Яценюк почав шукати громовідводи

Арсеній Яценюк, мабуть, забув народну мудрість: “Не чіпай лихо, доки воно тихо”. Чи то у пошуках якоїсь “фішки” для порятунку своєї політсили, “Народного Фронту”, на місцевих виборах, чи просто аби перед тими ж таки виборами скинути частину негативу з себе на конкретних міністрів, які є квотами інших партій коаліції, але прем'єр затіяв велику чистку в уряді. “Щоб усі механізми (дерегуляції) працювали, на центральному рівні треба провести серйозні зміни. Мною було заслухано звіти усіх міністерств і поставлено чіткі завдання кожному міністру у галузях, за які вони відповідають. У вересні буде зрозуміло, що з цього виконано”,  — зазначив Яценюк під час своєї телевізійної десятихвилинки. І пообіцяв за результатами оцінки діяльності кожного міністра запропонувати парламентській коаліції новий склад Кабміну та “нову, ефективну структуру українського уряду”.

Очевидно, не варто чекати вересня, аби дати відповідь на питання, кого з міністрів Арсеній Петрович назве неефективним. Перший — глава Мінпаливенерго Володимир Демчишин, квота “БПП”. Звільнити цього посадовця прем'єр прагне вже дуже давно, але зробити цього не може. І не зможе. В тому числі й через те, що до Демчишина, близького до президентської команди, жодних запитань у “Блок Порошенка” немає. Другим у черзі на вихід міністр охорони здоров'я Олександр Квіташвілі. Про його звільнення з посади говорять навіть у “БПП”, але цей чиновник з команди Михайла Саакашвілі, скоріш за все, працюватиме доти, доки рішення про його відставку не узгодять з самим Саакашвілі. Далі можна гадати, кого ще Яценюк хотів би поміняти: називають і главу МінАПК Олексія Павленка, і віце-прем'єра Вощевського, і головного по інфраструктурі Андрія Пивоварського, і очільника Мінінформполітики Юрія Стеця, і главу МЕРТу Айвараса Абромавічуса. А критики  прем'єра радять йому почати зі своєї квоти і звільнити Мінульт від В'ячеслава Кириленка, якого критикують ледь не найбільше з усіх міністрів. Однак дуже схоже на те, що нікого з уряду не звільнять, принаймні до грудня-січня. а всі заяви про переформатування, нову структуру і таке інше — просто інформаційна хвиля. Піднята Яценюком у пошуках громовідводу, на який перед виборами можна було б хоча б частково перекласти критику, яка справедливо звучить у бік Кабміну.

Цим громовідводом має стати парламентська коаліція. Не слід бути математиком Перельманом, аби прорахувати можливі дії партій коаліції у вересні-жовтні. “Вибори, вибори...”. Тобто, погоджуватися на пропозиції Яценюка щодо переформатування урядової команди коаліціанти не будуть. Їм для отримання омріяних результатів 25 жовтня необхідно пройти передвиборчу дистанцію без збитків для своїх партій, простіше кажучи, щоб з уряду не по виганяли їхніх квотних міністрів. Можливо, саме на це й зроблено ставку: депутати не погоджуватимуться з черговою реформою Яценюка, а він отримає можливість звинуватити народних обранців у зриві реформ. Принаймні, напад — не найгірший спосіб оборони.

Проте прем'єр-міністр, піднявши тему змін в уряді, підштовхнув до обговорення питання зміни самого прем'єра. Звісно, що під час виборів кожна партія, навіть політичний плантон, критикуватиме дії Яценюка і його Кабміну. Проте допоки Арсеній Петрович мовчав про посилення ефективності роботи уряду, практично не обговорювалося й питання про зміну самого очільника уряду. Яценюк і “фронтовики” скільки завгодно можуть розповідати про те, що уряд коаліційний, що у ньому зберігся квотний принцип, але у громадян є чіткий стереотип: за всі рішення Кабінету міністрів несе відповідальність прем'єр. Невже громадянам цікаво вникати в такі дрібниці, що прем'єр у коаліційному уряді не може рухати фігури без згоди депутатів? Звісно, що не цікаво. Зате тепер опоненти Яценюка вже погнали інформаційну хвилю про переформатування і уряду, й коаліції. Причому за всіх сценаріїв самому Арсенію Петровичу пророкують відставку. А це вже для середньостатистичного виборця значно цікавіше, аніж відставка якогось їм невідомого Демчишина.

Ця негативна для прем'єра хвиля, за логікою, мала б розпочатися після місцевих виборів, ближче до того часу, коли коаліція зможе законно змінити уряд. Але Яценюк вирішив почати першим. Тож або на темі “мені заважають працювати” планує хоч якось підняти рейтинг свого “фронту”, який, схоже, змушений буде йти на вибори самостійно, і тому конфлікт з парламентом він тільки посилюватиме, або тема нової структури в Кабміні швидко стухне, як стухали багато інших ініціатив Яценюка. Адже варто нагадати, що про оновлення урядової структури, він говорить не вперше. З такою пропозицією Яценюк виходив ще у січні, тоді йшлося про введення посади держсекретаря Кабінету міністрів. Але далі слів справа не пішла. І ось зараз для пошуку громовідводу “оновлення” вирішили реанімувати.

Юрий ВАСИЛЬЧЕНКО