Як українсько-російська війна випробовує єдність Південно-Східної Азії

12-13 травня у Вашингтоні має пройти саміт США і Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). За словами Джошуа Курлатціка, експерта Ради з міжнародних відносин (CFR), однією з центральних тем зустрічі має стати Україна. Курлатцік зазначає, що країни регіону мають різну ступінь зацікавленості в Росії, й відповідно дуже різняться їхні позиції щодо війни. Джо Байден, який усю другу половину 2021 року намагався посилити позиції США в регіоні, дещо підірвані Дональдом Трампом, спробує переконати держави АСЕАН підтримати Україну. Такий прояв лояльності має для Вашингтону дуже велика значення, адже Південно-Східна Азія — це один із основних фронтів американо-китайського економічного протистояння. Крім того, цей регіон, населення якого перевищує півмільярда, до пандемії демонстрував дуже високі темпи економічного зростання.

Вогонь далекої війни

Загалом, спільні заяви АСЕАН концентруються на висловленні “крайнього занепокоєння”. Росія напряму не називається агресором, а основна порада учасницям конфлікту зводиться до того, що треба “просто перестати стріляти”. Основна причина такої непевної риторики — неможливість домовитись всередині організації щодо спільної позиції. Сітінан Понгсудірак, директор Інституту безпеки та міжнародних студій Бангкокського університету вважає, що російський напад на Україну наніс потужний удар єдності регіону. Порівняти його можна лише із питанням підтримки або засудження КНР у його експансії у Південно-Китайському морі. Причому зараз лінія розколу пролягла зовсім інакше, ніж зазвичай. Наприклад, Камбоджа, котра є одним із клієнтів Китаю, проголосувала за резолюцію ООН, що засуджувала агресію РФ. Натомість В’єтнам, який завжди виступає гаряче проти КНР, висловлюється проти Росії дуже обережно. Але давайте про всіх по порядку.

Сінгапур

Ця держава виявилась найбільшим другом України в регіоні. Позиція уряду Сінгапуру дуже близька до позицій США, країн Європи та Японії. В основі цієї несподіваної любові до України лежить нульова зацікавленість в Росії та важливість збереження економічних стосунків із Заходом. Крім висловлення підтримки Україні, країна також ввела проти РФ жорсткі санкції, заборонивши експорт продукції подвійного призначення до країни-агресора. Туди входить усе, що може бути використано для виробництва зброї, у тому числі напівпровідники, дефіцит яких експерти вважають для російської промисловості фатальним.

Малайзія

Позиція Малайзії є набагато менш приємною для України, адже ця технологічно розвинута держава дотримується нейтралітету. Причому війна навпаки грає цій країні на руку. Міністр фінансів Малайзії Зафрул Азіз заявив, що зростання цін на нафту може допомогти його державі зменшити обсяг зовнішнього боргу. Крім того, як передає видання Republic World, посол Малайзії в Росії Бала Чандран заявив, що “уряд розгляне будь-який запит з боку РФ щодо продажу напівпровідників та електроніки”. Таким чином, якщо Куала-Лумпур витримає тиск з боку США та Японії, він зможе завадити повній технологічній блокаді Росії.

Індонезія

Найбільша країна Південно-Східної Азії схиляється до підтримки України. Президент Джоко Відодо, господар майбутнього саміту G20, нещодавно запросив на захід Володимира Зеленського. Однак, Індонезія всіляко противиться тиску з боку США щодо виключення Владіміра Путіна зі списку гостей. Політолог Йоганес Сулейман на шпальтах видання East Asia Forum пояснює нейтралітет Індонезії пояснюється стратегічною недовірою цієї країни до Пекіну і Вашингтону. На думку Джакарти, Москва здатна бути третім полюсом сили, до того ж її руки не настільки довгі, як у двох інших. Сулейман зазначає, що на початку війни в Індонезії переживали щодо перспективи народження нового агресивного Радянського Союзу. Але після того, як стала очевидною слабкість російської армії, ці страхи тимчасово розвіялись.

