- Яка загалом ваша оцінка щодо міжнародної допомоги?
— На даний момент з 40 мільярдів, які ми потребуємо, у нас не підтверджено жодного джерела крім програми МВФ і деяких грантів або кредитів таких країн як Японія або Норвегія. Але це суми на один чи півтора мільярда, які не перекривають ці 40 мільярдів. Тому ситуація дуже негативна, бо на кінець січня немає жодного підтвердження — ні 50 мільярдів європейських грошей фонду Ukrainian Facility, ні 60 мільярдів американських грошей.
Я позитивно дивлюся на виділення європейських грошей. Але ми повинні розуміти, що ці 50 мільярдів — це не одномоментний транш, а кошти під конкретні програми і на чотири роки. Тобто цього року ми можливо отримаємо 8-10 мільярдів, якщо встигнемо. Тому що навіть якщо ці гроші будуть затверджені у лютому, то прийдуть пізніше, умовно з березня, в кращому випадку.
Що стосується американських грошей, я не настільки оптимістична. Насправді наші політики і урядовці недооцінюють глибини проблеми, тому що проблема імміграційної політики і стіни на кордоні з Мексикою — це приблизно як стадіон між Порошенком і Зеленським. Тобто це наріжний камінь, вихід з якого не так просто знайти, бо жодна з партій не поступиться. Це основна політика, на якій фактично базуються програми і наративи для американських виборів. Це дуже складна проблема, яку прив'язали, на жаль, до українського питання.
- Ще одне потенційне джерело — це заморожені російські активи. На що ми можемо розраховувати? Тим паче, що в комітеті Сенату США схвалили законопроект про конфіскацію російських активів. Тепер слово за європейцями, тим паче, що левова частка цих грошей знаходиться в Європі.
— Я насправді бачу повний консенсус щодо отримання Україною прибутків від цих 300 мільярдів, що складатиме приблизно 5 мільярдів євро або доларів на рік. Але хочу відповісти словами одного європейського політика, який сказав: “Добре ухвалювати законодавство про конфіскацію, коли на твоїй території немає цих активів”. Це відповідь на те, наскільки європейці швидко прийматимуть питання про конфіскацію, монетизацію і відправлення цих грошей в Україну. Тобто ті країни, де знаходяться найбільші активи, на жаль, не рухаються так швидко.
Європейського консенсусу щодо продажу цих заморожених активів і передачі цих грошей в Україну — поки що немає. І європейці навряд чи підуть на це в 2024 році. Думаю, що це питання буде відсуватися і можливо воно буде розглядатися в 2025 році. Але, знову таки, це великий прецедент, який може значно послабити євро. І тому треба знайти якийсь красивий вихід з цього процесу. Тому що якщо конфіскують і передадуть гроші російського центробанку, інші перестануть їм довіряти. Ось такі розмови точаться між різними європейськими політиками.
Тому я абсолютно впевнена, що нам передадуть доходи від цих 300 мільярдів. Що стосується конфіскації і передачі цих активів, у мене є сумніви, що це відбудеться у 2024-25 роках — у зв'язку з великою кількістю виборів по Європі.
- Перейдемо до внутрішніх питань. Голова парламентського комітету з питань бюджету Роксолана Підласа пропонує збільшити військовий збір до 3 відсотків тим, хто отримує зарплату від 20 тисяч гривень. Крім того, Підласа згадала про податок на розкіш, зокрема, щоб додатково оподатковувати дорогі покупки, наприклад, iPhone за 60-70 тисяч гривень. Як ви можете оцінити такі пропозиції?
— Прогресивна шкала оподаткування — це нормальна система, яка введена в багатьох країнах. Багаті платять більше, а бідні і люди з середніми доходами платять менше. Тобто це абсолютно нормальна ситуація.
Проблема насправді у тому, що ця система ніколи не приживалась в Україні. Це не перша ідея щодо запровадження такої прогресивної шкали. Просто треба подивитися, чим це закінчилось у попередні рази. Тому що в країні, в якій 30-40 відсотків сірої або чорної економіки (а цей показник буде збільшуватися у зв'язку з обшуками і арештами), і бізнес песимістично дивиться на свої перспективи у 2024-25 роках — треба розуміти, чи можемо ми реально ввести цю прогресивну шкалу, щоб один чи два відсотки людей, які отримують великі зарплати, платили більше.
