Газопровід “Північний потік”, яким газ поставляється з росії до Німеччини, відновив роботу 21 липня після завершення планового ремонту, що проводився на ньому протягом десяти днів.
Як і очікувалося, газопровід запрацював не на повну потужність. Добовий обсяг постачання складає близько 67 мільйонів кубометрів, що становить лише 40% від показника початку липня.
Офіційні представники Євросоюзу мали великі сумніви в тому, що постачання газу “Північним потоком” відновиться після регламентних робіт. “Ми працюємо, виходячи з того, що він (”Північний потік”) не повернеться до ладу. І на цей випадок необхідно вжити додаткових заходів”, — заявив єврокомісар з питань бюджету Йоханнес Хан, коли поновлення поставок “Північним потоком” ще залишалося під питанням.
Побоювання європейців були цілком зрозумілими, оскільки росія, знаючи, наскільки ЄС залежить від її газу, відверто маніпулювала ситуацією. Ще до проведення регламентних робіт, які розпочалися 11 липня, “Газпром” скоротив обсяги щоденних поставок “Північним потоком” на 60% через те, що Канада у зв'язку з антиросійськими санкціями затримала повернення після ремонту турбінного обладнання компанії Siemens для газоперекачувальних агрегатів газопроводу. .
При цьому “Газпром” не збільшив прокачування палива в напрямку Європи іншими маршрутами, у тому числі українським, і це стало черговим підтвердженням того, що для росії газ — це насамперед зброя, за допомогою якої вона шантажує всіх, хто потрапляє до неї у немилість. Раніше цей інструмент часто використовувався проти України. Тепер дійшла черга і до ЄС.
Складно, але можливо
Раніше, коли “Північний потік” ще зупиняли на ремонт, “Апостроф” писав, що росія може діяти за двома сценаріями. Перший з них припускав, що постачання північним маршрутом до Європи не відновиться. Як бачимо, цього не сталося. Таким чином, судячи з усього, кремль розпочав реалізацію другого сценарію, який полягає в тому, щоб на якийсь час зберегти поставки газу до Європи, але при цьому знизити їх обсяги до мінімуму для того, щоб ЄС увійшов у зиму з мінімальними запасами палива. А вже ближче до зими, ймовірно, “Газпром” таки перекриє вентиль, і кремль почне з новою силою “ламати” європейців.
Влітку традиційно відбувається наповнення підземних сховищ газом, який використовуватиметься під час опалювального сезону. Відсутність поставок з росії зробила б це завдання практично нездійсненним, однак і за нинішніх обсягів складності в європейців все одно будуть.
За словами директора енергетичних програм Центру Разумкова Володимира Омельченка, на сьогоднішній день сховища Німеччини заповнені приблизно на 65% від їхньої проектної потужності, а загалом по Європі — на 60%.
Зважаючи на те, що до початку опалювального сезону залишається лише кілька місяців, повноцінно заповнити сховища буде проблематично.
З іншого боку, як заявив у коментарі “Апострофу” Омельченко, цього року Європа може замістити значну частину російського газу за рахунок інших джерел.
“Зокрема, за рахунок збільшення поставок скрапленого газу — якщо минулого року було 80 мільярдів кубометрів LNG, то цього року очікується 120 мільярдів, тобто на 40 мільярдів кубометрів більше, — розповідає експерт. — Крім того, збільшуються трубопровідні постачання з Алжиру, Норвегії, Азербайджану — це ще 50 мільярдів кубічних метрів. Крім цього, буде знижено споживання газу на 40-50 мільярдів, які частково будуть заміщені вугіллям, ядерною енергетикою, відновлюваними джерелами енергії, а також за рахунок зниження температури повітря в приміщеннях”.
Він також нагадав, що Польща та країни Балтії вже повністю відмовилися від російського газу, знайшовши йому заміну, в тому числі за рахунок поставок СПГ.
“Тому загалом я не бачу якогось критичного дефіциту газу для Європейського Союзу, навіть якщо “Газпром” повністю відключить постачання”, — резюмував Володимир Омельченко.
“Політична” ціна Європи
Очевидно, що Євросоюз входить до режиму економії газу та енергоресурсів загалом. За грамотної та узгодженої політики ресурсів має вистачити, але головне питання: як дорого це коштуватиме європейцям?
