Велике переселення матраців: як найбільший виробник України переніс виробництво з Дніпра у Львів

За даними Міністерства економіки, до 12 квітня із зони бойових дій евакуювали понад 300 підприємств, з яких 121 вже відновило роботу на новому місці.

Одним із таких підприємств є компанія “Матролюкс” — лідер на ринку України з виробництва та дистрибуції ортопедичних матраців.

До війни частка компанії на українському ринку становила 35-38%. Виробництво розташоване в Дніпрі, а потужності дозволяють виготовляти близько 4 тис матраців на добу.

Російських військових у Дніпрі немає, але місто час від часу обстрілюють ракетами. Близькість до зони активних бойових дій, крім фізичної небезпеки, створює проблеми з логістикою, сировиною та ринком збуту.

Тому в компанії вирішили перенести частину виробництва до Львова. Наразі вже перевезли обладнання для однієї лінії з виробництва матраців — це чверть потужності заводу.

З якими труднощами зіткнулися менеджери “Матролюкса” при перевезенні виробництва, які переваги отримали та як львівська влада заохочує великий бізнес залишатися в регіоні?

Складнощі переїзду

Компанія “Матролюкс” зупинила виробництво одразу після початку війни. Тоді ж почали роздавати наявні на складах у Києві, Львові, Одесі, Івано-Франківську, Вінниці та Дніпрі матраци для бомбосховищ та лікарень.

Поступово матраци закінчувалися, а попит на них зростав. Особливо в тих областях, куди люди переїжджали з територій, охоплених бойовими діями. Тому через деякий час вирішили відновити виробництво в Дніпрі.

“Пояснили працівникам, кому потрібні матраци. Уже через день люди вийшли на роботу, і ми відновили виробництво”, — розповідає виконавчий директор компанії Дмитро Шамін.

Проте у воєнних умовах повернути старі масштаби виробництва виявилося непросто.

Більшу частину матеріалів для виготовлення матраців компанія імпортувала з ЄС, а під час війни їх доставка до Дніпра подорожчала і вимагала більше часу, ніж у мирний час.

Через це компанія вирішила перенести частину виробництва на захід України.

На подану до Міністерства економіки заявку з релокації оперативно відгукнулися представники Львівської військової адміністрації і запропонували допомогу.

“Транспортна розв'язка, логістичні центри, кількість людей і чуйність обласної військової адміністрації — напевно, усе це вплинуло на вибір”, — каже Шамін.

До війни “Матролюкс” мала близько 4 тис дилерів, тож у Львові був регіональний склад. Компанія домовилася з місцевими дилерами про розширення площ, і сюди вирішили перевезти обладнання для виробництва.

“Приміщення підходило, оскільки основними факторами для нас були достатня потужність електрики, рампа (похилий заїзд для вантажівок — ЕП) та зручний під'їзд великогабаритного транспорту”, — зазначає менеджер.

Демонтаж та завантаження обладнання тривав три тижні. Спочатку відвантажили обладнання для виробництва топерів — тонких матраців. Саме вони найбільш популярні серед вимушено переміщених людей та волонтерів.

“Транспорт шукали через знайомих та волонтерів. У перший тиждень ціни були просто космічні: і 40, і 50 тисяч гривень (рейс однієї вантажівки з Дніпра до Львова — ЕП). За два-три тижні ціни пішли на спад, стабілізувалася ситуація з пальним”, — пояснює виконавчий директор компанії.

Багато часу пішло на переїзд. У перші тижні війни з центру на захід України одна вантажівка могла їхати три-чотири дні. Логістику компанія організовувала самостійно, хоча підприємствам, що вирішили евакуюватися, допомагають “Укрзалізниця” та “Укрпошта”.

Через тиждень після переїзду компанія запустила цех з виробництва тонких матраців на новому місці.

Монтаж іншого обладнання триває. Запустити всю виробничу лінію у Львові планують до кінця квітня. Ще кілька місяців, прогнозує Шамін, піде на пошук та навчання фахівців, щоб вийти на рівень плану.