Це абсолютно справедливо, я підтримую цю ідею. І так само депутати можуть платити 5 відсотків військового збору. Я в цьому нічого поганого не бачу. І на період війни, військового стану — військовий збір повинен бути збільшений. Бо якщо у нас не буде зовнішньої допомоги, то у нас немає іншої можливості фінансування війни, крім як збільшення податків або друкування грошей. Тобто світ за 2000 років не винайшов іншої системи фінансування війни. Сподіваюсь, що у 2024 році цього не станеться. Але на 25-й рік про це говорить і Стратегія доходів, розроблена Мінфіном і фактично вже погоджена з нашими міжнародними партнерами. Тобто податки будуть збільшуватися і вони будуть поступово змінюватися відповідно до європейської системи.
Тому якщо прогресивну шкалу можна впровадити і уряд бачить можливості справедливого оподаткування для багатих, щоби вони не пішли в тінь — я в цьому не бачу нічого поганого.
- Питання щодо внутрішньо переміщених осіб. Міністерка соціальної політики Оксана Жолнович сказала, що всім категоріям ВПО буде продовжено чинні умови соціальних виплат до березня. Разом з тим, міністерка з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук зазначила, що виплати ВПО мають бути оптимізовані, і за її словами, партнери ставлять вимоги щодо оптимізації. Мовляв, за два роки люди могли б влаштувати своя життя і знайти джерела фінансування. Про які суми йдеться, бо у 2022 році було 57 мільярдів, у 23-му — 73 мільярди, а на 24-й планується допомога у розмірі 57 мільярдів. Знову таки, від початку війни ВПО дуже багато — це мільйони людей, для яких соціальна підтримка є дуже важливою. Що їм очікувати і чи дійсно ми плануватимемо скорочення соціальних виплат для цих категорій?
— Уряд, у якому два міністри говорять різні речі — взагалі дивує. Я навіть не знаю, як на це реагувати, тому що міністр соціальної політики говорить одне, а міністр тимчасово окупованих територій — інше. Тому ми спочатку їх запросимо до парламенту, зробимо їм очну ставку і з цим питанням розберемось. Бо це дуже дивна риторика, яка абсолютно не допомагає хоча б підтриманню духу переселенців, які залишилися без майна, без роботи, де-факто без нічого. І тепер два міністри розповідають якісь дивні байки. Це перше.
По-друге. Якщо так діло піде з такими міністрами, то ми розуміємо, які рішення прийматимуть наші ВПО. Вони на це все подивляться і скажуть, що “ми поїдемо в Польщу чи Німеччину”.
І тому це точно не на користь, по-перше, повернення людей. По-друге, це не на користь рішення людей, які ще в Україні і для себе приймають рішення — їм тут залишатися чи виїхати, поки у них не забрали все. Тому що там у них буде можливість отримати хоча б безоплатну квартиру, а тут у них забирають все.
Тому я не можу відповісти на ці питання, оскільки це меседжі, які протирічать одне одному в одному Кабінеті міністрів.
- І питання щодо санкційної політики. Потрібні санкції не лише проти рф, але й третіх країн. Якою має бути відповідальність для цих третіх країн?
— Санкції як такі є дуже повільними. Вони діятимуть у довгій перспективі в 10-15 років, до якої нам ще треба дожити. Що може працювати швидко — це вторинні санкції. Бо це простіші і більш практичні механізми, такі як банківська фінансова система, переказ грошей, страхування, наприклад, суден, якими вивозяться нафта й газ з росії, неможливість їх доходити до певних портів тощо. Це прикладні, але набагато більш дієві санкції, які називаються вторинними.
Що стосується глобальних санкцій, то вони мають дуже багато дірок. І росія прекрасно користується послугами глобального світу. Так, потрібно постійно шукати ці дірки і одна за одною їх закривати. Але росія знаходить нові.
Найболючішим для росії буде відсутність страхування і можливості користуватися їхнім сірим флотом, який у них вже майже найбільший у світі. І цим флотом вони вивозять свої ресурси. І ці російські кораблі прекрасно причалюють до всіх європейських портів.
Тому санкції як такі є. Але якщо не діяти на рівні вторинних санкцій, то це все буде продовжуватись дуже довго. Ми бачимо фінансовий російський стан, їх бюджет. І з таким підходом росія ще воюватиме два роки і більше. Тому що вони знайшли вихід з ситуації, що склалася. Ба більше, вони перевели свої економіку на військові рейки.
Адріан РАДЧЕНКО
