Усі митники віртуозно грають на “контрабасі”...

“Я мзди не беру, мені за державу прикро!” — ця фраза митника з кінофільму “Біле сонце пустелі” вже стала хрестоматійною, хоч і вживають її здебільшого з іронією. На жаль, так не скажуть українські митні інспектори із офіційною зарплатою півтори-дві тисячі гривень…

Україні розпочалася митна війна. Держмитслужба водночас бореться із Львівською митницею та львівським бізнесом... Саме така парадоксальна ситуація вимальовується, коли аналізуєш факти, пов’язані з подіями на західному кордоні. “Першим дзвіночком” цієї війни стало масове звільнення митників — торік наказом голови Держмитслужби Ігоря Калєтніка (член Компартії) за надуманими приводами звільнили 124 працівників Львівської митниці. Звільнені оголосили акцію протесту, що само собою стало безпрецедентним явищем. Досі митники жили душа в душу зі своїм керівництвом, а відомство було “державою у державі”, де ніхто ніколи не виносив сміття з хати.

Але, схоже, кількість цього “сміття” уже зашкалила за усі можливі норми. Нещодавно знову розгорівся скандал. Почалося з резонансних заяв Львівської обласної ради, які пролунали після того, як депутати облради від фракції ВО “Свобода” (очевидно, за “наводкою”) затримали вантажівку з рекордною кількістю контрабанди — на понад 10 мільйонів гривень. Причому в документах було задекларовано іншу вартість — 236 тисяч гривень. Машину затримали вже у Львові у ніч з 4 на 5 березня. Вона спокійно перетнула кордон у Раві-Руській, де митники її “не помітили”...

“Хабарники!” — “Самі хабарники!”

На сесії облради 9 березня виступив заступник голови Держмитслужби Віктор Бондар, який назвав затриманий вантаж “транзитом” і запевняв, що втручання депутатів може зашкодити іміджу України як транзитної держави. Депутати виступ пана Бондаря сприйняли, м’яко кажучи, скептично. 78 депутатів ухвалили звернення до президента України з вимогою звільнити з посади голову Держмитслужби Ігоря Калєтніка.

Обласні обранці звинуватили посадовця у тому, що за його вказівками проводиться упереджена, непрофесійна і дискримінаційна кадрова політика, під надуманими приводами масово звільняють з роботи працівників — уродженців західного регіону, натомість призначають працівників з інших областей. “Це призводить до небаченого зростання рівня контрабанди, хабарництва і корупції на митниці, і недавнє затримання заступника начальника Львівської митниці під час отримання хабара переконливо це підтверджує”, — йдеться у заяві Львівської облради (мова про затримання при одержанні хабара заступника начальника Львівської митниці Клавдії Кутикіної, яку незадовго до арешту перевели з Волинської митниці, де вона була “правою рукою” Романа Микитюка, який працював там начальником. — Авт.).

Ігор Калєтнік у боргу не залишився і звинуватив львівських депутатів у корупції і хабарництві, заявив про їхні родинні зв’язки з працівниками митниці, що буцімто створило на кордоні так звані “чорні контрабандні діри”, через які завозили в Україну контрабандні товари, контрафактну продукцію, зброю і наркотики.

Отже, Львівська обласна рада і Державна митна служба звинувачували одна одну в однакових гріхах... Тим часом самими заявами Ігор Калєтнік не обмежився. Голова Держмитслужби скерував на Львівську митницю комісію з 50 осіб, яка ретельно перевіряє діяльність Львівської митниці за останні п’ять років.

Голова Держмитслужби ображений на Львівську митницю?

Кореспондент “Високого Замку” поспілкувалася із компетентним джерелом — людиною, яка багато років працювала на митниці, знає її зсередини. Цей чоловік стверджує, що Ігор Калєтнік хоче помститися західному регіону за те, що свого часу його з ганьбою звідси звільнили. У 2000-2002 роках Калєтнік очолював Галицьку митницю, на якій мало не щомісяця відбувались гучні затримання контрабанди. Лише після декількох таких резонансних справ та депутатських запитів керівництво митної служби змушене було перевести Калєтніка начальником Роздільнянської митниці.

Нинішнє масове звільнення львівських митників, на думку нашого співрозмовника, має політичне підґрунтя — ще у серпні 2010 року в усі регіони України, окрім західного, скерували листи з пропозицією роботи на Львівській митниці — з обґрунтуванням, що це буцімто є реалізацією державної кадрової політики. На Львівську митницю запрошували митників зі сходу, півдня України, однак львівських у східні області на роботу чомусь не відправляли.

Торішнє масове звільнення митників зробили за надуманими приводами — буцімто за невнесення інформації про транспортні засоби у базу даних, хоча ці транспортні засоби через кордон не проходили (навіть прикордонна служба та польські митники це підтвердили). Людей звільнили без пояснень, з формулюванням “порушення присяги”, що тепер не дає можливості цим людям влаштуватися на пристойну роботу. Після акції протесту звільнених митників тодішній керівник Львівської митниці Роман Микитюк заявив, що звільнили хабарників, а керівництво митниці хабарів не бере, бо бореться з корупцією. Але через два тижні його заступницю Клавдію Кутикіну працівники СБУ взяли на хабарі у 7 000 доларів США. А в Інтернеті з’явилося шокуюче відео з прихованої камери, яку спецслужби встановили у її кабінеті. Хоча щодо Клавдії Кутикіної зараз триває слідство, вона перебуває у СІЗО, де днями відзначила своє 50-річчя, усю ситуацію керівництво ДМСУ не сприйняло як щось надзвичайне, особливої реакції не було, хоча у будь-якій цивілізованій країні такий факт став би приводом для гучного скандалу і відставки голови відомства. Романа Микитюка замість звільнення просто перевели у Вінницьку область на таку саму посаду. Далі — жодної реакції з боку столичного керівництва. Ігор Калєтнік, навпаки, після цього нагородив Романа Микитюка відомчою відзнакою — золотою зіркою “За заслуги”. А ситуацію з хабарем представили як помсту звільнених митників. Але усі знають, що без керівника митниці збирання хабарів в особливо великих розмірах неможливе, це “общак”, який йде “нагору”…

Мета керівника Держмитслужби — знищити дрібний і середній бізнес на заході України (підприємців, які возять з Польщі в Україну, наприклад, вживані котли, холодильники, колеса та вивозять сигарети і виживають за рахунок цього, як і все прикордоння), щоб “не плутався під ногами”, натомість примусити потужних бізнесменів платити “данину” безпосередньо в Київ.

