Віктор Янукович став французьким орденоносцем

Його поява у французькій столиці — це продовження пост-інавгураційного турне. Янукович реалізовує запрошення, які були роздані йому після перемоги на лютневих виборах.

Париж став першою європейською столицею, яку Янукович відвідав тепер уже в якості керівника президентської республіки. До цього Янукович телефоном переконував у доцільності скасування Конституції 2004 року британського прем'єра Девіда Кемерона і німецького канцлера Ангелу Меркель.

Головний месідж — тепер ситуація керована, а повноваження потрібні для проведення реформ. Як саме Янукович повертав собі повноваження Кучми — це мало цікавить європейців. Тим більше французького президента Ніколя Саркозі, який також потрапив під вогонь критики за висилку циган.

Про приїзд Януковича згадала лише одна центральна газета — “Фігаро”. Перед відвідинами Парижа український президент дав інтерв'ю цьому виданню, орієнтованому на адміністрацію Саркозі.

Матеріал вийшов із заголовком: “Президент України: “Нашою метою залишається Європа”. Хоча автор інтерв'ю їздив за ним до Києва, однак стаття не містить жодної яскравої цитати — натомість виклад тез, з якими Янукович вже виступає дев'ять місяців.

Єдина ледь помітна відмінність — у словах Януковича щодо... Росії. Замість загальних фраз про братній народ Янукович тепер між рядків визнає, що Москва чинить на нього тиск:

“Росія хоче розширити вплив на Україну, і це нормально, — каже Янукович. — Також нормально що Україна захищає свою незалежність в цих питаннях. Цей принцип ніколи не буде об'єктом торгу”.

“Я наполягаю — ми хочемо, щоб розвивалися наші економічні відносини з Росією, але ніяк не нехтувати нашими національними інтересами і відступати від принципу незалежності”.

Автор матеріалу П'єр Русолен не дуже орієнтується в українській тематиці, тому що запитує Януковича про продовження базування Чорноморського флоту Росії до 2014 року, тоді як термін оренди має завершитися в 2042-му.

“Наша стратегічна мета не помінялася — стати членом ЄС. Росія нам в цьому не заважає. І не заважає робити реформи, щоб стати членом ЄС. Навпаки, вона нам допомагає”, — розповів Янукович журналісту.

На запитання про згортання демократії в Україні Янукович відповів несподівано — за його словами, після повернення йому повноважень Леоніда Кучми тепер на Україну чекає ренесанс прав і свобод людини.

“Ми відновили Конституцію 1996 року, щоб виправити суттєву юридичну помилку. Тепер ми забезпечимо тріумф правової держави. Ця правова держава і буде гарантувати демократичні свободи”, — сказав Янукович.

Поїздка Януковича до Франції залишилася непоміченою місцевою пресою. Навіть “Фігаро” наступного дня після переговорів з Саркозі не написала жодного слова про візит Януковича. Натомість на сайті видання з'явилася замітка про запровадження оригінальних правил відвідин українського Кабміну “Дрес-код: анти-Тимошенко”.

Тимошенко — значно більш впізнаваний політичний бренд України у Франції. Великою мірою — завдяки своїй зовнішності та гардеробу. Загалом помаранчеві мали тісні контакти з Парижем — Ющенко за свою п'ятирічну каденцію побував тут тричі — один раз в рамках головування Франції в Європейському союзі. Тимошенко — двічі.

Але це зіграло з ними злий жарт. Регулярні контакти дозволили Парижу бути в курсі всіх конфліктів усередині помаранчевої родини. Минулого року навіть очікувалося, що французький міністр закордонний справ Бернар Кушнер приєднається до німецького та польського колег і поїде до Києва мирити “помаранчеве подружжя”

“До Януковича досі існує кредит довіри. Але не тому, що він заслужив, а тому що всі втомилися від чвар Юлі з Ющенком, які самі себе дискредитували”, — кажуть французькі дипломати.

