наприклад, введення нового будинку в місті чи в селі або введення нових виробничих потужностей.

За словами М. Лазаровича, якщо до цього часу за виготовлення технічних умов на збільшення потужності споживання електроенергії замовники платили залежно від замовлення 200 чи 300-500 гривень, то нині за це їм доведеться платити в десятки разів більше. “Це може коштувати 10—12 тисяч гривень, а то й більше”, — зазначив Михайло Васильович. І це незалежно від того, чи йдеться це про сільську хату, міський будинок, малу майстерню, чи заклад з гральними автоматами.

Рада громадського об’єднання “Ділові люди Прикарпаття” вважає, що питання формування цін на енергоносії мало б стати предметом найдетальнішого розгляду новосформованого Кабінету Міністрів та особисто перебувати на контролі глави уряду і Президента.

Роман ГЛАДИШ

Микола ПЕТРИЧУК