Українським вітром можна замінити атом

Наскільки вітрові електростанції поширені в Україні? Дмитро Хмара, експерт з енергетичних питань Національного екологічного центру України, вважає, що вітрова енергетика є перспективною в Україні, проте національна енергетична стратегія не приділяє альтернативним видам енергії досить уваги.

— В Україні є всі умови для розвитку вітрової енергетики. Перш за все, створені економічні умови: держава зобов’язана закуповувати електроенергію у вітроелектростанцій. Тариф для вітроелектростанцій в Україні приблизно у 8-9 разів вищий, ніж для атомної енергетики, і приблизно у 2-3 рази перевищує тарифи для електростанцій, які працюють на викопних видах палива — вугіллі та газі. Отже, є всі економічні умови для розвитку, також є потенціал. Згідно з дослідженнями Академії наук, на території України можна розмістити вітряки, які будуть давати приблизно 15 млн. тонн умовного палива. Це більше, ніж сьогодні виробляє вся атомна енергетика України. Також є потенціал використання, який наразі не досліджений, — розміщення вітрових електростанцій на морі.

- А де вони, до речі, розміщуються в Україні? У Британії, наприклад, дійсно, їх багато в морі, а також багато на пагорбах, у полях, так звані “вітряні ферми”.

— Про українські електростанції не можна говорити, що вони такі самі, як за кордоном, у Великій Британії. Оскільки на тлі тих наші майже не дають електроенергію. Це мізерний відсоток. Це лише десятки мегават — приблизно стільки, скільки 2-3 сучасних вітряки дають у Європі. А у нас 100 вітряків вже старої конструкції, які дуже неефективно працюють. Всі вони розміщені, як правило, на узбережжі, але не у морі. Це і Новоазовська, і ДонузлавськаВЕС. Їх всього три великих прибережних. Але насправді всі українські південні степи, землі яких сьогодні відведені для сільського господарства, фактично можна використовувати для вітрових електростанцій, потенціал у нас досить великий.

- А що вигідніше: вирощувати зерно і сільськогосподарські культури чи встановлювати вітрові електростанції?

— Річ у тім, що на відміну від інших електростанцій, для вітрових не потрібно спеціальної безпеки. Тобто можна суміщати території, які використовуються під сільськогосподарські землі, і вітрові електростанції.

-  Крім вітру, яка ще поновлювальна енергія в Україні може бути перспективною, можливо, енергія хвиль чи сонця?

— Дуже перспективною є енергія сонця, особливо у південній Україні. Це великий ресурс, але зараз лише в Криму сонячна енергетика має певний розвиток. З іншого боку, Україна дуже багата на біомасу. Сьогодні все, що гниє на полях, використовується просто як сміття. А насправді це величезний потенціал, який може дуже багато дати для України, наприклад, повністю замістити іноземний газ, який ми сьогодні імпортуємо. Але, на жаль, є низка причин, через які це сьогодні не розвивається.

- Наприклад, що це за причини?

— Найголовнішою причиною є прийнята 2006 року Енергетична стратегія України на період до 2030 року, де основний наголос робиться на розвитку вугільної і атомної енергетики. При цьому не приділяється достатня увага розвитку альтеративних джерел енергії і питанням енергозбереження в Україні.

- Але ж ви сказали, що держава зобов’язана закуповувати за досить високими цінами електроенергію, вироблену вітряками. Чому тоді, якщо є економічні умови, стратегія не передбачає розвитку?

— Державні компанії, які працюють в енергетиці, діють згідно з енергетичною стратегією, а ці економічні умови створені передусім для приватних власників. Але оскільки ціноутворення в Україні є дуже непрозорим, і взагалі енергетика — не дуже прозорий сектор в Україні, то приватні інвестиції просто не приходять. А державні компанії не вкладають гроші, бо в них є енергетична стратегія, де пріоритетними є атомна енергетика і вугілля.

З Дмитром Хмарою розмовляла Світлана Пиркало.