Втекли в офшори

Такою сенсаційною заявою прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко епатувала публіку під час свого виступу на нараді з питань хімічної промисловості в Сєверодонецьку. “Главред” з’ясував, куди насправді могли подітись ці гроші та який вплив це матиме на економічну ситуацію в державі

Багато це чи мало

Ці слова ЮВТ прозвучали так загрозливо й несподівано, як грім серед ясного неба. Сума ж не маленька. Тим паче, якщо вірити прем’єру, таких показників Україна “досягла” не за цілий рік, а лише за перших 10 місяців поточного року. Можна припустити, що до кінця року ця цифра тільки зростатиме.

В американських доларах ця сума становить понад $14 млрд. Аби хоч якось уявити собі масштаби, варто згадати, що це трохи менше, ніж кредит за програмою stand-by МВФ для України — $16,4 млрд. Однак це значно більше, аніж, скажімо, сума, яку МВФ уже позичив Україні цього року за згаданою вище кредитною лінією — $10,2 млрд. Понад те, ця сума майже дорівнює половині загального обсягу золотовалютних резервів України, які становлять $28 млрд. Ці цифри на початку жовтня озвучив Петро Порошенко — тоді ще голова Наглядової ради Нацбанку.

Зважаючи на таку безпрецедентно велику суму, яку, за словами Тимошенко, було виведено в офшори, в усіх опитаних нами експертів виникало логічне запитання — звідки Юлія Володимирівна взяла згадану цифру. Адже залежно від того, що вкладалось у ці 115 млрд, грн. стверджують спеціалісти, можна робити висновки, чи є насправді загрозливим для української економіки виведення цих коштів з України.

За словами Олександра Жолудя, старшого аналітика Міжнародного центру перспективних досліджень, $14 млрд — це більше, ніж офіційний відтік коштів за прямими інвестиціями. “Схоже на те, що при розрахунках було взято різні витоки фінансів з України, — пояснює “Главреду” Жолудь. — Значна частка цієї суми — виплати за зовнішнім боргом, адже лише вони за обсягом наближаються до цих $14 млрд. Якщо вважати, що це — зовнішній борг українських фірм, то доволі дивно, що нам потрібно було брати гроші в МВФ, аби забезпечити вчасну виплату. Тому або тут враховано доволі умовні величини, або реальний відтік фінансів не був таким значним”. За словами експерта, до відтоку коштів, зокрема, могли додати прибуток нерезидентів, які вклали в Україні гроші й просто забрали свої прибутки, що є цілком нормальним.

Фінанси шукають, де краще

Експерти наводять кілька способів виведення фінансів в офшори. Перший — це експорт товарів не кінцевому споживачу, а через офшор. Тобто спочатку українське підприємство “за копійки” продає товар іншому підприємству, яке зареєстроване в офшорі. Потім цей товар перепродують кінцевому споживачу за ринковою ціною. Різниця ж осідає в офшорах.

Другий спосіб — уже згадане виведення з держави прибутку іноземних інвесторів, який вони отримали від своїх інвестицій в українську економіку. Згідно із даною схемою, інвестор вирішує вкладати кошти в Україну не зі своєї держави, де, наприклад, високі податки на прибуток чи на доходи громадян, а з офшору — держави з низькими або нульовими податками для нерезидентів.

“Усе це може виглядати як виведення грошей через офшори. Думаю, коли кажуть про суму — близько $14 млрд за рік, то мають на увазі всі ці варіанти. Тобто тут присутні гроші й нормальних інвесторів, які максимізують свої прибутки, зокрема через легальні схеми ухилення від податків за допомогою офшорних зон, і українців, які просто виводять капітал за кордон”, — каже Жолудь. Зокрема, відповідно до даних Держкомстату, за перші три квартали поточного року 93,2% інвестицій з України припало на Кіпр, що в абсолютній величині становить близько $5,7 млрд.

Керівнику аналітичного відділу інвестиційної компанії BG Capital Володимиру Нестеренку також важко зрозуміти, що мала на увазі українська прем’єр-міністр, коли згадала про офшорні 115 млрд. грн. “Не зрозуміло, чи є дана сума погашенням зовнішніх боргів, чи це виведені з країни прибутки іноземних або місцевих компаній, чи це відтік портфельних інвестицій, чи щось інше”, — розповідає “Главреду” аналітик. У нас під офшором часто розуміють щось тіньове та незаконне, а насправді офшор — це, по суті, закордон, зауважує Нестеренко.

За словами експерта, однією із причин, чому місцеві компанії й іноземні інвестори стали завозити менше грошей в Україну, є високі політичні ризики. Так само як пересічні громадяни намагаються вибрати найбільш надійний банк для своїх грошей, так і великі інвестори вибирають більш надійну країну.

На думку Олега Устенка, виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера, для виведення коштів із національної економіки в офшори було кілька причин. “Зокрема, недостатньо прозоре рефінансування комерційних банків. Тобто банки було рефінансовано за певними програмами. Однак за виконанням цих програм не вели належного контролю. Тому можна припустити, що значну частину цих коштів було конвертовано у валюту й вивезено в офшори”, — зазначає експерт.

