Відшкодування шкоди від монополістів у подвійному розмірі — декларація чи реальний механізм?

Право на відшкодування шкоди, спричиненої порушеннями конкурентного законодавства у подвійному розмірі закріплено ст. 55 Закону України “Про захист економічної конкуренції”. Особи, яким заподіяно таку шкоду, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.

Однак можна констатувати певну пасивність споживачів в частині користування таким правом. Це може мати кілька причин: починаючи від відсутності усталеної судової практики з цього питання, закінчуючи складнощами доведення наявності причинно-наслідкового зв’язку між фактом порушення та спричиненою шкодою, а також розрахунку розміру такої шкоди.

При цьому ефективне функціонування такого інструменту не тільки дозволить споживачам захистити права та отримати сатисфакцію, а й буде додатковим стримуючим фактором від порушень конкурентного законодавства. Адже “покарання” може складати в результаті не 10% доходу (виручки) порушника за останній рік, а фактично збільшиться на суму шкоди у подвійному розмірі, яку доведеться відшкодувати своїм клієнтам.

Єдиний державний реєстр судових рішень містить занадто мало рішень судів по цій категорії справ, однак достатньо задоволених позовів, щоб мотивувати “потерпілих” від дій монополістів та картелів звернутись за захистом та відшкодуванням.

Так, Вищий господарський суд України 10 лютого 2016 року підтвердив рішення по справі № 915/1287/15 про стягнення з ПАТ “Миколаївобленерго” на користь позивача — фізичної особи-підприємця — 78 683 грн. шкоди та 1 827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Раніше Миколаївське обласне тервідділення АМКУ у справі № 1-26.213/13-2014 визнало, що “Миколаївобленерго” необґрунтовано встановило та протягом 2008 — травня 2013 років стягувало підвищену оплату за перетікання реактивної електроенергії з позивача, встановивши завищений економічний еквівалент реактивної потужності.

“Миколаївобленерго” перерахувало позивачу надлишково сплачені кошти у сумі 78 683 грн. Однак суд встановив, що крім цього відповідач повинен додатково відшкодувати позивачу ще і шкоду в такому самому розмірі, оскільки Закон передбачає відшкодування її саме в подвійному розмірі.

Прецедентною та більш відомою по такій категорії спорів є справа ТОВ СП “Нібулон” проти “Укрзалізниці”, по якій суд змусив залізницю сплатити зерновій компанії 120 283 293 грн. завданої шкоди.

Залізниця змушувала “Нібулон” зазначати у документах, що перевезення зернових вантажів до станції Миколаїв-Вантажний є перевезення зернових вантажів на експорт. Це призвело до стягнення частки тарифу за перевезення без належних обґрунтувань.

АМКУ у липні 2013 року рішенням № 576-р визначив дії залізниці як зловживання монопольним (домінуючим) становищем та наклав штраф у сумі 100 мільйонів гривен.

У свою чергу, суд вставив, що внаслідок такого порушення залізниця 2012 по 2014 роки без належних правових підстав стягнула з “Нібулона” 60 141 646 грн., що є різницею між тарифом для перевезення по території України і тарифом на експорт. І постановив стягнути з відповідача таку шкоду у подвійному розмірі.

Однак іншим позивачам було відмовлено в задоволенні аналогічних позовів. У тому числі з посиланням на те, що позивачі не довели, що їм було спричинено шкоду діями порушника, не була обґрунтована неможливість вжиття позивачем заходів для уникнення такої шкоди, а також не доведено розмір шкоди, яка була заподіяна.

Зазначене свідчить про необхідність формування судами єдиного підходу до розгляду такої категорії справ, та доведення в подальшому до споживачів інформації щодо алгоритму звернення, що повинно активізувати практику його застосування.

Однак, з такими неузгодженостями та прогалинами стикаємось не тільки ми в Україні.

Європейська комісія опублікувала 1 липня 2019 року керівні принципи, які повинні допомогти судам розрахувати економічний збиток від антиконкурентної практики та полегшити жертвам картелів відшкодування збитків від винних компаній.

Такі керівні принципи ЄС застосовуються до клієнтів картелів, непрямих клієнтів та кінцевих споживачів, які постраждали від дій картелів. Компенсація за документом повинна включати фактично завдані збитки, упущену вигоду та сплату відсотків.

“Таке керівництво може допомогти поривачеві скласти та подати заяву до суду щодо суми заявленого збитку і може допомогти відповідачу відстоювати сою позицію щодо цих претензій позивача”, — йдеться в документі.

Україні також вкрай не вистачає такого документа. Однак, на відміну від Директиви ЄС, стаття 16 якої прямо передбачає право Європейської комісії видавати необов’язкові керівні принципи з метою допомоги національним судам в оцінці збитків, українським законодавством не надало таких повноважень Антимонопольному комітету.

Разом з тим, я впевнена, що в рамках діючого законодавства, за наявності волі та бажання, можна знайти законну модель взаємодії, продуктом якої буде схожий за своєю користю документ, який буде суттєвим внеском у розвиток конкурентного середовища в Україні та дієвою “профілактикою” від порушень.

Агія ЗАГРЕБЕЛЬСЬКА, державний уповноважений АМКУ, член постійно діючої адміністративної Колегії з розгляду скарг у сфері публічних закупівель