Тому Саркозі з ентузіазмом зустрів перемогу Януковича. По-перше, це значно полегшувало йому життя, бо Ющенко з його хронічним конфліктом із Росією робив Францію заручником цих відносин.

У лютому Саркозі поспішав привітати Януковича з перемогою. В Парижі навіть змусили поквапитися київське посольство. Так, Єлисейський палац хотів якнайшвидше зробити публічним факт поздоровлення. Тому послу Франції в Києві довелося не чекати на зустріч з Януковичем, а терміново домовлятися про побачення з Льовочкіним, щоб вручити йому вітальний лист від Саркозі.

Нинішній візит Януковича до Франції відбувався в значно менш критичній атмосфері, ніж до Берліна. По-перше, СБУ поки не намагалася вислати з України французьких експертів. По-друге, Франція є президентською республікою, тому сварити Януковича за повернення до Конституції 1996 року також не з руки.

“Коли когось запрошують в гості, то не для того, щоб критикувати. Ми цінуємо стабільність, яка настала”, — розповів один з французьких дипломатів перед відльотом Януковича в Париж.

Кавалер ордену Почесного легіону

Склад делегації до Франції став ще одним підтвердженням конфлікту між групою Льовочкіна та донецькими. Президента до Парижа не супроводжував жоден з віце-прем'єрів — ні Клюєв, ні Колесніков. Натомість прилетів Владислав Каськів, який входить до групи Льовочкіна, разом з керівником підконтрольного Каськіву Нацагентства управління національними проектами Сергієм Євтушенком.

Чи не вперше за історію візитів програма не передбачала покладання президентом квітів до пам'ятника Шевченку біля української греко-католицької церкви в районі Сен-Жермен.

Причина лежить на поверхні. Церемонію завжди відвідує діаспора. Враховуючи дії Януковича в Україні, замість дружніх рукостискань з колишніми співвітчизниками він ризикував нарватися на акцію протесту. Тому подалі від лиха цей ритуал вирішили “забути”.

Центральний пункт в програмі Януковича у Парижі — побачення з Саркозі. Спочатку планувалася, що це буде вечеря, яка триватиме близько двох годин. В день прильоту Януковича узгодили півторагодинні переговори. Але у підсумку розмова тривала лише годину у режимі робочої зустрічі — французи відмовилися від формату обіднього столу.

Перед Януковичем до палацу прибув міністр закордонних справ Франції Бернар Кушнер. Як раз в цей день стало відомо, що в секретному листі до Саркозі він попросився у відставку.

Кушнер заходить і сідає біля дверей з папкою паперів у руках. О 17:10 на ганок виходить Саркозі, який визирає гостя. Нарешті всередину заїжджає кортеж із “Сітроєнів С6”, з якого виходить Янукович. Рукостискання із Саркозі, який щось каже Януковичу французькою. Попід стіною всередину Єлисейського палацу проходить офіційна делегація України та сек'юріті. В їх числі — російський охоронець Януковича В'ячеслав Заневський.

Під час зустрічі президентів Януковича і Саркозі, за словами джерел, тема згортання демократії в Україні взагалі не порушувалася.

“Я за ці два дні словосполучення “свобода слова” не чув жодного разу”, — каже один з членів делегації, що супроводжував Януковича до Парижа.

Натомість Саркозі вкотре поскаржився Януковичу на його попередників. Французький президент згадав, що в 2008 році вони головували в Євросоюзі та запросили на саміт Україна-ЄС обох українських керівників — і Ющенка, і Тимошенко.

Це був відхід від правил, але таким чином Саркозі сподівався переконати українців зупинити війну на взаємознищення. Тимошенко була готова їхати, однак Ющенко наполіг на збереженні протокольних рамок. Тому через півроку Саркозі довелося знову зустрічатися окремо з Тимошенко, яка в своїх інтригах проти Ющенка дійшла до того, що навіть заборонила послу України в Парижі бути присутнім на переговорах

Однак нинішня українська адміністрація також не зможе назвати безхмарною зустріч з Саркозі. Так, з боку французького президента пролунав докір через проблеми, які виникли у металургійного концерну “Арселор-Міттал”, що володіє “Криворіжсталлю”.

