Як події в “Крокусі” вплинули на відносини Росії та Центральної Азії

На тлі теракту в підмосковному “Крокус Сіті Холі” російська влада посилює міграційне законодавство, правоохоронці влаштовують облави на центральноазійських мігрантів, а в суспільстві здійнялася нова хвиля ксенофобії, яку й раніше активно культивували на політичному рівні. Російська влада, яка попри попередження західних спецслужб проігнорувала небезпеку терористичного акту, намагається тепер скинути провину на мігрантів та будь-що прив’язати до трагедії Україну.

Як на це реагують у країнах Центральної Азії й чи вплине ця історія на їхні відносини з РФ?

Мігранти як груша для биття

Події в “Крокусі” обернулися для центральноазійських заробітчан переслідуваннями, масовими затриманнями та видворенням із РФ, а для тих, хто отримав російське громадянство, — постановкою на військовий облік із подальшою перспективою потрапити на фронт. Поліція проводить по всій країні рейди, зокрема в гуртожитках та інших місцях перебування мігрантів. У багатьох містах під загрозою штрафу від орендодавців вимагають списки мігрантів із Центральної Азії.

Мігранти скаржаться на звільнення з роботи, виселення з орендованого житла й відмови в оренді, затримання поліцією та напади. У різних регіонах РФ люди почали масово відмовлятися від поїздок на таксі з водіями з Таджикистану й особами неслов’янської зовнішності загалом.

Показовим випадком безчинств російських правоохоронців стало нещодавнє силове вторгнення в квартиру радника посольства Киргизстану в РФ Манаса Жолдошбекова під приводом перевірки законності перебування іноземного громадянина на території Росії. Навіть після пред’явлення дипломатичних паспортів і дипломатичних карток співробітники поліції в агресивній формі почали вимагати документи про перебування на міграційному обліку. Під час інциденту дружині дипломата було завдано тілесних ушкоджень.

У МВС РФ пояснили, що співробітники “здійснювали профілактичний обхід житлового сектора” й не знали, що в квартирі мешкає сім’я дипломата, нині за цим фактом почали розслідування. Втім, це виправдання мало втішило киргизстанських парламентарів, які визнають посилення ксенофобії щодо їхніх громадян. Депутат Жогорку Кенеша (парламент Киргизстану) Дастан Бекешев на сторінці в Х (колишній Твіттер) зазначив: “Слава Богу, ніхто не постраждав, але інцидент трапився. Якщо таке чинять зі співробітниками посольства, то навіть не уявляю, що витворяють із громадянами, які не мають імунітету. Російська міліція, вочевидь, озвіріла”.

Таджикистан між тероризмом і захистом своїх громадян

Тим часом Таджикистан став на захист гідності своїх громадян.

12 квітня в Мінську на засіданні Ради міністрів закордонних справ СНД представник Таджикистану Сіроджіддін Мухріддін закликав правоохоронні органи РФ дотримуватися норм і принципів міжнародного права та вимог законодавства, особливо в частині невинуватості, заборони тортур та жорстокого поводження із затриманими під час розслідування теракту 22 березня в Підмосков’ї, оскільки “ціна зізнань, отриманих у такий спосіб, усім добре відома”. За його словами, внаслідок непродуманої інформаційної кампанії формується негативне сприйняття громадян Таджикистану й таджиків.

Водночас президент Таджикистану Емомалі Рахмон під час привітання з нагоди святкування Наврузу згадав події в “Крокусі” й закликав співгромадян захистити молодь від впливу “деструктивних і жахливих груп та рухів” і не допустити, щоб “наші діти зганьбили добре ім’я таджицької нації, суверенної держави таджиків і своїх батьків”.

Таджицька влада виявилася затисненою між потребою вимагати справедливого й неупередженого суду для своїх громадян і проблемою тероризму, з якою їй важко впоратися самотужки.

Для Таджикистану, як і для Центральної Азії загалом, зростання радикального екстремізму та вербування їхніх громадян до терористичних угрупувань, зокрема ІДІЛ-Хорасан (яке взяло на себе відповідальність за теракт), — це реальна проблема. Душанбе стикнулося з декількома терактами, організованими ІДІЛ, усередині країни, а самі таджики не вперше стають виконавцями терактів за кордоном. Серед геть нещодавніх — участь таджика-смертника в теракті біля могили Касема Сулеймані в Ірані, який призвів до смерті близько ста людей.

Саме тому президенти Узбекистану, Таджикистану, Киргизстану, Казахстану в телефонній розмові з Владіміром Путіним одразу після теракту підтвердили наміри продовжувати співробітництво у сфері протидії тероризму. Також таджицькі правоохоронці сприяли роботі російських слідчих, які приїжджали до Душанбе та інших міст, аби допитати родичів головних підозрюваних.