Так само спробою випростатись із тісних обіймів США та КНР був минулорічний намір Індонезії придбати російські літаки. Але тоді під тиском США Джакарта відмовилась від наміру, звернувшись до Франції. Однак, скидається на те, що Індонезія до останнього буде намагатись триматись осторонь від конфлікту, і засудить російську агресію лише тоді, коли стане остаточно зрозуміло, що жодної користі від Москви вже не отримати. Крім Інодонезії, подібної позиції дотримуються Таїланд, Філіппіни, Бруней і Східний Тимор.

В’єтнам

З-поміж усіх країн АСЕАН, саме В’єтнаму напад Росії на Україну завдав найбільше проблем. РФ і США, які вступили у протистояння, уже довгий час були для В’єтнаму найважливішими партнерами. З одного боку, США потрібні цій країні для захисту на випадок китайської агресії. Також американці та їхні союзники в регіоні — основні спонсори індустріалізації В’єтнаму та важливі економічні партнери.

З іншого боку, Росія з часів війни 1955-1975 років користується у цій країні високою популярністю.

Відповідні настрої підігріваються мережею в’єтнамських прокремлівських блогерів, які активізувались після 24 лютого 2022 року. Наприклад, проурядовий блогер Tifosi написав у фейсбуці пост, у якому звинуватив Україну в неповазі до національного героя В’єтнаму, Хо Ши Міна. При цьому він видавав матеріали українських ЗМІ за офіційну позицію нашого уряду. У соцмережах піднявся шквал критики України, який вдалось частково вгамувати лише за участі тимчасово повіреної у справах Наталі Жинкіної, яка записала відео з відповідними поясненнями. За допомоги таких примітивних, але до певної міри дієвих провокацій Росія намагається схилити в’єтнамців до підтримки агресії проти України.

Але у Москви є й більш вагомі аргументи. РФ виступає одним із найголовніших експортерів зброї до В’єтнаму, а також давнім політичним партнером. Таким чином, В’єтнам потрапив до ситуації, коли будь-яка активна позиція призведе до драматичного погіршення його становища. Тому ця держава, так само як Індонезія, намагатиметься зберегти нейтралітет. Але для В’єтнаму питання полягає не в тому, як урвати в цій ситуації побільше, а в тому, як зберегти найбільше з того, що він має.

М’янма

Позиція країни є такою ж неоднозначною та двоякою, як і вона сама. В М’янмі існує два уряди: уряд Мьїн Шве, призначений хунтою після перевороту 2021, та уряд в екзилі, очолюваний Аун Сан Су Чжи. При цьому легітимним у світі визнається саме останній. Він широко підтримується Заходом і прямо виступає виступає проти Росії. А от військова хунта, яка реально править країною та нещодавно прийняла на себе четвертий пакет санкцій, явно симпатизує Росії. Спікер військової ради М’янми Зав Мін Тун 25 лютого прямо висловився на підтримку РФ.

У даному випадку вкотре виявилась здатність Путіна притягувати до себе найгірші режими світу. Військова хунта, котра й так є персоною-нон-грата для міжнародної спільноти, нічого не втрачає, підтримуючи російську агресію. До того ж Росія нібито кидає виклик “американській гегемонії”, що також справляє враження на деякі країни третього світу. Втім, набагато важливішу роль відіграють цілком прозаїчні мотиви: Росія лишилась однією з небагатьох держав, готових після перевороту продавати М’янмі зброю. Для тамтешньої хунти це є життєво важливим питанням, оскільки в країні ні на день не зупиняється громадянська війна. Причому після перевороту до партизан-сепаратистів та партизан-наркоторговців додались ще й партизани-опозиціонери. Відповідно, втрата каналів отримання зброї для хунти означає поступову поразку у цій нескінченній герильї.

Так що прийдешній саміт США-АСЕАН обіцяє бути якщо не драматичним, то принаймні напруженим. Джо Байдену доведеться підготувати достатньо вагомі аргументи для своїх візаві, а лідерам держав Південно-Східної Азії — визначитись, по який бік протистояння їм вигідніше опинитись. 

Федір КУДРІН