Після приходу Януковича генпрокуратура ініціювала судовий процес для розірвання додаткової угоди, яка була укладена за прем'єрства Тимошенко заради пом'якшення інвестиційних зобов'язань власників заводу. Менеджери французько-індійської компанії побачили за цим перший крок до реприватизації в інтересах Ахметова.

Однак і на зустрічі з Саркозі, і наступного дня Янукович публічно заявив, що “Арселор” (який він вперто називав “Алселор”) може бути спокійним — “Криворіжсталь” у них не заберуть.

У свою чергу, Янукович намагався переконати французів натиснути на Москву з тим, щоб Газпром відмовився від побудови “Південного потоку”. Замість цього Янукович запропонував вкладати гроші в розширення української ГТС з правом управління добудованою ділянкою.

Окрема тема — бажання Януковича підписати Угоду про асоціацію між Україною та ЄС вже в листопаді на саміті в Брюсселі. Прагнення отримати цей договір має стати для Януковича індульгенцією на проросійський крен в зовнішній арені.

Політична частина тексту вже давно погоджена, а головна проблема — у відсутності прогресу в складенні Угоди про зону вільної торгівлі, яка є складовою Угоди про асоціацію. Переговори буксують через бажання ЄС зайти на ринок України без будь-яких обмежень, чого Київ боїться.

Під час візиту до Франції Янукович намагався запропонувати Європі варіант поступового зняття обмежень в доступі європейських товарів на український ринок — скласти графік, який може вимірюватися і десятком років.

— За цей час ми знайдемо компенсатори для відшкодування втрат національної економіки, — просив Янукович увійти в його становище.

Оскільки поламати брюссельську бюрократію не вдалося, Янукович спробував діяти через їх роботодавців — керівників найбільших країн Євросоюзу. Реакція буде зрозуміла 22 листопада, коли має відбутися саміт Україна-ЄС. Але досі Євросоюз категорично відмовлявся міняти під примхи України свої усталені правила здійснення вільної торгівлі.

Насамкінець сторони обмінялися подарунками. Янукович вручив Саркозі Орден Ярослава Мудрого, при чому указ про це нагородження відсутній на сайті президента. У свою чергу, Саркозі обдарував Януковича Орденом Почесного легіону.

Янукович — не перший “легіонер” серед українських політиків. Така відзнака вже є в Сергія Тігіпка, яку він отримав як віце-прем'єр уряду Лазаренка — за сприяння французькому концерну “Лафарж” в отриманні контролю над Миколаївським цементним заводом.

Фільтри прес-служби Януковича

Саркозі не став проводити спільну прес-конференцію з Януковичем — тому українському президенту довелося переказувати самому, про що він розмовляв у Єлисейському палаці.

— Франція для України є найважливішим партнером, і ми відпрацьовуємо широкий спектр питань наших стосунків...

Відповідь Януковича традиційно вирізнялася малою інформативністю.

— Ми цінуємо стосунки з Францією. І ми домовилися з президентом Саркозі, що активізація наших стосунків буде починатися з цієї “дорожньої карти”, яку ми будемо виконувати і розширювати.

Після переговорів президентів справді відбулося підписання “дорожньої карти” — це внутрішній документ на рівні двох Міністерств закордонних справ, який містить декларацію про намір виконати певний план двосторонніх заходів.

“Дорожня карта”, про яку згадав Янукович, насправді укладається вже не вперше — 2008 року її без зайвого пафосу підписав під час робочої поїздки до Парижа міністр закордонних справ Володимир Огризко.

