Війна Президента і комп’ютерних мишок

За неповних три дні пересічні українці в нехитрий спосіб — завдяки масованим візитам на сайти владних інституцій — вивели з ладу інтернет—ресурс Президента, МВС, СБУ, урядовий портал, сайт Партії регіонів. Ні в кого спитати, яка кінцева мета цієї української “батрахоміомахії”, війни комп’ютерних мишок iз державною владою, адже ведуть її мільйони і водночас ніхто. Безкровний бліц—криг, який із задоволенням і — визнаймо — з успіхом провів народ, уже, здається, вийшов за межі примітивної вимоги повернути до життя ex.ua, це прояв загального невдоволення українців чинною владою. Утім відповідь Банкової на хакерські атаки може зрикошетити по інтернет—свободі українців.

“Вєк свободи нє відать”?

Відповідь президентського речника Дарки Чепак, надрукована вчора газетою “Дєло”, за стилістикою дещо нагадує фронтові зведення “Совінформбюро”: адміністрація Януковича “відбила атаки хакерів”. Отже, влада виклик прийняла. Зрештою, куди ж вона дінеться... Оглядачі єдині в думці: перша в країні кібервійна стане приводом для влади взяти під контроль інтернет—простір.

У цьому, наприклад, певен політолог Вадим Карасьов. “Насамперед це позначиться на опозиційних сайтах, — розмірковує пан Карасьов. — Як це технічно зробити? Не знаю. Але ж є досвід Китаю та Білорусі, де блог можна завести тільки за паспортом. У цих країнах немає безіменних, неконтрольованих блогерів. Тому вважаю, що цей хакерський бунт носить реакційний, а не революційний характер: він дав підстави владі в тій чи іншій формі почати наступ на свободу в інтернет—просторі, однією з форм якої є опозиційні сайти”.

Логічною виглядає спроба правлячої партії розшукати через СБУ заколотників. Принаймні саме з таким проханням, якщо вірити “Українській правді”, учора Партія регіонів звернулася до Служби безпеки. Це теж спроба “персоніфікувати” інтернет—мережу, вирахувати конкретних недоброзичливих співвітчизників не за ніком, а “за паспортом”. Речник СБУ Марина Остапенко відмовилася коментувати для “України молодої” цю тему: “Я не можу надавати ніякої офіційної інформації ні з приводу запитів від ПР, ні з приводу погіршення роботи сайту”.

Спадає на думку кривава пушкінська цитата про пугачовський бунт, бо “не доведи, Боже, бачити російський бунт, безсенсовий і нещадний”. Чи такий безсенсовий нинішній бунт українських хакерів? Про кілька його уроків i висновків можемо говорити вже зараз.

Уроки кіберіади

Висновок перший. Мабуть, світоглядно—засадничий. Можновладці, середовище яких навряд чи насичене комп’ютерними геніями і постатями з модерним мисленням, зрозуміли, що ввірена їм на поталу держава стала частиною глобалізованого світу, світу сучасних технологій і викликів, які неймовірно вирішити за допомогою наряду “Беркута”. У чомусь подібна ситуація спіткала два місяці тому й кремлівських “близнюків”, було доведено: навіть у зацементованій авторитарним устоєм Росії масовий протест можливий, протест цей народжується у віртуальному житті й виходить “у реал”, на Болотну площу та виборчі дільниці. Інакше кажучи, і в Україні владці потроху усвідомлюють, що вести країну далі в стоптаних радянських “лаптях” без втрат для себе стає складніше.

Висновок другий. Хакерський бунт незначною мірою, але сприятиме просуванню інформаційних технологій i комп’ютерної безпеки. Держава впритул стала перед потребою вдосконалення інформативної безпеки. Приміром, у відомстві Захарченка вже заявляють про потребу закуповувати нові захисні системи, адже сайт МВС мертво лежить три доби поспіль. Парадоксально, але речник МВС Володимир Поліщук навіть знаходить щось добре в поганій ситуації. Оптиміст. “Ми й не дуже засмучені (хакерськими атаками. — Ред.), — каже він у розмові з “Україною молодою”. — Це тільки піднімає рейтинг і популярність сайту”.

Окрім того, війна комп’ютерних мишок, в ідеалі, повинна б наштовхнути на посилення розумної боротьби з піратством і захист авторських прав. Недоцільно закривати один файлообмінник і не чіпати інші. Нерозумно вимагати від українців купувати ліцензійні диски, якщо левова частка їх на ринку... теж підробна, тобто так само контрафактна, піратська.

І останнє. Не виключено, що “всенародні” хакери досягнуть первинної мети, і сайт ex.uа повернеться до мережевого життя. “У нас не було мети закривати цей ресурс, — переконує Володимир Поліщук. — Якщо на ньому не будуть з’являтися піратські версії і файли, то, може, найближчим часом сайт відновить роботу у звичному режимі. Ми не збираємося чинити перепон роботі даного сервісу. Коли закінчаться слідчі дії, то їм (власникам ex.ua. — Ред.) буде повернуто апаратуру та обладнання”.

Як це робиться?

“Існують два методи пошкодження сайту, — каже експерт у галузі ІТ—технологій Павло Татаренко. — Перший — увійти на сайт, зламавши його захист, і пошкодити його вміст. Чи, скажімо, скористатися даними у власних інтересах. Другий — це зробити сайт недоступним, що, власне кажучи, і відбулося. Для того, аби сайт “висів”, достатньо надсилати на його адресу одночасно велику кількість запитів. Зробити це дуже легко. Жоден сайт не може бути захищений від такого впливу жодними програмами. Щоправда, метод має і свої недоліки. Головний — такий вплив вимагає ресурсу. І як тільки цей ресурс закінчиться, вплив на сайт стає неможливим”.

Коментар

Микола Сосновський,

директор Всеукраїнської ліги авторів:

— Українське законодавство не встигає за розвитком технологій і комп’ютерних систем. У нас ще лишився старий погляд на порушення авторських прав і посягання на право інтелектуальної власності на такому великому ринку, як інтернет—файлообмінники, які приносять їхнім власникам чималий прибуток. Функціонування ресурсу ех.ua можна розглядати і як порушення права інтелектуальної власності, і як відсутність будь—яких порушень. Можна сказати, що в нашій країні 14 мільйонів піратів, бо стільки людей мають мобільні телефони і перекидають з них один одному файли. А також до піратів можна віднести всіх школярів, які обмінюються між собою дисками з відеоіграми та мультфільмами. Як зрозуміти, де починається і закінчується коло так званих “піратів”?

Варто також зазначити, що легальних серверів, де можна навіть за гроші подивитися фільм чи скачати програму, в нашій країні просто не існує. З іншого боку, влада розглядає українців як людей третього сорту, закриваючи безкарно такі сайти, як ex.ua. Тому повинна усвідомлювати, що людина, яка бажає безкоштовно чи за гроші отримати відео—, аудіо— чи інший продукт, i надалі шукатиме такі сайти і користуватиметься послугами десятків подібних, ще більш нелегальних сайтів.

Олена ЗВАРИЧ, Ірина УЗЛОВА