За словами Володимира Омельченка, основою проблемою для ЄС стає вже не власне наявність газу, а його ціна, яка суттєво зросла останнім часом і поки що не збирається знижуватись: “Раніше для Німеччини існували пільгові — “політичні” ціни, які дозволяли насамперед , її хімічній галузі, а також металургійній, будівельній індустрії нормально розвиватися та мати конкурентну перевагу”.
Один із заводів хімічного гіганта BASF
Фото: Wikipedia
Підвищення цін також може викликати невдоволення німецьких і загалом усіх європейських споживачів, які є виборцями, а це, у свою чергу, може похитнути позиції політиків.
На це власне і розраховує росія.
Для кремля вирішенням питання постачання газу і, відповідно, цін на нього є запуск газопроводу “Північний потік-2”, який повністю готовий до експлуатації, але через розв'язану росією війну проти України був заблокований Євросозом. Під час відвідування Ірану 19 липня про це прямо заявив президент рф владімір путін.
Втім, поки що в ЄС категорично відмовляються від цієї опції.
“Північний потік-2” не сертифікований і не може працювати”, — днями заявила голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
У цьому її підтримав віце-канцлер Німеччини, міністр у справах економіки та захисту клімату Роберт Хабек. За його словами, запуск “Північного потоку-2” “категорично неможливий”. “Це було б підняттям білого прапора”, — сказав він.
Проте як довго зможуть чинити опір російському шантажу європейські, зокрема, німецькі політики? А шантаж з боку кремля, можна в цьому не сумніватися, наростатиме.
“Простежується намір росіян зламати Єврокомісію та уряд Німеччини, у тому сенсі, що так чи інакше, під приводом так званого прагматизму, змусити їх змінити рішення”, — сказав у коментарі виданню президент Центру глобалістики “Стратегія XXI” Михайло Гончар.
Ставка більша ніж газ
Однак цілі кремля набагато далекіші, ніж запуск “Північного потоку-2”.
“Мета — розхитати санкційний режим під приводом загрози холодної зими в Європі. Тобто розігруватиметься сценарій відвертого зовнішнього шантажу та прихованого тиску зсередини, щоб змусити європейців переглянути підходи, — каже Михайло Гончар. — І, якщо в цьому контексті підходи зміняться, то далі посиплеться вся конструкція санкційних режимів, які вибудовував Євросоюз”.
Він нагадав, що Захід, по суті, вже пішов на певні поступки агресору, погодившись, незважаючи на санкції, повернути турбіну для “Північного потоку-1”.
“Значить тріщинка вже є. Тепер потрібно давити на “Північний потік-2”, а інакше — холодна зима, — каже експерт. — І в Німеччині вже з'являються заяви про те, що потрібно ухвалювати “прагматичні рішення”, бо без російського газу перезимувати не вийде”.
При цьому скасуванням санкцій “побажання” кремля для європейців не обмежаться.
“Ще одна мета, яка органічно пов'язана з іншими — як матрьошка — змусити європейців обмежити допомогу Україні, — пояснює Михайло Гончар. — Мовляв, чим менше ви допомагатимете Україні, тим більше ви отримуватимете газу, і тим спокійніше ви пройдете зиму”.
Крім того, як вважає Володимир Омельченко, росія хоче шляхом тиску на ЄС, насамперед, через німецький політичний клас та бізнес, змусити Україну стати зговірливішою. “Росія підштовхує до того, щоб Німеччина ініціювала скасування санкцій, ініціювала переговорний процес між Україною та росією (про припинення вогню — “Апостроф”) на російських умовах”, — вважає він.
На сьогодні небезпека того, що німці, а за ними й інші європейці, ймовірно, за винятком поляків і ще когось, поступляться шантажу росії, досить велика.
Але ситація не є безнадійною.
“Результат (шантажу) може виявитися протилежним. Такий неприкритий тиск з усіх боків породжує все більший опір Єврокомісії, — каже Михайло Гончар. — Думаю, шантаж продовжиться, можливо, восени вони повністю перекриють газовий кран, але катастрофи в Європі не буде”.
Володимир Омельченко також не вірить у те, що Євросоюз зрадить нашу країну, навіть якщо росія перекриє газовий кран: “Політикам зараз дуже складно пояснити (своїм виборцям), як можна змусити Україну поступитися росії, коли триває широкомасштабна війна, гинуть люди і, по суті, здійснюється геноцид” .
Віктор АВДЄЄНКО