Єдині, хто змогли поставити запитання Януковичу на прес-конференції, були журналісти з президентського пулу, які прилетіли до Парижа за кошти адміністрації президента — газета “Ізвестія в Україні” та В'ячеслав Піховшек.

Власне, з тональності запитань стає зрозуміла їх роль — створювати навколо Януковича правильний інформаційний ореол. Це — своєрідні “гольові передачі” Януковичу, які він має прийняти і красиво відповісти.

А ще в Парижі знайшло підтвердження негласне завдання прес-служби Януковича — максимально обмежити спілкування з нелояльною пресою.

Коли пролунали запитання від журналісти з пулу Януковича, до мікрофону підійшов кореспондент Polskie Radio в Парижі Томаш Сємєнські.

— Месьє президент..., — почав поляк, але не зміг продовжити.

— Час прес-конференції вичерпано, всім дякую! — оголосив керівник прес-служби Януковича Денис Іванеско.

— У мене дуже коротке запитання..., — спробував ще раз акредитований у Парижі журналіст польського радіо, але навіть тут він зіштовхнувся з правилами по-українські.

— Ми працюємо жорстко по програмі, у президента немає часу! — відрізав Іванеско.

Це звучало дивно, бо в графіку візиту, який був розданий журналістам, в четвер у Януковича більше не було заходів — та і зустріч з Саркозі тривала годину замість запланованих півтори години.

Спроби поцікавитися в Іванеска — куди ж так поспішав Янукович? — наштовхнулися на глухий паркан.

— У нього інший захід, — заявив керівник прес-служби.

— Який?

— Інший, — повторив Іванеско.

П'ятий тур для Януковича

Публічним пунктом програми Януковича у Парижі став виступ в аналітичному центрі Інститут міжнародних відносин Франції.

На відміну від Німецького товариства зовнішньої політики, де Янукович говорив від себе і запам'ятався розповіддю про свій клубний будинок і невдалими жартами про Аркадія Райкіна, у Парижі президент читав спіч з паперу.

Промова повністю відображала бачення Януковичем ролі України — членство в Євросоюзі як абстрактна мета та щоденна і конкретна дружба з Росією. Плюс відмова від НАТО і участь у неіснуючій “європейській системі колективної безпеки”. Це мало потішити французів, які під впливом дружби з Кремлем були в числі противників вступу України до Альянсу..

— ...На наших очах Індія та Китай долають марафонський забіг у ритмі стометрівки, тоді як Європа все ще чекає на друге дихання. (...) Друге дихання Європи — це в тому числі Україна, Росія та інші держави пострадянського простору, — закликав Янукович дивитися далі на схід.

Зацікавити європейців він намагався “колосальним природним і промисловим ресурсом” пострадянського простору, з яким “Європа буде справді єдиною та більш конкурентоспроможною”.

Передчуваючи запитання про придушення свободи слова, Янукович розвинув своє гасло “демократія — це порядок”, яке вперше оголосив півроку тому з трибуни в Страсбурзі.

— Часи, коли словосполучення “українська демократія” були синонімом політичного хаосу, відійшли в минуле. Україна отримала сильну і стабільну демократично обрану владу, — зазначив Янукович тепер у Парижі.

Скасування конституції 2004 року назвав “поверненням в правове поле”.

Запитання із зали проходили під пильним оком посла України в Парижі Олександра Купчишина, який стояв з боку і очима звертав увагу модератора на підняті руки.

Перше запитання з залу підтвердило, що зараз цікавить європейців. Воно було аналогічне тому ж, що запитували в Януковича минулого тижня в Ялті — про митний союз Росії, Білорусі та Казахстану та зближення України з цим утворенням. Відповідь Януковича, як і в Ялті, була знову неконкретною — читайте закон про засади зовнішньої та внутрішньої політики.

Наступне запитання пощастило поставити сайту “Обозреватель”. Може, якби французи знали, що це видання належить Михайлу Бродському, який входить до урядової команди Віктора Януковича, то вони б не здивувалися компліментарному тону журналістки, яка теж приїхала до Парижа за кошти адміністрації президента.