Некомфортний партнер

Проте терористичний акт у “Крокусі” для російської влади — це не про боротьбу з тероризмом і його загрозами.

З одного боку, захоплений військовими діями проти України Кремль намагається будь-що знайти в ньому “український слід”, оскільки це лягає в парадигму дискредитації українців та виправдання неспровокованої війни проти України.

Таджикистану навіть довелося заперечувати заяву, яку зробив Ніколай Патрушев 8 квітня під час щорічної зустрічі в межах ШОС, про нібито вербування посольством України в Душанбе найманців для участі в бойових діях проти Росії. Прес-секретар МЗС Таджикистану Шохін Самаді зазначив, що “це твердження російської посадової особи не має під собою жодного підґрунтя” та закликав утриматися від неперевірених заяв, “здатних ввести суспільство в оману”.

З іншого боку, російській владі, яка не впоралась із запобіганням теракту, значно легше перекласти провину не на силовиків, а на мігрантів, котрі й без того потерпають від дискримінації з боку як правоохоронних органів, так і пересічних росіян.

Події в “Крокусі” ще більше ускладнили їхнє перебування на території РФ. Наразі МВС та інші міністерства внесли пропозиції щодо посилення міграційного законодавства, а в Держдумі вчергове заговорили про скасування безвізових поїздок для громадян Центральної Азії. Щодо останнього, навряд чи цю пропозицію буде реалізовано. Насамперед тому, що після початку повномасштабного вторгнення Росія потребує зовнішньополітичної підтримки країн регіону та серйозно покладається на економічні відносини з ними.

Російська економічна присутність у регіоні значно посилилася, зокрема через релокацію бізнесу й російські інвестиції у стратегічні сфери; регіон став “заднім двором” для обходу санкцій та шляхом виходу на інші азійські ринки, зокрема з власними енергоресурсами, з використанням інфраструктури Центральної Азії. Це надає центральноазійським державам набагато більше важелів впливу, хоча водночас і залишає Росію важливим гравцем у регіоні.

Ба більше, Росія й далі є гарантом безпеки в регіоні — через структуру ОДКБ й на двосторонньому рівні. І, вочевидь, аби після провалу російських спецслужб у “Крокусі” продемонструвати, що ситуація під контролем, Таджикистан і РФ провели двосторонні військові навчання зі знищення терористів під час прикриття держкордону.

З огляду на ці чинники події навколо “Крокусу” мало вплинуть на міждержавні відносини й не підірвуть їх, — уряди центральноазійських країн бояться псувати стосунки з РФ. Утім, далекосяжні наслідки вони матимуть.

По-перше, сфокусована на війні Росія не в змозі приділяти достатню увагу боротьбі з тероризмом. Це стосується як її власної території, так і держав, для яких вона виступає гарантом безпеки. В Центральній Азії уже відчувають брак цієї уваги та намагаються шукати взаємодії з іншими державами, зокрема Китаєм.

По-друге, зростання нетерпимості та легалізація насилля в російському суспільстві можуть призвести до міжнаціональних і міжетнічних конфліктів усередині країни та підірвати стабільність самої РФ, а це несе ризики й для Центральної Азії.

По-третє, Росія не може задовольнити економічні та безпекові потреби в регіоні на тому рівні, якого він потребує. Поступово це призводитиме до втрати позицій на користь інших гравців.

Водночас мігранти залишаються слабкою ланкою центральноазійських держав у відносинах із РФ, на яку вони не можуть серйозно вплинути. Уряди держав, за винятком Казахстану, наразі неспроможні працевлаштувати та забезпечити належний соціально-економічний рівень великій кількості молодого працездатного населення (середній вік населення Центральної Азії — до 30 років), а тому не зацікавлені в поверненні мігрантів додому, оскільки це несе загрозу соціальних вибухів.

Для самих мігрантів Росія так і залишається головним напрямком. Ринок РФ потребує великої кількості некваліфікованих робітників, є добре знайомим через історично сформовані міждержавні зв’язки та велику кількість співвітчизників там, а також, хоч як дивно, корумпованість силових органів, яка дає змогу обходити ними ж установлені правила.В короткотерміновій перспективі цю ситуацію важко змінити, хоча поява запиту на робочі руки в інших країнах і регіонах, зокрема на Близькому Сході, в Південній Кореї, Туреччині, ЄС, уже зараз створює альтернативу РФ, а на перспективу може допомогти позбутися залежності від неї. Адже навіть якщо репресії правоохоронних органів згодом послабляться, це не змінить загальної ситуації: ксенофобія й ненависть дуже міцно вкоренилися в російському суспільстві, а це не віщує нічого доброго для громадян Центральної Азії.

Наталія БУТИРСЬКА, експерт з питань Східної Азії, магістр зовнішньої політики, асоційована старша аналітикиня Центру “Нова Європа”