Напевно, саме про такі зловживання говорила Тимошенко, коли згадувала про відтік грошей за кордон. Адже ще наприкінці вересня вона заявляла, що емісія Нацбанку обсягом 78 млрд. грн. “пішла в офшори”. А тому, як зазначила прем’єр під час свого останнього візиту до Сєверодонецька, необхідно створити такий порядок виділення бюджетних коштів для держпідтримки різних галузей економіки, щоб власники підприємств не могли виводити ці кошти в офшори.

У цьому її підтримує і Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку. “Звісно, потрібно було зробити так, щоб бюджетні кошти витрачались за призначенням. Якщо ж це не так — значить, десь було вчинено злочин”, — розповідає він.

Крім того, причиною виведення грошей із держави Устенко називає переляк потенційних внутрішніх інвесторів через несприятливий інвестиційний клімат та політичну нестабільність у державі. “Якісь кошти було акумульовано в докризовий час для інвестиційних проектів, для купівлі на підприємствах нових основних фондів та модернізації старих. Але поглиблення економічної кризи, зростання політичної нестабільності та суперечливі заяви представників різних гілок влади щодо, зокрема, курсової та фіскальної політики — неабияк налякали інвесторів. Таким чином,
кошти, які могли бути реінвестовані в Україні, виведено за кордон”, — стверджує він.

Жолудь погоджується з думкою про те, що існує й певний негативний вплив політичної ситуації через зміну влади. Утім, за його словами, більшість іноземців-інвесторів у відсоток від цих інвестицій уже вкладали різноманітні політичні ризики. Тому, на думку експерта, політична нестабільність тут навряд чи виявилась значним фактором.

Ну думку Юрія Буци, заступника директора Представництва варшавської фондової біржі в Україні, виведення коштів за межі держави є адекватною реакцією економічних суб’єктів на несприятливе для ведення бізнесу середовище всередині країни. “Цілком зрозуміло, що за чинної недосконалої податкової системи, тотальної корупції й непрогнозованості державної політики залишати гроші в межах держави невигідно й навіть небезпечно, — пояснює він “Главреду”. — Дивує, що замість того, аби розібратися з причинами такої ситуації й докласти зусиль для покращення бізнес-середовища в українській економіці, уряд пропонує встановити додаткові адміністративні бар’єри. Останнє може спричинити лише зміну механізмів виведення коштів, але аж ніяк не вплине на обсяг виведених коштів”.

Експерт переконаний, що значно ефективніше створити такі умови для ведення бізнесу в Україні, за яких залишати кошти всередині держави було б дешевше й простіше, ніж виводити їх в офшор й інвестувати звідти. “Однак це вже питання комплексних реформ, насамперед податкової. Але перспективи її впровадження найближчим часом — примарні”, — каже він.

Інвестиції повернуться після виборів

Тим не менше, економіст МЦПД Жолудь припускає, що інвестори можуть виводити свої кошти з України зараз, аби зайти на ринок із цим інвестиційним портфелем після виборів. Експерт не певен, що політичного консенсусу після виборів буде досягнуто, зважаючи на те, що парламент, де були основні проблеми, залишиться той самий. “Проте у нас після виборів, незалежно від їх результатів, спостерігатиметься суттєве зростання обсягу інвестицій”, — каже економіст, але відразу додає, що це буде пов’язано не із завершенням виборів, а з певним покращенням світової економічної ситуації.

Із цим погоджується і Нестеренко. “Коли президентські вибори закінчаться — політичні ризики знизяться незалежно від того, хто стане наступним президентом. Адже будь-яка визначеність — краще, ніж її відсутність”, — стверджує він і заспокоює, мовляв, усе, що можна було вивести з України у формі портфельних інвестицій, уже виведено. Тому гірше не буде.

Те, що виведення коштів з України — явище тимчасове, припускають і у Фонді Блейзера. “Думаю, частина цих коштів повернеться до України наступного року, коли спостерігатиметься певна стабілізація — політичні ризики знизяться, криза піде на спад. Крім того, нове українське керівництво має запровадити реформи для покращення інвестиційного клімату в державі, — стверджує Устенко. — Тим не менше, потрібно чітко розуміти, що без кардинальних структурних реформ і без серйозного покращення бізнес-клімату в державі частину грошей, які було виведено, можна втратити безповоротно. Адже інвестори завжди мають можливість вибору”.

“Краще, звісно, щоб гроші залишались у державі, але вони постійно “перетікають” туди, де краще. Так само, як річка тече зверху вниз до найдоступнішого гирла”, — майже по-філософськи зазначає Пасхавер.

Без грошей — непогано, але з ними — краще

Усі опитані нами експерти погодились, що дана ситуація, можливо, і не настільки серйозна, як це змалювала українська прем’єрка. Однак якби ці гроші залишились в українській економіці, це мало б певні позитивні наслідки. “Повернення виведених коштів дасть змогу серйозно вплинути на стабільність курсу гривні та розвиток різноманітних інфраструктурних проектів, зокрема “Євро-2012””, — певен Устенко.

На думку Жолудя, виведення цих коштів як таке українській економіці не загрожує. “Однак, якби цього вдалось уникнути, з’явилась би можливість підтримувати галузі, що працюють на споживання на внутрішньому ринку, або сфери будівництва чи машинобудування. Звичайно, це опосередковано сприяло б створенню робочих місць та підвищенню середніх доходів громадян”, — резюмує економіст.

Юрій ОНИШКІВ