— Ми всі чуємо про створення громадського телебачення в Україні. Преса це вже назвала революцією в медіапросторі, — оголосила журналістка “Обозревателя”. — Скажіть, як громадське телебачення вплине на свободу слова в Україні?

Заради справедливості, “революцією” це називала не преса, а Ганна Герман особисто. Насправді ж все це було вже традиційною грою перед французькою публікою, коли Януковичу роблять подачу, а він вміло відповідає на начебто безкомпромісне та несподіване запитання.

— Всі роки незалежності політики обіцяли своїм виборцям зробити громадське телебачення. Я не обіцяв — я роблю! — рішуче заявив Янукович. — Я прихильник того, щоб кожна людина могла висловити свою точку зору. Створення громадського телебачення — це свідомий крок, який я роблю, щоб зняти гру навколо цього питання.

Насправді мета Януковича зрозуміла — створення громадського телебачення значиться серед вимог Парламентської асамблеї Ради Європи. Вирішивши цю проблему, Янукович наблизиться до зупинки моніторингу ПАРЄ. Мета Банкової — скасувати цю контролюючу процедуру до парламентських виборів 2012 року. Послабивши увагу боку Європи, Янукович позбудеться зайвих очей і ще більше розв'яже собі руки.

А якими він бачить наступні парламентські вибори, президент оголочиі тут же у Парижі. Будучи в опозиції, він розповідав про відкриті списки, за якими проходять вибори в переважній частині європейських країн. Сьогодні Янукович змінив думку — він хоче вибори за системою Леоніда Кучми.

— Пропорційна система віддалила депутатів від суспільства. Вони шкідливі, не відповідають вимогам виборців, — сказав Янукович. — Як мінімум, треба повернутися до змішаної системи — 50% мажолітарна, 50% — пропорційна. Чи, можливо, повністю мажолітарна...

(Як і у випадку з “Алселором”, Янукович помилився. Очевидно, в цьому випадку президент мав на увазі “мажоритарну” систему виборів, але вперто називав її “мажолітарною”).

Крім “Обозревателя”, запитання Януковичу на зустрічі з французькими експертами чомусь ставила газета “2000”. Також тягнув руку Дмитро Джангіров, хоча до нього черга не дійшла.

Один із присутніх поцікавився у Януковича про наболіле — населення старіє і у Франції, і в Україні.

— За деякими прогнозами, в 2050 році українців залишиться тільки 35 мільйонів. Як ви збираєтеся з цим боротися?

Янукович розплився в усмішці. Але замість розповіді про демографічну програму, яку явно розраховував почути француз, український президент почав натякати, що слід частіше займатися сексом:

— Прекрасне запитання! Щоб народжувалися діти, треба, щоб у молоді був гарний настрій...

Ця відповідь так вразила французів, що заступник директора Інституту міжнародний відносин Ксав'єр де Вільпен, проводжаючи Януковича, пригадав його слова.

— Було дуже-дуже цікаво, дякую, що прийшли! — сказав він на виході, уже саджаючи Януковича в автомобіль. — Я чув, у вас багато ідей по народженню дітей.

— Так, треба самому показувати приклад! — знову характерно пожартував Янукович.

Коли президент поїхав, гості почали розходитися. Серед присутніх у залі виявився і попередній посол Франції в Києві Філіп де Сюремен, який застав у Києві помаранчеву революцію.

Тепер, коли Янукович розповідав французам про свою політичну діяльність, то похвалився, що виграв чотири останні виборчі кампанії в Україні. Таким чином, він досі вважає події 2004 року вкраденим президентством.

— Напевно, зараз у вас буде оголошено п'ятий тур? — пожартував екс-посол. Враховуючи останнє рішення Конституційного суду, уже нічого не можна виключати.

Сергій ЛЕЩЕНКО