Квіти — на Київ, меблі — в Ягодин, овочі — у Тернопіль…

Контрабандна схема проста як двері. “Чорна контрабанда” — це вантажі, які декларували як дешеві канцтовари, а насправді це була високоліквідна побутова техніка чи дорогий одяг. Цим займалися три фірми, зареєстровані в Чернівцях. Товари з Польщі везли через Рава-Руську митницю. Тодішній заступник начальника поста на Раві-Руській під страхом звільнення примушував інспекторів оформляти ці вантажі. Українські митники могли лише здогадуватись, що саме везуть, бо не могли це відстежувати: згідно із запровадженим І. Калєтніком експериментом, поляки надсилали на Раву-Руську SMS-повідомлення про вантаж та фіксували виключно номер і марку транспортного засобу і вагу вантажу, а інформація про код, назву і вартість вантажу була відсутня! Ці вантажі йшли, зокрема, на Чернівецьку митницю, де розмитнювалися як “канцтовари”. Для вигляду митники борються з дрібною корупцією, затримують за мішок цибулі, пару блоків сигарет чи за вживаний холодильник… На базарах Західної України практично усі харчі — контрабанда. Передусім м’ясо, риба, шпондер. Побутова техніка в магазинах — також переважно контрабанда.

“Сіра контрабанда” — це подвійна база митної вартості товарів, що імпортуються в Україну. Згідно із законодавством, усі товари мають розмитнюватися за ціною контракту. Замість цього створена своя база вартості розмитнення товарів, яка містить корупційну складову. Усі імпортні квіти наказано везти розмитнювати тільки на Київську регіональну митницю, меблі — в Ягодин, плодоовочеву продукцію — у Тернопіль.... Значну кількість товарів неофіційно рекомендовано розмитнювати на певних митницях, тільки не у Львові. Якщо схочете розмитнюватись саме у Львові, вам поставлять таку ціну, яка зробить ваш бізнес нерентабельним. Через це і ціни ростуть, бо бізнесмени вимушені накручувати зайві кілометри...

Зараз зібрану “налічку” везуть чемоданами до Києва. Яка “норма” цих хабарів — ніхто не знає, бо кожен працює на своїй “ланці”. Тільки довірені люди знають, скільки мають здати і куди. Львівські і одеські митники (хоча і вони, звичайно, не ангели) першими почали воювати проти таких дій керівництва, а митники на сході України мовчать...

“Убий митника!”

Ігор Калєтнік, розповідає наш співрозмовник, запровадив так зване тестування під неофіційною назвою “Убий митника!”. Задекларована мета — перевірити знання посадових осіб митної служби. Насправді це робиться для того, щоби звільнити якнайбільше працівників, причому з формулюванням “через порушення присяги чи “за низький рівень знань”, щоб потім не виплачувати звільненим зарплату за два місяці та відрапортувати керівництву держави про дострокове скорочення митників на 30%. Зараз на митниці усі вчать тести. Після того, як людина пройшла тест, їй навіть не дають можливості подивитися правильні і неправильні відповіді, перевірити себе, комісія одразу закриває програму у комп’ютері і ставить оцінку у відомість.

За керівництва Ігоря Калєтніка на митниці різко почала зменшуватися зарплата, збільшуватися кількість стягнень. Скасували або обмежили надбавки та премії. Зараз зарплата інспектора — 1,5-2 тисячі гривень, і це при тому, що йому щодня треба їхати на роботу на кордон. Це і є запорукою корупції. До речі, митники, які приїхали працювати на Львівську митницю з інших регіонів (зокрема одесити), винаймають у Львові, Мостиськах, Рава-Руській дорогі квартири або готелі, які людина з зарплатою у дві тисячі гривень не може собі дозволити. А потрібно ще харчуватися, утримувати у Хмельницькому чи Одесі сім’ї...

Звільнені митники поновлюються на роботі через суд, хоча керівництво ДМСУ проти таких поновлень. Коли ж у 2005 році самого Калєтніка звільнили за контрабанду, він поновився на посаду директора департаменту боротьби з контрабандою саме через суд!

Коментар

Олександра КУЖЕЛЬ, екс-керівник Держкомпідприємництва, заступник голови партії “Сильна Україна”

Митниця — це ворота держави. І якщо вони “інфіковані”, то у ці ворота не зайде жоден інвестор. Те, що відбувається на митниці, це розбій на дорозі під “дахом” державного органу. Побори закладають у ціну товарів, в результаті за все платять звичайні люди. І мене лякає, що поки я не бачу реакції влади — ні Кабінету Міністрів, ні президента. Я спільно з підприємцями, митними брокерами та перевізниками скерувала звернення до президента з проханням сприяти розслідуванню фактів корупції на митниці і звільнити главу ДМСУ Ігоря Калєтніка. Адже саме з приходом Калєтніка вперше за дев’ятнадцять років цинічно організовано схему збору грошей “нагору”.

Юлія ЛІЩЕНКО